Рішення № 31719218, 13.05.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 2/463/818/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань Попович Х.І.

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідача Пиж Г.Я., Бегей Н.В., Білоусова М.В.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", третіх осіб: Профспілкового комітету Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", ОСОБА_7 про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної школи та зустрічним позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся із позовом до відповідача, третіх осіб про визнання незаконним наказу №158 від 18.12.2012 року, поновлення на посаді інженера-технолога ремонтно-експлуатаційної дільниці №2, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.12.2012 року та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з позивача матеріальних збитків в розмірі 727 грн.

Позивач за первісним позовом свої вимоги мотивує тим, що на підставі наказу №160 від 28.09.2007 року він працював на посаді інженера-технолога ремонтно-експлуатаційної дільниці №2 ЛМКП «Львівводоканал», та був звільнений із займаної посади наказом №158 від 18.12.2012 року на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Вважає, що його було звільнено незаконно з таких підстав.

Зазначив, що на його думку приводом для його звільнення із займаної посади послужило виконання ремонтно-аварійною бригадою РЕД-2 під його керівництвом ремонтних робіт за адресою: м. Львів, вул. Куликівська, 21-14-а, до виконання яких бригада приступила 30.10.2012 року. Проведення ремонтних робіт ним було організовано законно на підставі вказівки головного інженера Садового В.М., який на той момент був його безпосереднім керівником і, якому у відповідності до положень посадової інструкції він підпорядковувався. Крім цього виконання робіт з вказівки керівництва на його думку підтверджує і той факт, що його не притягували до дисциплінарної відповідальності за виконання ремонтних робіт без відома головного інженера, всупереч його вказівок чи невиконання вказівок.

Крім цього вважає за вказаною підставою з ним не може бути припинений тредовий договір, оскільки він під час перебування на займаній посаді безпосередньо не обслуговував грошові та інші матеріальні цінності. Також жодних матеріальних цінностей він під звіт не отримував. Вважає, що не вчиняв корисливих протиправних дій , які б потягли завдання шкоди відповідачу, а тому висновок відповідача про необхідність розірвання із ним трудового договору у зв'язку із втратою довіри є безпідставним та необґрунтованим.

Іншою підставою для визнання наказу про його звільнення незаконним вважає ту обставину, що рішення про його звільнення із займаної посади було прийнято відповідачем без згоди профспілкового комітету ЛМКП «Львівводоканал», членом якого він був на момент звільнення, що, на його думку, є прямим порушенням положень ч.1 ст.43 КЗпП України. Дійсно питання про надання згоди на його звільнення було предметом розгляду на засіданні профспілкового комітету, який своїм рішенням від 06.12.2012 року не дав своєї згоди на його звільнення. Однак при винесенні оспорюваного наказу про звільнення відповідачем рішення профкому не було взято до уваги, у зв'язку із чим вважає наказ незаконним.

Тому просить визнати наказ про його звільнення №158 від 18.12.2012 року незаконним, поновити його на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2012 року.

Крім цього вважає, що діями відповідача йому заподіяно моральні страждання, що полягали у втраті душевного спокою, постійного роздратування та нервозності, зниження самооцінки та пригніченості стану, погіршення зору внаслідок незаконного звільнення та порушення його конституційних прав на працю. Внаслідок цього було порушено його звичайний уклад життя та побуту, він постійно конфліктує з оточуючими та членами сім'ї, відчуває невпевненість та тривогу за своє майбутнє, потребує прикладення додаткових зусиль для нормалізації та організації подальшого активного громадського життя та підтримання нормальних життєвих зв'язків з оточуючими. Розмір заподіяної моральної шкоди він оцінює в сумі 10000 грн. та просить позов задоволити.

Відповідач зустрічний позов мотивує тим, що ОСОБА_2 перебуваючи у трудових відносинах з ЛМКП «Львівводоканал» в період з 01.07.2007 року по 18.12.2012 року та будучи матеріально-відповідальною особою, в ході виконання своїх посадових обов'язків заподіяв шкоду підприємству, яка полягала у наступному.

Зазначає, що в період з 24.10.2012 року по 14.11.2012 року позивач виконував обов'язки начальника ремонтно-експлуатаційної дільниці №2, який є матеріально-відповідальною особою. Ввірена йому в підпорядкування ремонтна бригада здійснювала ремонтні роботи 30.10.2012 року по вул. Куликівській, 21 в м. Львові без належного оформлення дозвільних документів з використанням матеріальних цінностей підприємства - труб діаметром 110 мм., довжиною 4 м. В ході виконання несанкціонованих робіт по самовільному підключенню користувачів до міської мережі водопостачання було нераціонально використано товарно-матеріальні цінності підприємства у зв'язку із чим завдано шкоду підприємству на суму 727 грн.

В ході проведення службового розслідування по підприємству було встановлено вину позивача у заподіяні шкоди підприємству на вказану суму, а тому просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач, його представник первісний позов підтримали в повному об'ємі з підстав наведених вище. Зустрічний позов заперечили, вважають його необґрунтованим, оскільки факт розтрати ОСОБА_2 матеріальних цінностей ЛМКП «Львівводоканал» ґрунтується виключно на складеному локальному кошторисі без проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Інших доказів ЛМКП «Львівводоканал» суду не представлено, а тому вважає, що за таких обставин факт заподіяння діями ОСОБА_2 шкоди підприємству не доведено. Крім цього зазначили, що позивач діяв виключно на підставі вказівки свого безпосереднього керівника, якому він підпорядковується згідно посадової інструкції, а тому просять у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача ЛКМП «Львівводоканал» в судовому засіданні підтримали зустрічний позов з мотивів наведених вище, первісний позов заперечили. Пояснили, що в період з 24.10.2012 року по 14.11.2012 року позивач виконував обов'язки начальника ремонтно-експлуатаційної дільниці №2 ЛМКП «Львівводоканал», який у відповідності до посадової інструкції є матеріально-відповідальною посадовою особою. Вважають, що будучи матеріально-відповідальним, позивач провів 30.10.2012 року роботи по самовільному підключенню споживачів до міської мережі водопостачання по вул. Куликівській, 21 в м. Львові без погодження необхідної технічної документації та договору про проведення робіт, з безпідставним використанням матеріальних цінностей ЛМКП «Львівводоканал», а саме труб діаметром 110 мм, довжиною 4 м/п. Крім цього під час проведення земляних робіт ним не було забезпечено дотримання правил техніки безпеки, що призвело до аварійної ситуації на магістральному проводі для ліквідації наслідків якої підприємством було додатково витрачено матеріали, робочу силу, технічні засоби, чим завдано відповідачу матеріальну шкоду в сумі 727 грн. 00 коп. На думку відповідача, вина ОСОБА_2 у заподіянні шкоди доводиться матеріалами службового розслідування, а також відібраними поясненнями у робітників ремонтної бригади. А тому вважають, що внаслідок здійснення таких дій позивач втратив довіру у роботодавця, а відтак був законно звільнений із займаної посади і зобов'язаний відшкодувати підприємству матеріальну шкоду.

Крім цього вказали, що у відповідності до положень ч.7 ст.43 КЗпП України відповідачем законно звільнено позивача з роботи без врахування згоди профспілкового комітету, оскільки в рішенні останнього про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 були відсутні обґрунтування прийнятого рішення. Оскільки звільнення проведено законно, а тому вважають, що підстав для поновлення позивача на займаній посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення моральної шкоди у суду немає. Просять відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволити.

Представник третьої особи голови профкому ЛМКП «Львівводоканал» Стадник В.Т. в судовому засіданні первісний позов підтримав, пояснив, що предметом розгляду на засіданні профкому ЛМКП «Львівводоканал» 06.12.2012 року було подання адміністрації підприємства від 26.11.2012 року про надання згоди на звільнення з займаної посади ОСОБА_2 На засіданні комітету було присутніх 10 членів профкому, які розглянувши подання прийшли до одностайного висновку про його відхилення, оскільки позивач виконував роботу передбачену його посадовою інструкцією, і жодних фактів зловживання своїми посадовими обов'язками ними виявлено не було. Крім цього ними було встановлено, що дійсно він певний час виконував обов'язки начальника ремонтно-експлуатаційної дільниці, однак договір про повну матеріальну відповідальність із ним не укладався, актом матеріальні цінності йому не передавалися, а тому підстав для визнання його таким, що незаконно розтратив матеріальні цінності підприємства, не було.

В останнє судове засідання представник третьої особи не з'явився, подав заяву про завершення справи у його відсутності, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у відсутності третьої особи профкому ЛМКП «Львівводоканал».

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що на час виникнення спірних правовідносин він працював на посаді директора ЛМКП «Львівводоканал». Позивач працював на посаді інженера та в кінці жовтня 2012 року виконував обов'язки начальника ремонтно-експлуатаційної дільниці, був матеріально-відповідальною особою. Біля 20.00 год. 30.10.2012 року йому стало відомо про великий витік води на вул. Куликівській в м. Львові. Оскільки не міг отримати логічних та обгрунтованих пояснень від головного інженера, він виїхав на місце та виявив факт здійснення ОСОБА_2, як керівником ремонтної бригади, несанкціонованих робіт по самовільному підключенню споживачів до міської мережі водопостачання. Ним була ініційована службова перевірка по наслідках якої було підтверджено встановлені ним факти, а також факт завдання діями ОСОБА_2 шкоди підприємству. Оскільки на його думку, позивач не надавав правдиву інформацію про виконання ремонтних робіт, він не може йому довіряти, а тому він прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку із втратою довіри. Вважає наказ законним та просить відмовити в задоволенні первісного позову.

В останнє судове засідання третя особа ОСОБА_7 не з'явився, заявив клопотання про завершення розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши думку сторін, третіх осіб, їх представників, дослідивши та перевіривши докази у справі в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги з таких підстав.

Як вбачається із трудової книжки (а.с.7-11), ОСОБА_2 наказом №160 від 28.09.2007 року був прийнятий на посаду інженера-технолога ремонтно-експлуатаційної дільниці №2 ЛМКП «Львівводоканал» та був звільнений із займаної посади наказом №158 від 18.12.2012 року на підставі п.2 ст.43 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно наказу №158 від 18.12.2012 року, виданий в.о. директора ЛМКП «Львівводоканал» ОСОБА_7 (а.с.26) вбачається, що підставою для звільнення позивача із займаної посади став акт про проведення службового розслідування від 14.11.2012 року, наказ №410 о/д від 23.11.2012 року, причиною звільнення - втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу (ст.41 п.2 КЗпП України).

Крім цього судом встановлено, що в період з 24.10.2012 року по 06.11.2012 року позивач ОСОБА_2 виконував обов'язки начальника районної експлуатаційної дільниці ЛМКП «Львівводоканал», які на нього були покладені на період відпустки ОСОБА_9 на підставі заяви-згоди ОСОБА_2 (а.с.44), наказом №2014 від 19.10.2012 року (а.с.46).

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, а також третя особа ОСОБА_7, який на момент виникнення спірних правовідносин працював на посаді в.о. директора ЛМКП «Львівводоканал», підставою для втрати довір'я до позивача з боку роботодавця стали його винні дії, що мали місце 30.10.2012 року та полягали у нераціонального та несанкціонованого проведення робіт в процесі яких було нераціонально використано матеріально-технічні засоби роботодавця.

Суд вважає такі доводи відповідача про наявність підстав для розірвання із позивачем трудового договору за п.2 ст.41 КЗпП України необґрунтованими, а звільнення незаконним з таких підстав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.28 Постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Як вбачається з акту про проведення службового розслідування ЛМКП «Львівводоканал» від 14.11.2012 року (а.с.31-32), що став підставою для звільнення позивача, в період з 28.10.2012 року по 30.10.2012 року ремонтно-аварійною бригадою РЕД-2 під керівництвом ОСОБА_2 було проведено роботи з порушенням вимог до проведення АВР, які полягали у самовільному підключенні користувачів до міської мережі водопостачання, недотримання вимог техніки безпеки при проведенні земляних робіт, протиправного використання матеріалів, робочої сили, технічних засобів, перевищенням керівництвом РЕД-2 службових повноважень, що призвело до аварійної ситуації на магістральному водогоні та спричинило до значних матеріальних втрат. Роботи з ремонту каналізаційної мережі проведено без належного оформлення дозвільних документів. Нераціонального використання матеріалів та відсутності їх обліку.

В той же час, як вбачається з посадової інструкції начальника районної експлуатаційної дільниці (а.с.36-38), вказана особа за посадою безпосередньо підпорядковується головному інженеру підприємства, являється матеріально-відповідальною особою. В той же час вказаною посадовою інструкцією повноваження на безпосереднє обслуговування товарно-матеріальних цінностей позивачу не надавалися.

В судовому засіданні представники відповідача та третя особа ОСОБА_7 визнали, що на час виконання обов'язків начальника районної експлуатаційної дільниці позивачу по акту матеріальні цінності не передавалися, не отримував він їх і по разовій довіреності.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, зазначені ремонтні роботи 30.10.2012 року ним проводилися по вказівці головного інженера підприємства, з використанням матеріально-технічних засобів підприємства необхідних для виконання покладеної на нього роботи, а тому вважає що в його діях не було жодних вини, яка б давала підстави для втрати довір'я зі сторони роботодавця до нього.

Аналогічні пояснення позивачем давалися в ході проведення службової перевірки (а.с.67,68)

Наведені позивачем обставини підтверджуються також випискою з протоколу №13 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ЛМКП «Львіввводоканал» від 06.12.2012 року (а.с.33-34), на якому було встановлено, що ремонтні роботи 30.10.2012 року, ОСОБА_2, як в.о.начальника Франківської дільниці РЕД-2, виконувалися на підставі завдання та з відома безпосереднього керівника - головного інженера, отриманого ним на виробничі нараді.

Дані обставини в судовому засіданні підтвердив представник третьої особи профкому ЛМКП «Львівводоканал» Стадник В.Т.

Крім цього, третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні визнав, що перед виїздом на місце проведення ремонтних робіт за адресою: м. Львів, вул. Куликівська, 21 він телефонував до головного інженера, якому було відомо про здійснення таких робіт ремонтною бригадою під керівництвом ОСОБА_2, однак не міг обґрунтовано пояснити підставності проведення цих робіт.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні доведеним є той факт, що здійснення ремонтних робіт 30.10.2012 року по вул. Куликівська, 21 в м. Львові проводилося ремонтною бригадою під керуванням ОСОБА_2, який виконував завдання покладене на нього його безпосереднім керівником - головним інженером.

В той же час не зважаючи на ту обставину, що позивач в період виконання обов'язків начальника ремонтно-експлуатаційної дільниці був матеріально-відповідальною особою, проте в судовому засіданні відповідачем не представлено доказів про те, що позивач безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, і такі йому передавалися актом на відповідальне приймання, зберігання, транспортування, розподіл.

При цьому перед судом доведено, що позивач виконуючи завдання безпосереднього керівника, здійснював ремонтні роботи з використанням матеріально-технічних засобів підприємства у відповідності до покладених на нього посадових обов'язків.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача у зв'язку із втратою довір'я, оскільки на момент звільнення із займаної посади ним не було встановлено обставин, які б вказували на винні дії позивача вчинені умисно чи з необережності, вчинені при безпосередньому обслуговуванні грошових або товарних цінностей.

Суд вважає, що висновок відповідача про те, що бригада ОСОБА_2 виконувала роботи не по усуненню витоків води, а роботи по підключенню частини житлових будинків по вул. Куликівській у м. Львові до міської системи водопостачання, а тому це дає підстави розірвати із позивачем трудовий договір за п.2 ст.41 КЗпП України є необґрунтованим, оскільки актом службового розслідування та матеріалами долучених до нього такий факт не доводиться, а окрім того встановлення цього факту не є підставою для розірвання трудового договору із позивачем за п.2 ст.41 КЗпП України.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що на момент звільнення позивач був членом профспілкового комітету ЛМКП «Львівводоканал».

У відповідності до вимог ч.1 ст.40 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених ч.2 ст.41 Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено в судовому засіданні і це підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету та поясненнями третьої особи , предметом розгляду на засіданні профспілкового комітету МКП «Львівводоканал» 06.12.2012 року було подання адміністрації підприємства від 26.11.2012 року (а.с.40) про надання згоди на звільнення із посади інженера-технолога РЕД-2 ОСОБА_2 по результатах розгляду якого, прийнято рішення (а.с.34) про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Однак як вбачається із наказу №158 від 18.12.2012 року (а.с.26) про звільнення позивача, відповідачем рішення про ненадання згоди профспілкового органу на звільнення позивача до уваги не взято.

Дійсно у відповідності до ч.7 ст.43 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір з працівником у разі відсутності обґрунтованої відмови профспілкової організації у наданні згоди на звільнення.

В той же час, як вбачається із виписки з протоколу №13 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ЛМКП «Львіввводоканал» від 06.12.2012 року (а.с.33-34), підставою для відмови в наданні згоди на звільнення позивача із займаної посади була відсутність доведеності фактів, які б вказували на вчинення винних дій позивачем всупереч посадових обов'язків, які б потягли втрату довір'я до нього.

В той же час у наказі від 18.12.20012 року відповідач не навів доводів того, що у відповідності до вимог ч. 7 ст.43 КЗпП України розриває трудовий договір із позивачем через відсутність обґрунтованої відмови профкому та зазначив, що підставою для звільнення є рішення профкому.

А тому суд приходить до переконання, що виданий відповідачем наказ про звільнення позивача №158 від 18.12.2012 року є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому позивача слід поновити на займаній посаді з моменту звільнення з 18.12.2012 року та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час постановлення рішення суду за 112 днів. При розрахунку розміру втраченого заробітку суд враховує, що середньомісячна заробітна плата позивача становить (2378.42+2771.90:2=2575 грн.16 коп., а відповідно середньоденний заробіток - 2575.16:24=107.30грн., тому за час вимушеного прогулу слід стягнути з відповідача на користь позивача - 12 017 грн. 60 коп.

Крім цього відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що проведенням звільнення позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він без законних підстав був позбавлений можливості працювати, отримувати винагороду за працю, чим був постановлений у скрутне матеріальне становище та змушений докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав.

При визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди суд враховує, що порушені трудові права позивача відновлені постановленим рішенням, яким в т. ч. на його користь стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В зв'язку з цим суд в приходить до висновку, що 1000 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених позивачем моральних страждань. А тому в цій частині позов слід задоволити частково.

Оскільки судом визнано незаконним наказ відповідача про звільнення позивача із займаної посади, у відповідності до вимог ст. 237 КЗпП України слід вирішити питання про покладення на службову особу підприємства, яка видала спірний наказ- третьої особи ОСОБА_7 матеріальну шкоду заподіяну виплатою позивачу заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суд враховує, що розмір збитків заподіяних незаконним звільненням становить понад 13 тис. грн. Враховуючи матеріальний стан третьої особи ОСОБА_7, ступінь його вини, а також те, що він уже звільнений із займаної посади тому у відповідності до вимог ст. 137 КЗпП України слід зменшити розмір покриття шкоди до 6000 грн.

Суд приходить до висновку про безпідставність зустрічного позову із таких підстав.

Обгрунтовуючи підставність своїх вимог відповідач посилається на те, що з 28.10.2012 року по 30.10.2012 року ремонтно-аварійною бригадою РЕД-2 під керівництвом ОСОБА_2 було проведено роботи з порушенням вимог до проведення АВР, які полягали у самовільному підключенні користувачів до міської мережі водопостачання, недотримання вимог техніки безпеки при проведенні земляних робіт, протиправного використання матеріалів, робочої сили, технічних засобів, перевищенням керівництвом РЕД-2 службових повноважень, що призвело до аварійної ситуації на магістральному водогоні та спричинило до значних матеріальних втрат, чим заподіяно збитки відповідача на суму - 727 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що позивач та його бригада виконували будівельні роботи по ліквідації наслідків витоку води на вул. Куликівській у м. Львові за вказівкою керівництва ЛМКП «Львівводоканал» де і були використані певні будівельні матеріали.

У відповідності до вимог п. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р., яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412, визначено, що для визначення розміру збитків заподіяних протиправними діями у обов'язковому порядку проводиться інвентаризація майна підприємства.

В судовому засіданні представники відповідача визнали, що така інвентаризація не проводилася.

Крім цього, відповідачем, не дивлячись на проведення службового розслідування по цьому факту, вартість збитків, які на його думку заподіяні, не були встановлені. Зокрема, згідно акту службового розслідування (а.с.14) розмір нераціонально використаних матеріалів не встановлений.

Таким чином, суд вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Суд вважає, що підстав для стягнення із відповідача у користь позивача понесених судових витрат за надання правової допомоги не має, оскільки не представлено розрахунок розміру понесених витрат, не зазначено з чого вони складаються.

Крім цього, суд вважає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення втраченого заробітку за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись, ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст..ст.15,16 ЦК України, ст.ст.41, 43, 237-1 КЗпП України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати незаконним наказ Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» №158 від 18.12.2012 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на посаді інженера-технолога ремонтно-експлуатаційної дільниці №2 Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал».

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (ЄДРПОУ - 03348471, м.Львів, вул.Зелена, 64) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2012 року по час постановлення рішення суду за 112 днів у розмірі 12 017 грн. 60 коп. (дванадцять тисяч сімнадцять грн. 60 коп.)

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (ЄДРПОУ - 03348471, м.Львів, вул.Зелена, 64) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заподіяну моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

В решті в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до ОСОБА_2 про стягнення з позивача матеріальних збитків в розмірі 727 грн. відмовити за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (ЄДРПОУ - 03348471, м. Львів, вул. Зелена, 64) частково заподіяну шкоду внаслідок незаконного звільнення позивача з займаної посади в розмірі 6 000 грн. (шість тисяч грн.)

Рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2 575 грн. 16 коп. допустити до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Гирич С. В.