Рішення № 31720352, 29.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.13 Справа № 914/1370/13

Позивач: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком"

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "TFC GROUP"

про стягнення заборгованості у сумі 21173,28грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Пушкар Н.Б., довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Піблучне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "TFC GROUP" про стягнення заборгованості в сумі 21173,28грн.

Ухвалою гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 12.04.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 30хв. 22.04.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 22.04.2013р.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які надіслані (вручені) Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, усно заявила клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу з причин оплати такого.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №13686/13 від 22.04.2013р.) з додатками згідно опису.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, відзиву на позовну заяву не наддав.

Проте, 29.04.2013р. (вх. №15062/13) до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою боргу; до клопотання додано платіжні документи згідно опису.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні протягом розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі неподанням відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 20460,23грн. основного боргу.

06.09.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір №468107-614 оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - Майно), розташоване на другому поверсі триповерхового будинку №1 на майдані Шевченка в м.Стебник Дрогобицького району, загальною площею 133,9м2 приміщень для розміщення офісу Орендаря.

Відповідно до п.1.3 Договору, Сторони домовляються, що на їхні договірні відносини не поширюються норми ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» і «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786.

Згідно п.2.1 Договору, передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі майна, вказаного у п.1 Договору.

Відповідно до п.п.3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 Договору, орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю Сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і згідно з додатком 3 до Договору, та становить: за перший (базовий) місяць оренди Майна 23,93грн. за 1 м2 орендованої площі, крім того 20% ПДВ (4,76грн.); всього розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 28,59грн. за 1 м2 орендованої площі; орендна плата за перший місяць оренди за 133,9м2 орендованої площі - 3828,42грн.; за кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування її розміру за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.6.1.3 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Згідно п.12.1 Договору, цей Договір укладено на період з 06.09.2011р. по 31.07.2014р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами підписано Додаток №3 до Договору (розрахунок плати за перший місяць оренди), який відповідає п.3 Договору та 06.09.2011р. Акт приймання-передачі майна (Додаток №1 до Договору).

Згідно доводів Позивача, в тому числі позовної заяви, та наявних в матеріалах справи розрахунків утворення основного боргу за Договором, Відповідачем не виконано свої договірні зобов'язання за Договором за період листопад 2012р.- березень 2013р. на загальну суму 20460,23грн.

25.01.2013р. Позивачем скеровано Відповідачу претензію №78-8108-20 з вимогою сплати заборгованості, підтвердженням чого є поштове повідомлення про відправлення рекомендованої кореспонденції.

Протягои розгляду справи Відповідачем не подано заперечень щодо існування 20460,23грн. боргу та сплачено такий, що є підтвердженням визнання боргу.

Так, у клопотаннях від 29.04.2013р. (Відповідача) та від 22.04.2013р. (Позивача) Сторонни зазначають про погашення протягом розгляду спору заявленої до стягнення суми основного боргу повністю. В підтвердження чого надано платіжні доручення з відміткою банку про сплату та з призначенням платежу - сплата орендної плати відповідно до Договору - №500 від 16.04.2013р. на суму 6790,06грн., №499 від 16.04.2013р. на суму 7032,56грн., №497 від 16.04.2013р. на суму 6637,61грн., всього - 20460,23грн. (6790,06+7032,56+6637,61).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст.632, 762 ЦК України, ціна (плата за користування майном) в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зазначається в договорі найму.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності 20460,23грн. боргу за Договором у Відповідача перед Позивачем, беручи до уваги сплату протягом розгляду спору Відповідачем 20460,23грн. боргу, суд приходить до висновку про наявність порушенного зобов'язання у Відповідача перед Позивачем станом на час подання позовної заяви у вигляді сплати орендної плати згідно Договору в розмірі 20460,23грн. та наявності правових підстав до припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Щодо стягнення 35,96грн. інфляційних нарахувань та 110,33грн. 3% річних.

Позивачем додано до позовної заяви розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних.

3% річних нараховані з суми основного боргу за період з грудня 2012р. (за 4 дні) по березень 2013р. (за 27 днів). Інфляційні нарахування розраховано за період з грудня 2012р. по лютий 2013р. (враховуючи часткові поставки та часткові оплати).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 35,96грн. інфляційних нарахувань та 110,33грн. 3% річних підлягають до задоволення повністю.

При цьому суд враховує, що розмір інфляційних нарахувань Позивачем розраховано невірно, занижено, проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення 566,76грн. пені.

У додатках до позовної заяви Позивачем надано розрахунок пені, проведений виходячи з боргу за відповідний період, за період часу - грудень 2012р. (4 днів) - березень 2013р. (17 днів).

Відповідно до п.8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та інших витрат за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язанняёёё.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 566,76грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.04.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 13.05.2013року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 44, 48, 49, 78, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "TFC GROUP" (82172, Львівська обл., Дрогобицький р.-н, м.Стебник, м-н Шевченка, 1, ідентифікаційний код 22407311) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, Шевченківський р.-н, бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" (79000, м.Львів, вул..Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) 566,76грн. пені, 35,96грн. інфляційних нарахувань, 110,23грн. 3% річних, 1720,50грн. судового збору.

3. В частині стягнення 20460,23грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.