Рішення № 31720044, 10.06.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

10.06.2013

Справа № 1203/11297/2012

Провадження № 2/434/375/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Артемівський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Река А.С.,

при секретарі Малько А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гаврильченко О.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Лугансьвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який було уточнено, до ДП «Лугансьвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи, та просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 1395 грн. 57 коп., та заборгованість за винагороду за вислугу років за безперервний стаж роботи за період з 01.09.2010 року по 01.11.2012 року в сумі 1417,94 грн. В обґрунтуванні своїх вимог зазначив, що згідно наказу №52-К від 13.08.2007 року був прийнятий на роботу до ДП «Лугансьвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи на посаду слюсаря-інструментальника, 19.05.2008 року його було переведено на посаду інженера з паспортизації обладнання, 01.09.2010 року - переведений майстром ремонтно-транспортного цеху. Відповідно до наказу №97-К від 19.11.2012 року позивач був звільнений за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. У порушення вимог ст. 116 КЗпП України, йому було виплачено суму за невикористані дні щорічної відпустки та заборгованість по заробітній платі тільки 04.12.2012 року. Також, від начальника планового відділу ОСОБА_3 йому стало відомо, що на день звільнення у нього є заборгованість по сплаті винагороди за вислугу років, яка йому так і не була виплачена.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтувавши доводами, викладеними в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позовні вимоги частково. Пояснила, що дійсно ОСОБА_1 був звільнений 19.11.2012 року, а повний розрахунок з ним було проведено тільки 04.12.2012 року, що пов'язано з важким фінансовим станом ДП «Луганськвугілля», та не заперечує проти стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 1395 грн. 57 коп. Щодо стягнення недорахованої та не виплачена винагороди за вислугу років за період з 01.09.2010 року по 01.11.2012 року в сумі 1417,94 коп. позов не визнала та суду пояснила, що ОСОБА_1 вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 16.06.2006 року, був засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі. Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.07.2007 року ОСОБА_1 було змінено невідбуту частину строку покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки виправних робіт. Кримінально-виконавчою інспекцією Артемівського району м. Луганська, ОСОБА_1 був направлений до ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» для подальшого відбування покарання у вигляді виправних робіт терміном на два роки, а саме з 13.08.2007 року по 13.08.2009 року. Раніше ОСОБА_1 на даному підприємстві та взагалі на підприємствах вугільної промисловості не працював. Відповідно до Положення про порядок виплати працівникам винагороди за вислугу років ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» (далі-Положення), нарахування виплати винагороди за вислугу років починається при наявності одного року безперервного стажу, а у стаж роботи, що дає право на отримання зазначеної винагороди включається час безперервної роботи на підприємствах, в організаціях та установах вугільної промисловості. Відповідно до п. 7 Положення, у стаж роботи, що дає право на отримання винагороди не включається, але не перериває стажу, час відбування покарання на примусових роботах по місцю роботи, а також час знаходження під арештом за дрібне хуліганство. Таким чином, при нарахуванні позивачу виплати винагороди за вислугу років, бралося до уваги, що ОСОБА_1 з 2007 року по 2009 року за місцем роботи відбував покарання у вигляді виправних робіт, та зазначений період не включався до стажу роботи, що дає право на отримання винагороди, тому нарахування та виплата винагороди за вислугу років ОСОБА_1 почалася за наявності одного року безперервного стажу, тобто з серпня 2010 року.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що працює начальником відділу планування та організації заробітної плати Управління з охорони природи ДП «Лугансьвугілля». ОСОБА_1 був направлений до ВП «Управління з охорони природи» ДП «Лугансьвугілля» для відбування покарання у вигляді виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку щомісячно в дохід держави, які він відбував з 13.08.2007 року по 13.08.2009 року. На даному підприємстві та взагалі на підприємствах вугільної промисловості ОСОБА_1 раніше не працював, тому право на отримання винагороди за вислугу років у ОСОБА_1 виникло з серпня 2010 року. На час звільнення у ОСОБА_1 заборгованості по виплаті винагороди не було, про що позивачу вона роз'яснювала.

Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини:

Судом встановлено, що відповідно до даних трудової книжки, 13.08.2007 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до відокремленого підрозділу Управління з охорони природи ДП «Лугансьвугілля» на посаду слюсаря-інструментальника, 19.05.2008 року його було переведено на посаду інженера з паспортизації обладнання, 01.09.2010 року переведено майстром ремонтно-транспортного цеху. Відповідно до наказу №97-К від 19.11.2012 року ОСОБА_1 був звільнений за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с. 3).

26.11.2012 року позивач на ім'я директора ВП «Управління з охорони природи» направив заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просить виплатити йому заборгованість по заробітній платі та компенсації за не відбуту відпустку за жовтень 2012 року та листопад 2012 року в зв'язку зі звільненням, а також надбавку за вислугу років (а.с.4).

Згідно бухгалтерської документації, довідок та платіжних доручень, ОСОБА_1 було сплачено суму за невикористані дні щорічної відпустки та заборгованість по заробітній платі 04.12.2012 року (а.с. 49-68).

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 р., суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з ВП «Управління з охорони природи» ДП «Лугансьвугілля» 19.11.2012 року, повний розрахунок з ним було здійснено 04.12.2012 року, вимоги позивача є обґрунтованим в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2012 року по 04.12.2012 року.

Обчислення середнього заробітку позивача слід проводити у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (із змінами), відповідно до п. 8, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Кількість робочих днів затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача обраховано у відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» від 23 серпня 2011 року № 8515/о/14-11/13, відповідно остаточний розрахунок при звільненні позивача був затриманий відповідачем на 11 робочих днів, починаючи з 19.11.2012 року по 04.12.2012 року. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід обчислювати наступним чином: 126,87 грн. (середньоденний заробіток ОСОБА_1 відповідно до довідки ВП «Управління з охорони природи» ДП «Лугансьвугілля» № 3 від 26.02.2013) х 11 робочих днів = 1395 грн. 57 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ДП «Лугансьвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1395 грн. 57 коп.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за винагороду по вислугі років за безперервний стаж роботи за період з 01.09.2010 року по 01.11.2012 року в сумі 1417,94 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. зі змінами і доповненнями " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішення спорів про виплату премій, винагород за підсумками роботи чи вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за трудовою згодою власника чи уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану їм роботу.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачена структура заробітної плати, де вказано, що заробітна плата складається з: основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткової заробітної плати - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробних завдань і функцій До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Винагорода за вислугу року - це компенсаційна виплата за тривалий стаж роботи на одному чи кількох підприємств, установ, організацій певного відомства або галузі промисловості. Виплачуються у вигляді щомісячної надбавки до окладу працівника або щорічної одноразової винагороди. Розмір винагороди за вислугу років залежить від тривалості безперервної роботи на підприємствах.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Винагорода (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві) виплачується працівникам на підставі Положення (порядку), яке розробляється адміністрацією підприємства за узгодженням з профспілкою і включається до колективного договору.

Відповідно до Положення про порядок виплати працівникам винагороди за вислугу років ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля», розробленого адміністрацією підприємства за узгодженням з профспілкою на підставі Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 року (із подальшими змінами та доповненнями), та додатку № 27 «Положення про порядок виплати працівникам винагородження за вислугу років на підприємствах вугільної промисловості» до зазначеної Галузевої угоди, і включеного до колективного договору ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля», передбачено, що нарахування виплати винагороди за вислугу років починається при наявності одного року безперервного стажу. У стаж роботи, що дає право на отримання зазначеної винагороди включається час безперервної роботи на підприємствах, в організаціях та установах вугільної промисловості. Відповідно до п. 7 Положення, у стаж роботи, що дає право на отримання винагороди не включається, але не перериває стажу, час відбування покарання на примусових роботах по місцю роботи, а також час знаходження під арештом за дрібне хуліганство.

У кримінальному праві під виправними роботами розуміється праця засудженого за звичайним місцем роботи засудженого з відрахуванням в доход держави від 10% до 20% його заробітної плати.

Виправні роботи є одним із видів основних покарань, яке обмежує право засудженого на зміну місця роботи, просування по службі, позбавляє частини заробітної плати. Засуджений відбуває дане покарання тільки за місцем роботи, що має за мету його виправлення в звичайних для нього умовах праці та запобігання вчинення ним нового злочину. Місцем роботи є, підприємство, організація, установа, незалежно від форми власності, де особа прийнята на роботу у передбаченому законодавством порядку, виконує покладені у зв'язку з цим на неї трудові (службові) обов'язки й одержує заробітну плату.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 16.06.2006 року, ОСОБА_1 був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі. Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.07.2007 року було невідбуту частину строку покарання у вигляді позбавлення волі змінено на 2 роки виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 20% заробітку щомісячно в дохід держави (а.с. 21), які ОСОБА_1 відбував у ВП «Управління з охорони природи» ДП «Лугансьвугілля» відповідно до направлення кримінально-виконавчої інспекції Артемівського району м. Луганська, в період з 13.08.2007 року по 13.08.2009 року (а.с. 22-24).

Таким чином, час відбування виправних робіт, у тому числі і за місцем роботи засудженого, не зараховується у виробничий стаж для одержання надбавки за вислугу років. Позивач ОСОБА_1 до направлення до ВП «Управління з охорони природи» ДП «Лугансьвугілля» для відбування покарання на даному підприємстві та взагалі на підприємствах вугільної промисловості не працював, період відбування покарання на даному підприємстві становить з 13.08.2007 року по 13.08.2009 року.

Враховуючи наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що станом на серпень 2010 року у позивача ОСОБА_1 виникло право на отримання винагороди за вислугу років, яку йому було нараховано та виплачено за період роботи з 01.09.2010 року по 01.11.2012 року виходячи з присвоєної тарифної ставки посадового окладу працівника, діючого протягом нарахованого періоду.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, вважає необхідним стягнути з відповідача ДП «Лугансьвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1395 грн. 57 коп., у іншій частині відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню судові витрати на корить держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1,2 15 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 36,116,117 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-60, 209, 213-215, 223 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 р., суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи (код ЕДРПОУ 32473323, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В) на корить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 1395 (одна тисяча триста дев'яносто п'ять) грн. 57 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління з охорони природи (код ЕДРПОУ 32473323, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В) на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

У задоволені інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2013 року.

Суддя А.С. Река