Рішення № 31718055, 04.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 922/1776/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт.Червоний Донець, Харківська обл. до Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод", смт.Нова Водолага, Харківська обл. про стягнення 87581,43 гривень за участю представників:

позивача - Грищенка А.А. (довіреність №2-84д від 28 грудня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 87581,43 гривень, у тому числі, 85597,45 гривень суми основної заборгованості, 1635,32 гривень суми нарахованої пені та 330,66 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору постачання №01/10/12, укладеного між сторонами 01 жовтня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1751,63 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 червня 2013 року.

03 червня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№20041) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 04 червня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, зазначивши про часткове погашення Відповідачем суми основної заборгованості під час розгляду справи, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 04 червня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 18 травня 2013 року (а.с.31).

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

01 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" (Відповідачем) було укладено договір постачання №01/10/12. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) продукцію - молоко коров'яче незбиране, за ціною і у строки, передбачені договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах і в порядку, визначених договором.

Ціни на продукцію сторонами були встановлені протоколами погодження ціни на молоко.

Відповідно до п.3.2 договору, покупець здійснює 100% передоплату партії продукції, але фактично поставка продукції постачальником відбувалась без передоплати.

Таким чином, на виконання умов договору, Позивач, в період з 01 січня 2013 року по 30 січня 2013 року, передав Відповідачу продукцію, на загальну суму 207373,65 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- видаткова накладна №1 від 01 січня 2013 року на суму 23013,90 гривень;

- видаткова накладна №2 від 02 січня 2013 року на суму 16848,00 гривень;

- видаткова накладна №3 від 04 січня 2013 року на суму 16832,40 гривень;

- видаткова накладна №4 від 06 січня 2013 року на суму 15549,30 гривень;

- видаткова накладна №5 від 08 січня 2013 року на суму 15978,30 гривень;

- видаткова накладна №6 від 10 січня 2013 року на суму 9728,85 гривень;

- видаткова накладна №7 від 12 січня 2013 року на суму 14642,65 гривень;

- видаткова накладна №8 від 13 січня 2013 року на суму 7556,35 гривень;

- видаткова накладна №9 від 16 січня 2013 року на суму 10036,95 гривень;

- видаткова накладна №10 від 18 січня 2013 року на суму 13078,45 гривень;

- видаткова накладна №11 від 20 січня 2013 року на суму 15231,20 гривень;

- видаткова накладна №13 від 23 січня 2013 року на суму 14180,50 гривень;

- видаткова накладна №14 від 25 січня 2013 року на суму 10637,35 гривень;

- видаткова накладна №15 від 27 січня 2013 року на суму 14871,75 гривень;

- видаткова накладна №16 від 30 січня 2013 року на суму 9187,70 гривень.

Відповідач частково розрахувався за отриману продукцію, на суму 121600,00 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач 12 лютого 2013 року направив на адресу Відповідача вимогу, в якій просив останнього сплатити виниклу заборгованість у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги. Як вбачається з наявного у матеріалах справи поштового повідомлення, представник Відповідача отримав вимогу 20 лютого 2013 року, але відповіді на неї не надав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед Позивачем у розмірі 85597,45 гривень. До того ж, сума відповідної заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на січень 2013 року (а.с.24).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи, 14 травня 2013 року, Відповідач частково погасив виниклу заборгованість на суму 2000,00 гривень. Даний факт підтверджується підписаним з боку Позивача актом звірки взаєморозрахунків за період з січня 2013 року по 14 травня 2013 року та платіжними дорученнями №1151 та №1164 від 14 травня 2013 року, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на момент розгляду справи 14 травня 2013 року було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 2000,00 гривень за спірним договором, що підтверджується матеріалами справи. До того ж відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтверджує і сам Позивач, а тому суд вважає, що предмет спору у сумі 2000,00 гривень в даній справі відсутній.

Враховуючи викладене, суд, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 2000,00 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні докази повного погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 83597,45 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1653,32 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.2 спірного договору, у разі порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 330,66 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (63200, Харківська область, смт.Нова Водолага, вул.Пролетарська, 28, код ЄДРПОУ 00447480, р/р №26002201139 в Харківській філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська область, Балаклійський р-н, смт.Червоний Донець, вул.Жовтнева, 9, код ЄДРПОУ 00153146, п/р №26004086802000 в ПАТ КБ "Надра", МФО 380764) 83597,45 гривень основної заборгованості, 1653,32 гривень пені, 330,66 гривень суми 3% річних та 1751,63 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 2000,00 гривень основної заборгованості провадження у справі №922/1776/13 припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1776/13