Ухвала суду № 31721495, 10.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/3609/13-ц Провадження № 22-ц/795/1419/2013 Головуючий у I інстанції -Овсієнко Ю. К. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О., суддів:Скрипки А.А., Шевченка В. М., при секретарі:Руденко О.М., за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивачівОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7- адвоката ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_9, представника третьої особи -ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.05.2013 року позов задоволений. Визнано ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 114, 70 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, питання зняття з реєстраційного обліку регулюється ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зокрема, зняття з реєстрації неповнолітніх дітей, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування, при цьому зазначає, що дозволу орган опіки та піклування не давав, навпаки у судовому засіданні його представник заперечувала проти зняття з реєстрації неповнолітньої дитини. Крім того, апелянт зазначає, що позивачами не доведено того, що дитина не навідує приміщення у якому зареєстрована та не надано доказів щодо належності умов за новим місцем реєстрації дитини.

В судовому засіданні відповідач підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 та представник позивачів, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3). Шлюб розірваний рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова 05.06.2007 р. Під час розірвання шлюбу спору щодо місця проживання спільної доньки не було, що встановлено зазначеним вище судовим рішенням.

Дитина, після розірвання шлюбу, залишилася проживати з матір'ю - ОСОБА_9, що сторонами не оспорюється.

Малолітня ОСОБА_11 на час розгляду справи зареєстрована по АДРЕСА_1. Дана квартира належить позивачам в рівних долях на праві спільної власності (а.с.5). З матеріалів справи вбачається, що фактично дитина проживає по АДРЕСА_2, що підтверджується актом від 12.03.2013 року, довідкою № 1354 від 12.03.2013 року, довідкою КП «Деснянське» від 04.05.2007 року та довідкою з дитячої поліклініки № 1 від 27.01.2013 року, в якій зазначено, що дитина надглядається в ДП № 1 ЧМР з народження за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-10).

1/4 квартири за вищевказаною адресою належить матері дитини - ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 26-17305 від 29.03.1999 року (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись на ст. 405ЦК України, з врахуванням того, що малолітня ОСОБА_11 з моменту народження не проживає по АДРЕСА_1, оскільки проживає разом з матір'ю ОСОБА_9, яка має особисте житло, зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 має бути визнана такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Факт проживання неповнолітньої ОСОБА_11 за місцем проживання матері підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Посилання апелянта на ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо порядку зняття з реєстрації неповнолітніх дітей не заслуговують на увагу апеляційного суду через те, що вищевказаною статтею зазначено, що за погодженням з органами опіки і піклування здійснюється зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування.

Малолітня дочка ОСОБА_9 та ОСОБА_7 такого статусу не має. До участі у розгляді справи був залучений орган опіки та піклування, представник якого був вислуханий під час розгляду справи.

Щодо навідувань малолітньої до квартири позивачів, то право неповнолітньої ОСОБА_11 спілкуватися з бабусею та батьком за адресою реєстрації останніх, передбачено ст. 153, 257 СК України та не пов'язано із правом користування дитиною цим житловим приміщенням.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: