Рішення № 31717968, 10.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.13 Справа № 904/2340/13

За позовом комунального підприємства "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 285 158,24 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Синьогіна Я.В., довіреність №366 від 06.03.2013

від відповідача: Тулінов І.І., довіреність №13/28-06 від 02.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпропетровської міської ради (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (надалі - Відповідач) про стягнення 385 221,60 грн. за договором №450/02-12 про закупівлю водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) за державні кошти від 13.01.2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

18.04.2013 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були зменшені до 285 158,24 грн. в зв'язку з помилковим врахуванням Позивачем заборгованості за січень 2013 року, не врахуванням взаємозаліку зустрічних вимог на загальну суму 41 260,17 грн., перерахунком пені та 3% річних. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області строк розгляду справи був продовжений на 15 календарних днів (до 09.06.2013) на підставі клопотання Відповідача, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за спожиту теплову енергію за 2012 рік. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №450/02-12 про закупівлю водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) за державні кошти від 13.01.2012 з додатками, рахунки №№ТС03034 від 29.12.2012, ТС02784 від 30.11.2012, ТС02361 від 31.10.2012, ТС02024 від 28.09.2012, ТС01900 від 31.08.2012, ТС01779 від 31.07.2012, ТС01659 від 29.06.2012, ТС01565 від 31.05.2012, ТС01298 від 28.04.2012, ТС00791 від 30.03.2012, ТС00415 від 29.02.2012, ТС00098 від 31.01.2012, акти про постачання теплової енергії №№ТС03034 від 29.12.2012, ТС02784 від 30.11.2012, ТС02361 від 31.10.2012, ТС02024 від 28.09.2012, ТС01900 від 31.08.2012, ТС01779 від 31.07.2012, ТС01659 від 29.06.2012, ТС01565 від 31.05.2012, ТС01298 від 28.04.2012, ТС00791 від 30.03.2012, ТС00415 від 29.02.2012, ТС00098 від 31.01.2012.

Позивач керуючись п.п.4.1., 7.7. названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача, з урахуванням уточнень, заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 270 413,18 грн., три проценти річних у сумі 5 785,50 грн., пеню в сумі 8 959,56 грн.

Відповідач у відзиві вих. №523/28-06 від 09.04.2013 позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на той факт, що Позивач, зокрема, не врахував платіжне доручення №6067 від 22.10.2012, відповідно до якого Відповідач частково оплатив заборгованість за лютий 2012 року в сумі 10 000,00 грн., безпідставне врахування заборгованості за січень 2012 року (оскільки в рахунку №ТС00098 від 31.01.2012 зазначений договір №98/02-09 від 01.11.2009), неправомірне нарахування пені та 3% річних (в зв'язку з порушенням справи про банкрутство Відповідача (справа №904/397/13-г) та дією мораторію на задоволення вимог кредиторів).

Крім того Відповідач надав суду пояснення вих. №664/28-06 від 19.04.2013, №815/28-06 від 22.03.2013, №933/28-06 від 03.06.2013.

В судових засіданнях 09.04.2013, 18.04.2013, 13.05.2013 розгляд справи відкладався відповідно на 18.04.2013, 07.05.2013, 06.06.2013, в судовому засіданні 07.05.2013 оголошувалась перерва до 13.05.2013, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2012 комунальне підприємство «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпропетровської міської ради (Позивач, Теплопостачальна організація) та комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (Відповідач, Споживач) уклали договір №450/02-12 про закупівлю водяної пари і гарячої води (включно з холодагентами) за державні кошти (надалі - Договір) відповідно до умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання в 2012 році надати послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) код 40.30.1 Споживачу в необхідних йому обсягах, а Споживач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги за затвердженими тарифами в строки і на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води Споживач сплачує Теплопостачальній організації за тарифами, що діють, затвердженими органами місцевого самоврядування за 1 Гкал теплової енергії 354,80 грн. з ПДВ.

Згідно з п.4.1. Договору, за поставлену теплову енергію Споживач не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії у кількості, передбаченої Додатком №1 до даного Договору по власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який здійснюється платіж. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем впродовж 5 діб з моменту отримання рахунку Теплопостачальної організації.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. По закінченні кожного розрахункового періоду сторонами оформлюється Акт про кількість відпущеної теплової енергії (п.4.3. Договору).

Пунктом 10.1. Сторони погодили, що Договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися з 01.01.2012 і діє по 31.12.2012, включно.

Виходячи з наданих Позивачем Договору, рахунків №№ТС03034 від 29.12.2012, ТС02784 від 30.11.2012, ТС02361 від 31.10.2012, ТС02024 від 28.09.2012, ТС01900 від 31.08.2012, ТС01779 від 31.07.2012, ТС01659 від 29.06.2012, ТС01565 від 31.05.2012, ТС01298 від 28.04.2012, ТС00791 від 30.03.2012, ТС00415 від 29.02.2012, ТС00098 від 31.01.2012, акти про постачання теплової енергії №№ТС03034 від 29.12.2012, ТС02784 від 30.11.2012, ТС02361 від 31.10.2012, ТС02024 від 28.09.2012, ТС01900 від 31.08.2012, ТС01779 від 31.07.2012, ТС01659 від 29.06.2012, ТС01565 від 31.05.2012, ТС01298 від 28.04.2012, ТС00791 від 30.03.2012, ТС00415 від 29.02.2012, ТС00098 від 31.01.2012, Відповідач спожив за 2012 рік (січень 2012 року - грудень 2012 року) 837,56 Гкал теплової енергії та 40,87 Гкал теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання, загальною вартістю 311 6573,35 грн. з ПДВ.

Позивач в позовній заяві, з урахуванням уточнень зазначає, що між ним та Відповідачем був проведений взаємозалік зустрічних вимог на суму 38 306,67 грн., що підтверджується протоколом №1 від 25.04.2012 та взаємозалік на суму 2 953,50 грн., що підтверджується протоколом №1 від 25.12.2012, таким чином сума заборгованості Відповідача, за розрахунком Позивача, склала 270 413,18 грн.

В той же час, Відповідач надав суду платіжне доручення №6067 від 22.10.2012, відповідно до якого останній частково оплатив заборгованість за лютий 2012 року в сумі 10 000,00 грн. Відповідно, сума заборгованості за поставлену теплову енергію складає 260 413,18 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості за поставлену теплову енергію Відповідачем не надано, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості частково, в сумі 260 413,18 грн.

Посилання Відповідача на безпідставне врахування Позивачем заборгованості за січень 2012 року (оскільки в рахунку №ТС00098 від 31.01.2012 зазначений договір №98/02-09 від 01.11.2009) суд вважає необґрунтованим, оскільки пунктом 10.1. Сторони погодили, що Договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися з 01.01.2012.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 5 785,50 грн. за загальний період прострочення з 14.02.2012 по 20.03.2013.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, та не заперечується Відповідачем, що останнім допущено порушення строків розрахунків за відпущену теплову енергію, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме: підлягають стягненню 3% річних в сумі 5 657,51 грн. (Позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних за заборгованість, що утворилась за поставлену теплову енергію в лютому 2012 року, а саме: не враховано оплату в сумі 10 000,00 грн., яка була здійснена 22.10.2012 платіжним дорученням №6067. Таким чином нарахування 3% річних на заборгованість за лютий 2012 року здійснено судом наступним чином: за період з 12.03.2012 по 21.10.2012 (224 дня) 3% річних нараховані на суму 73 272,72 грн., що складає 1 345,33 грн.; за період з 22.10.2012 по 20.03.2013 (150 днів) 3% річних нараховані на суму 63 272,72 грн., що складає 779 06 грн.; всього - 2 124,39 грн.).

Твердження Відповідача про дію мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення 3% річних, в зв'язку з порушенням справи про банкрутство, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача, якою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, була винесена 14.01.2013 (справа №904/397/13-г).

Редакція статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, зокрема, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на нараховують три проценти річних від простроченої суми, набрала чинності 19.01.2013, тобто після порушення справи про банкрутство Відповідача, а отже дана норма не застосовується до відносин, які виникли до набрання нею чинності.

Згідно з п.7.7. Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 8 959,56 грн. за загальний період прострочення з 11.04.2012 по 20.03.2013.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає вищенаведеним нормам.

В той же час, як було зазначено вище, 14.01.2013 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/397/13-г було порушено справу про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент винесення ухали), мораторій на задоволення вимоги кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію за задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Позивача в частині стягнення пені в сумі 8 959,56 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21а, код ЄДРПОУ 03341305, р/р 26009301156601 в філії АБ Південний, МФО 306458) на користь комунального підприємства «КОМЕНЕРГОСЕРВІС» Дніпропетровської міської ради (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 6б, код ЄДРПОУ 36639101, р/р 260023015872 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 305482) 260 413,18 грн. (двісті шістдесят тисяч чотириста тринадцять гривень 18 копійок) основного боргу, 5 657,51 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 51 копійка) 3% річних, 5 321,41 грн. (п'ять тисяч триста двадцять одна гривня 41 копійка) судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.06.2013.

Суддя А.Є. Соловйова