Постанова № 31717828, 05.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року 810/2358/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Атаманчук О.О.,

представника відповідача - Новогребельської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Плюс»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Плюс» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 № 0001312202/991, № 0001312202/992 та № 0001312202/993, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33936,00 грн., з податку на додану вартість у розмірі 27433,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3910,00 грн.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 27149,00 грн., податку на додану вартість на суму 21946,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3910,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Інжиніринг плюс» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» мали реальний характер - роботи виконані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що відповідно до акта ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 13.11.2012 № 7594/22-7/37817020 не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», оскільки податковим органом встановлено, що засновник та директор товариства ОСОБА_3 будучи допитаною пояснила, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ніколи не мала, жодних документів фінансової звітності не підписувала. Крім того зазначив, що акти виконаних робіт, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», не містять обов'язкових реквізитів, а саме: дати складення та реквізитів договору, на виконання якого вони складені. На думку відповідача, наведене у сукупності свідчить про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», а відтак і про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по вказаним взаємовідносинам. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Плюс» є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради 16.09.2010. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.09.2010 за № 976/141 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 30.09.2010 № 100303452.

У січні-березні 2012 року між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» були укладені договори підряду від 03.01.2012 № 10/1/01, від 03.01.2012 № 7/01, від 03.01.2012 № 8/01, від 03.01.2012 № 9/01, від 03.01.2012 № 10/01, від 03.01.2012 № 10/2/01, від 01.02.2012 № 13/02, від 01.02.2012 № 15/02, від 01.03.2012 № 20/03 відповідно до умов яких підрядник (ТОВ «Константа-Інкорпорейтед») брав на себе зобов'язання виконати роботи (улаштування металевих воріт, монтаж механічного обладнання, ремонт фільтрів, улаштування та протягування поліетиленового трубопроводу, ремонт водопровідних мереж, благоустрій житлового будинку).

На підтвердження дійсного виконання робіт позивачем надано податкові накладні від 31.01.2012 № 759, від 31.01.2012 № 760, від 31.01.2012 № 757, від 31.01.2012 № 755, від 31.01.2012 № 758, від 31.01.2012 № 756, від 29.02.2012 № 837, від 29.02.2012 № 835, від 30.03.2012 № 867, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та довідки про узгодження договірної ціни.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 129278,58 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу валових витрат суму сплачених за виконані роботи коштів та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом робіт у розмірі 25856,00 грн.

У квітні 2013 року, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 11.04.2013 № 139, посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 № 1678/22-3/37236109/55

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 21946,00 грн. та завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3910,00 грн., пункту 138.2 статті 138, пункт 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27149,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги до акт ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 13.11.2012 № 7594/22-7/37817020 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, відповідно до якого не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», оскільки податковим органом встановлено, що засновник та директор ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ОСОБА_3 будучи допитаною пояснила, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ніколи не мала, жодних документів фінансової звітності не підписувала. На думку податкового органу, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт, складені та виписані ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», не мають юридичної сили, оскільки підписані не уповноваженими на те особами.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ««Константа-Інкорпорейтед».

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0001312202/991, № 0001312202/992 та № 0001312202/993, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33936,00 грн., з податку на додану вартість у розмірі 27433,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3910,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні виконаних робіт.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій з виконання ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» робіт позивач посилався на наявність договорів підряду від 03.01.2012 № 10/1/01, від 03.01.2012 № 7/01, від 03.01.2012 № 8/01, від 03.01.2012 № 9/01, від 03.01.2012 № 10/01, від 03.01.2012 № 10/2/01, від 01.02.2012 № 13/02, від 01.02.2012 № 15/02, від 01.03.2012 № 20/03, податкових накладних від 31.01.2012 № 759, від 31.01.2012 № 760, від 31.01.2012 № 757, від 31.01.2012 № 755, від 31.01.2012 № 758, від 31.01.2012 № 756, від 29.02.2012 № 837, від 29.02.2012 № 835, від 30.03.2012 № 867, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та довідок про узгодження договірної ціни.

Дослідивши зазначені документи, судом встановлено наступне.

Як убачається з вищезазначених договорів, податкових накладних та актів приймання виконаних робіт, зі сторони контрагента вони підписані директором ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ОСОБА_3

У той же час, як убачається з протоколу допиту свідка від 29.08.2012, ОСОБА_3 будучи допитаною пояснила, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ніколи не мала, жодних документів фінансової звітності не підписувала.

Це означає, що договори, податкові накладні та акти виконаних робіт, в порушення вимог статті 201 Податкового кодексу, підписані від імені ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» невідомими особами, не уповноваженими вчиняти від імені товариства будь-які дії.

У судовому засіданні директор товариства пояснив, що директора ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ОСОБА_3 ніколи не бачив, усі договори, податкові накладні та акти виконаних робіт позивач від контрагента отримав поштою.

На запитання суду чи можливо зв'язатись з контрагентом і витребувати від нього будь-які пояснення, директор товариства відповів, що зворотнього зв'язку не має. Усі ділові переговори щодо виконання робіт вів безпосередньо з працівниками, які виконували роботи на місці.

Крім того, акти приймання виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, а саме: дати складення та реквізитів договорів, на виконання яких вони складені.

Також суттєвим є той факт, що відповідно до пунктів 2.5 вищезазначених договорів підряду передбачено обов'язкове складення рахунків-фактур, згідно із якими повинна була здійснюватись оплата за виконані роботи. У той же час, в матеріалах справи не міститься та представником позивача не надано жодних рахунків-фактур до вказаних договорів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за податковими накладними та актами приймання виконаних робіт, складеними з порушенням вимог чинного законодавства.

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, укладених договорів, податкових та видаткових накладних не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а робота фактично ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» не виконувались.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 червня 2013 р.