Постанова № 31718035, 23.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 808/3876/13-а м.Запоріжжяза позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «ДУМЕТО»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012,

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Удовиця О.А. (директор, протокол № 1/2003 від 01.04.2003)

Іоффе В.Л. (довіреність № 9 від 31.10.2012)

Белікова К.Г. (довіреність№03 від 23.04.2013)

від відповідача - Коваленко С.В. (довіреність № 3670/10-014 від 20.11.2012)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ДУМЕТО» (далі-позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012 № 0002522211, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 513 673,00 грн., № 0002532211, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 277 453,00 грн. та № 0002542211, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 69984,00 грн. за грудень 2009 - січень 2010 та нараховані штрафні санкції у розмірі 17 496,00 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2013, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 808/3876/13-а та призначено до судового розгляду на 25.04.2013. За клопотанням сторін провадження у справі було зупинено до 23.05.2013.

Відповідно до ст.160 КАС України, 23.05.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представники позивача підтримали позовні вимоги і просили задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що висновки податкового органу щодо неправомірності включенні до складу валових витрат та податкового кредиту вартості придбаного металобрухту чорних металів, металопрокату та послуг по переробці та заготівлі металобрухту у ТОВ „ЗАП - Екостальтрейдинг", ТОВ „РБМ-Запоріжжя", ТОВ „Карат", ПП „Гелей" та ПП „Росбалт", та придбаного відпрацьованого різцевого інструменту у ПП „Український центр екології" не відповідають дійсності, оскільки поставки за вищевказаними договорами, а також виконання робіт відбувалося за первинними документами, наданими до перевірки та описаними на арк. 10 - 13, 26 акту перевірки. За отримані товари та виконані роботи ТОВ НВФ «ДУМЕТО» сплатило кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Усі операції належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Реальність придбання товарів та виконання робіт підтверджується первинними документами з отримання товару - видатковими та податковими накладними, актами приймання брухту та відходів чорних (вторинних) металів, товарно - транспортними накладними, актами прийняття - здачі робіт (надання послуг), актами приймання брухтоодержувача - ВАТ „Дніпроспецсталь". Акт перевірки не містить доказів безтоварності наведених операцій. На момент вчинення правочинів всі вказані юридичні особи були зареєстрованими суб'єктами господарювання та платниками податку на додану вартість.

Позивач вважає також безпідставними висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості придбаної олії соняшникової нерафінованої у ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Агростильплюс", використання якої не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки товар реалізований на експорт за договорами купівлі - продажу за ціною, нижчою від ціни придбання. В обґрунтування вказує, що сума валового прибутку по господарських операціях, пов'язаних з реалізацією на експорт олії соняшникової нерафінованої компанії «Alfa Trading Limited», за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. становить 377 099,98 гривень; сума прибутку ТОВ НВФ «ДУМЕТО» від операційної діяльності, без урахування адміністративних та інших операційних витрат, по господарських операціях, пов'язаних з реалізацією на експорт олії соняшникової нерафінованої компанії «Alfa Trading Limited» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. складає 252 309,94 гривень.

Таким чином, Позивач в період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. отримав прибуток від операційної діяльності, без урахування адміністративних та інших операційних витрат, по господарських операціях, пов'язаних з реалізацією на експорт олії соняшникової нерафінованої компанії «Alfa Trading Limited» у розмірі 252 309,94 гривень.

З урахуванням викладеного вище, оскільки ТОВ НВФ «ДУМЕТО» має прибуток від продажу на експорт компанії «Alfa Trading Limited» олії соняшникової нерафінованої за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., то витрати, понесені на придбання цього товару, підлягають включенню до складу витрат Позивача, а сума сплаченого податку на додану вартість - до податкового кредиту, і порушення норм Податкового кодексу України з боку ТОВ НВФ «ДУМЕТО» немає.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ „ЗАП - Екостальтрейдинг", ТОВ „РБМ-Запоріжжя", ТОВ „Карат", ПП „Гелей", ПП „Росбалт", ПП „Український центр екології".

Перевіряючі дійшли висновків, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування.

Крім того, в ході проведеної перевірки встановлено, що позивач неправомірно до складу валових витрат та податкового кредиту відніс вартість придбаної у ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Агростильплюс" олії соняшникової нерафінованої, використання якої не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки товар реалізований на експорт за договорами купівлі - продажу за ціною, нижчою від ціни придбання. Тож, операція є збитковою, тому підприємство не мало на меті отримання доходу від цих операцій.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, відповідно, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 28.09.2012р. №928 та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Думето» (ТОВ «НВФ «Думето») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного га іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки від 02.11.2012 року № 266/22-1108/22157831.

В ході проведеної перевірки встановлені порушення позивачем:

1) п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 п. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, п. 135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами і доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 343 270,0 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартали 2009 р. у сумі 51 025,0 грн.; 2009 р. у сумі 211 117,0 грн.; 1 квартал 2010 р. у сумі 191 679,0 грн.; півріччя 2010 р. у сумі 355 522,0 грн.; 3 квартали 2010 р. у сумі 382 858 грн.; 2010 р. у сумі 382 858 грн.; 2 квартал 2011 р. у сумі 168 795,0 грн.; 2-3 квартали 2011 р. у сумі 168 795,0 грн.; 2-4 квартали 2011 р. у сумі 406 533,0 грн.; 1 квартал 2012 р. у сумі 238 295,0 грн.; півріччя 2012 р. у сумі 342 762,0 грн.

2) пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), а також в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 046 360 грн., у тому числі:

заниження: за грудень 2009 року в сумі 41 252 грн., за січень 2010 року в сумі 28 400 грн., за лютий 2010 року в сумі 87 750 грн., за березень 2010 року в сумі 52 972 грн., за квітень 2010 року в сумі 79 323 грн., за травень 2010 року в сумі 76 961 грн., за червень 2010 року в сумі 25 000 грн., за липень 2010 року в сумі 18 615 грн., за листопад 2010 року в сумі 19 706 грн., за травень 2011 року в сумі 89 663 грн., за червень 2011 року в сумі 57 115 грн., за листопад 2011 року в сумі 93 702 грн., за грудень 2011 року в сумі 111 644 грн., за січень 2012 року в сумі 83 102 грн., за березень 2012 року в сумі 144 985 грн., за квітень 2012 року в сумі 60 956 грн.

завищення: за серпень 2010 року в сумі 13 087 грн., за вересень 2010 року в сумі 11 699 грн.

2. пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), а також в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 454 114 грн., у тому числі:

завищення: за липень 2009 року у сумі 237 грн., за серпень 2009 року у сумі 8 333 грн., за вересень 2009 року у сумі 40 819 грн., за жовтень 2009 року у сумі 40 819 грн., за листопад 2009 року у сумі 40 819 грн., за грудень 2009 року у сумі 57 656 грн., за січень 2010 року у сумі 44 113 грн., за квітень 2011 року у сумі 3 800 грн., за травень 2011 року у сумі 31 621 грн., за листопад 2011 року у сумі 6 398 грн., за грудень 2011 року у сумі 3 939 грн., за січень 2012 року у сумі 3 395 грн., за лютий 2012 року у сумі 24 156 грн., за березень 2012 року у сумі 40 660 грн., за квітень 2012 року у сумі 38 749 грн., за травень 2012 року у сумі 38 749 грн., за червень 2012 року у сумі 38 749 грн.

заниження: за вересень 2010 року у сумі 4 449 грн., за жовтень 2010 року у сумі 4 449 грн.

3. пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 69 984 грн., у тому числі: за грудень 2009 року в сумі 11 664 грн., за січень 2010 року в сумі 58 340 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки 16.11.2012 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0002522211, яким ТОВ НВФ «ДУМЕТО» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 513 673,00 грн., в тому числі 1 292 245,00 грн. за основним платежем та 221 428,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002532211, яким ТОВ НВФ «ДУМЕТО» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 277 453,00 грн., в тому числі 1 046 360,00 грн. за основним платежем та 231 093,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002542211, яким ТОВ НВФ «ДУМЕТО» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69 984,00 грн. за звітні податкові періоди грудень 2009 р. та січень 2010 р. та нараховані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 17 496,00 грн.

Висновки акту перевірки базуються на фіктивній діяльності контрагентів позивача ТОВ „ЗАП - ЕКОСТАЛЬТРЕЙДИНГ", ТОВ „РБМ-ЗАПОРІЖЖЯ", ТОВ „КАРАТ", ПП „ГЕЛЕЙ", ПП „РОСБАЛТ", ПП „УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", яка не мала реального характеру господарської діяльності. Таких висновків перевіряючи дійшли з огляду на виявлені порушення вказаними підприємствами приписів чинного законодавства.

Враховуючи те, що у контрагентів позивача ТОВ „ЗАП - Екостальтрейдинг", ТОВ „РБМ-Запоріжжя", ТОВ „Карат", ПП „Гелей", ПП „Росбалт", ПП „Український центр екології" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів, то угоди укладені із ним не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

А також на тому, що позивач придбаваючи у ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Агростильплюс" олію соняшникову нерафіновану не мав на меті отримання доходу від цих операцій, оскільки використання олії не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, так як товар реалізований на експорт за договорами купівлі - продажу за ціною, нижчою від ціни придбання і операція є збитковою.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ „ЗАП - ЕКОСТАЛЬТРЕЙДИНГ", ТОВ „РБМ-ЗАПОРІЖЖЯ", ТОВ „КАРАТ", ПП „ГЕЛЕЙ", ПП „РОСБАЛТ", ПП „УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" на адресу позивача, на підставі вчинених нікчемних правочинів. Така позиція сформована на підставі посилань на матеріали проведених податковими органами перевірок зазначених контрагентів.

Так, протягом періоду, за який здійснювалася перевірка, ТОВ НВФ «ДУМЕТО» здійснювало діяльність з оптової торгівлі металобрухтом та відходами чорних металів, металами та металопродукцією.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ НВФ «ДУМЕТО» були укладені договори з:

ТОВ „ЗАП-Екостальтрейдінг" - договір поставки лому та брухту чорних металів № 04-(09) від 02.02.2009 р., № 02-(10) від 04.01.2010 р. та договір № 10/03-1 від 10.03.2010 р. на виконання робіт по переробці та транспортуванню товарів;

ТОВ „РБМ-Запоріжжя" - договір поставки металопрокату № 09-(10) від 18.02.2010 р. та договір поставки лому та брухту чорних металів № 21 - (10) від 30.05.2010 р.,

ТОВ „Карат" - договір поставки лому та брухту чорних металів № 15 - (10) від 28.04.2010 р.;

ПП „Гелей" - договір поставки лому та брухту чорних металів № 01/08-10 від 02.08.2010 р.,

ПП „Росбалт" - договір поставки металопрокату № 32-(10) від 02.09.2010 р.

Також на підставі видаткової накладної № 15/04 від 15.04.2011 р. ПП „Український центр екології" здійснив поставку ТОВ НВФ «ДУМЕТО» відпрацьованого різцевого інструменту з сталі Р6М5 кількістю 0,95 тон.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону №168/97-ВР „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ... Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Згідно приписів п.п. 7.2.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За приписами п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ).

Підпунктом 198.6 п.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 10.1. Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010р. «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» зазначено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.

Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Поставки за вищевказаними договорами, а також виконання робіт відбувалося за первинними документами, наданими до перевірки та описаними на арк. 10 - 13, 26 акту перевірки. За отримані товари та виконані роботи ТОВ НВФ «ДУМЕТО» сплатило кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

Як свідчать пояснення відповідача, сплата ПДВ у складі ціни товару ним не оспорюється.

Тому посилання на п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно податкове повідомлення-рішення із посиланням на вказані норми є неправомірним.

Податковий орган також безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 138. 1., п. 138.2., 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період.

Зазначені висновки податкового органу суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки за приписами Податкового кодексу України, зокрема п.п. 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПКУ, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140. статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно із п.п. 2.1.1. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „ЗАП - ЕКОСТАЛЬТРЕЙДИНГ", ТОВ „РБМ-ЗАПОРІЖЖЯ", ТОВ „КАРАТ", ПП „ГЕЛЕЙ", ПП „РОСБАЛТ", ПП „УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники податку, мають зареєстрований статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасовувався та нікчемним не визнавався.

Термін "валові витрати виробництва" визначено в пп.5.2.1, 5.2 ст.5 Закону України № 334: це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 344).

Відповідно до правил ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи зазначене, формування валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) здійснюється по кожному податковому періоду та при визначенні валових витрат враховується загальна сума доходів та витрат від усіх видів діяльності платника податків взагалі по всім контрагентам, а не окремо по одному, що обумовлює неможливість податковим органом виокремити контрагентів позивача та відносно них встановити порушення Позивачем правил щодо формування валових витрат.

Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ „ЗАП - ЕКОСТАЛЬТРЕЙДИНГ", ТОВ „РБМ-ЗАПОРІЖЖЯ", ТОВ „КАРАТ", ПП „ГЕЛЕЙ", ПП „РОСБАЛТ", ПП „УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" товару, використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується самим актом перевірки та валовим доходом, задекларованим ним.

Тобто мали місце правочини, між позивачем та вказаними підприємствами, виконання таких послуг підтверджується договором, видатковими та податковими накладними.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Отже, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Як вже зазначалося вище і не спростовується актом перевірки, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

За таких обставин у позивача були всі законні підстави для формування валових витрат, передбачені вимогами податкового законодавства.

Таким чином, реальність придбання товарів та виконання робіт підтверджується первинними документами з отримання товару - видатковими та податковими накладними, актами приймання брухту та відходів чорних (вторинних) металів, товарно - транспортними накладними, актами прийняття - здачі робіт (надання послуг), актами приймання брухтоодержувача - ВАТ „Дніпроспецсталь". Акт перевірки не містить доказів безтоварності наведених операцій. Використання придбаного у вищевказаних контрагентів товарів (робіт) у власній господарській діяльності ТОВ НВФ «ДУМЕТО» зумовлено видами діяльності, що здійснювалося товариством у період, який підлягав перевірці податковим органом. Витрати ТОВ НВФ «ДУМЕТО» на оплату зазначеним контрагентам підтверджені відповідними платіжними документами (платіжними дорученнями).

Твердження відповідача про "безтоварність" здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту вартості придбаної олії соняшникової нерафінованої, використання якої не пов'язане з господарською діяльністю підприємства, суд також вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, доходи по господарських операціях, пов'язаних з придбанням та реалізацією на експорт олії соняшникової нерафінованої компанії „Alfa Trading Limited", що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначалися позивачем відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, згідно якого доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5 П(С)БО № 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до п.4 П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати» доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Відповідно до пп. 135.1 ст. 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. За пп. 135.2 ст. 135 ПКУ доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно п. 135.4 ст. 135 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо). За п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп.136.1.2 п.136.1 ст.136 ПКУ для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість. За пп.137.1 ст.137 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Відповідно до пп.153.1.1 п.153.1 ст. 153 ПКУ доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

П. 39.1 ст. 39 ПКУ визначає коли застосовується звичайна ціна, під якою розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ (пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14). При цьому, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно пп. 14.1.27 ПКУ витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п.п.138.1 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно пп. 138.1.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ. За п. 138.6 ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, як зазначено у пп. 14.1.228 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду, ТОВ НВФ «ДУМЕТО» здійснювало діяльність з оптової торгівлі харчовими оліями та жирами. В 2011 році ТОВ НВФ «ДУМЕТО» придбавало у ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Агростильплюс" олію соняшникову за договорами від 26.05.2011 р. № 26/05 та від 30.05.2011 р. № П - 20 на суму 3 380 580,21 грн. без ПДВ. Вказаний товар був реалізований протягом 2011 - 2012 років на експорт компанії „Alfa Trading Limited", що підтверджується відповідними вантжно - митними деклараціями.

Відповідно до п. 5.6 наказу № 01-11 від 01.01.2011р. «Про організацію бухгалтерського та податкового обліку, складання фінансової і податкової звітності» при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка запасів здійснюється за метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

ТОВ НВФ «ДУМЕТО» були виявленні нестачі олії соняшникової нерафінованої в розмірі 3 675,72 грн., які не були Позивачем включені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Також ТОВ НВФ «ДУМЕТО» у травні 2011 р. проводило фільтрацію олії соняшникової нерафінованої на суму 1 798,20 грн. (без ПДВ). Сума витрат на фільтрацію олії соняшникової нерафінованої у розмірі 1798,20 грн. включена до собівартості олії соняшникової нерафінованої реалізованої на експорт компанії «Alfa Trading Limited».

На підставі приведеного вище, Позивачем була встановлена собівартість реалізованої на експорт компанії «Alfa Trading Limited» олії соняшникової нерафінованої в період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. на суму 3 383 699,45 гривень, що відповідає даними декларацій з податку на прибуток ТОВ НВФ «ДУМЕТО».

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, якій визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, сума об'єкту оподаткування з податку на прибуток по господарських операціях, пов'язаних з реалізацією на експорт олії соняшникової нерафінованої компанії «Alfa Trading Limited», за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. складає 255 985,35 гривень, яка була визначена Позивачем в його деклараціях по податку на прибуток.

Відповідно до п. 4 П(С)БО № 3 прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. За п. 20 П(С)БО № 3 валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно п.18 П(С)БО № 3 чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. Відповідно до п.19 П(С)БО № 3 собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 16 "Витрати", 30 "Біологічні активи". Відповідно до п. 25 П(С)БО № 3 прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивач в період з 01.04.2011 по 30.06.2012 отримав прибуток від операційної діяльності, без урахування адміністративних та інших операційних витрат, по господарських операціях, пов'язаних з реалізацією на експорт олії соняшникової нерафінованої компанії «Alfa Trading Limited» у розмірі 252 309,94 гривень.

Сума податку на додану вартість, сплачена при придбанні олії соняшникової нерафінованої реалізованої на експорт компанії «Alfa Trading Limited», за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012 р. становить 676 116 грн. та віднесена до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів на підставі податкових накладних, виписаних належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а саме ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Агростильплюс".

З урахуванням викладеного вище, оскільки як було встановлено судом, позивач має прибуток від продажу на експорт компанії «Alfa Trading Limited» олії соняшникової нерафінованої за спірний період, то витрати, понесені на придбання цього товару, підлягають включенню до складу витрат позивача, а сума сплаченого податку на додану вартість - до податкового кредиту.

До того ж зважаючи на приписи норм чинного законодавства України, ТОВ НВФ «ДУМЕТО», здійснюючи підприємницьку діяльність у галузі оптової торгівлі харчовими оліями, самостійно має право визначати необхідність придбання та продажу даного товару, його вартість, контрагентів тощо.

Звичайна ціна у даному випадку відповідає рівню ринкових цін. Визначення необхідності продажу товарів за визначеними цінами (фіксованими) не належить до компетенції податкового органу.

З огляду на викладені обставини, суд за результатом розгляду справи приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкових повідомлень рішень, а відтак вважає за необхідне їх скасувати.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення № 0002522211 від 16.11.2012, № 0002532211 від 16.11.2012 та № 0002542211 від 16.11.2012.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «ДУМЕТО» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002522211 від 16.11.2012, № 0002532211 від 16.11.2012 та № 0002542211 від 16.11.2012 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 16.11.2012

- № 0002522211, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 513 673,00 грн.

- № 0002532211, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 277 453,00 грн.

- № 0002542211, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 69984,00 грн. за грудень 2009 - січень 2010 та нараховані штрафні санкції у розмірі 17 496,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «ДУМЕТО» (код ЄДРПОУ 221578341) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 5462,80 (п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 06.06.2013.

Суддя О.М. Нечипуренко