Постанова № 31717787, 30.05.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/952/13-a

категорія 8.2.8

30 травня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євро-Фасад" до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 р. № 0000412200 та № 0000402200,-

встановив:

ТОВ "Будівельна компанія «Євро Фасад" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції. Зазначає, що працівниками податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.01.2013р. № 42/22-00/36083254 на підставі якого Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією встановлені факти порушення товариством вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ , в зв`язку з чим винесені податкові повідомлення - рішення: від 30 січня 2013 року № 0000412200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14619 грн.(в тому числі основний платіж - 14619 грн.); від 30 січня 2013 року № 0000402200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15890 грн. (в тому числі основний платіж - 12712 грн.; штрафна санкція - 3178 грн.);

Вважаючи, що висновки Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції за актом перевірки про порушення ТОВ "Будівельна компанія «Євро Фасад" вимог податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються нормами податкового законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про скасування винесених на його підставі, податкових повідомлень - рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідач здійснив донарахування позивачу, податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, за період з 01.01.2009 року по 30.12.2012 року, через невизнання ним витрат операційної діяльності в сумі 63559,0 грн. за господарськими операціями позивача з ТОВ «Дженіт Флай».

Висновки відповідача про невизнання витрат за операціями із придбання послуг від ТОВ «Дженіт Флай» сформовані на підставі встановлених перевіркою порушень вимог пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дженіт Флай» 01.09.2011 року було укладено договір № 0109/11 про надання інформаційних (консультаційних) послуг.

На виконання умов договору ТОВ «Дженіт Флай» був складений звіт від 08.09.11р. про виконані послуги. Вказаний звіт було передано позивачу, про що свідчить відповідна відмітка на звіті.

Відповідно до вказаного звіту, представниками ТОВ «Дженіт Флай» позивачу були надані інформаційні послуги з питань організації й управління виробництвом, адміністративного управління, маркетингу і продажу, управління персоналом, організації офісної роботи та фінансового менеджменту.

За результатами інформаційно - консультаційних послуг, що були надані ТОВ «Дженіт Флай» позивачем був розроблений план заходів що усунення недоліків в діяльності підприємства, який був затверджений наказом директора №22-01 від 22.09.11р.

Сторони договору 08.09.11р. склали та підписали акт приймання - передачі наданих послуг, яким підтвердили факт виконання ТОВ «Дженіт Флай» свої зобов'язань за договором, та затвердили суму - 76 271,34 грн. (в т.ч. ПДВ 12 711,89 грн.) , яка підлягала сплаті за надані послуги.

На підставі платіжного доручення № 06 від 08.09.2011 року на суму 76 271,4 грн., позивач провів розрахунок з ТОВ «Дженіт Флай».

Відповідно до п. 44.1. ст.. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами перевірки підтверджується той факт, що за спірною господарською операцією позивачем здійснено облік витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Врахування витрат, для визначення об'єкта оподаткування за господарською операцією з ТОВ «Дженіт Флай», здійснено позивачем на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених ПКУ.

Витрати позивача, здійснені ним в рамках господарської операції з ТОВ «Дженіт Флай», підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі первинні документи за спірною господарською операцією складені у повній відповідності до вимог ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже містять повну інформацію про назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що підтверджується результатами перевірки.

На підставі первинних документів по даній господарській операції підприємство - позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку послуги, отримані від ТОВ «Дженіт Флай», визнавши їх активом, та відобразив збільшення зобов'язань перед виконавцем на таку ж суму. Зобов'язання перед ТОВ «Дженіт Флай» були погашені шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Наказом директора №22-01 від 22.09.11р."Про затвердження плану заходів щодо усунення недоліків в діяльності підприємства з урахуванням інформаційних (консультаційних) послуг, отриманих від ТОВ «Дженіт Флай» згідно договору від 01.09.2011 року № 0109/11" підтверджується факт використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Господарська операція з ТОВ «Дженіт Флай» спричинила реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ є хибними.

Податковий орган здійснив донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.09р. по 31.12.12р., через невизнання ним податкового кредиту в сумі 12 712 грн. за господарськими операціями операціями з ТОВ «Дженіт Флай» на підставі встановлених перевіркою порушень вимог п. 198.6 ст.198 ПКУ.

Згідно п.198.1 ст..198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно із п.198.3. ст..198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбані роботи використані у господарській діяльності, відтак суми ПДВ у відповідності до п.198.3. ст..198 ПКУ правомірно віднесені підприємством до складу податкового кредиту.

Згідно п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали перевірки не містять доказів про відсутність чи неправильне заповнення податкових накладних і в процесі судового розгляду такі докази також не були надані відповідачем, відтак у позивача відсутнє право стверджувати про порушення товариством вимог п.198.6 ст.198 ПКУ.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ визначено обов'язкові реквізити, що має містити податкова накладна.

При досліджені судом акту перевірки встановлено, що він не містить інформацію про відсутність якогось із реквізитів в податкових накладних, тому необґрунтованим є висновок про порушення підприємством приписів п.201.1 ст. 201 ПКУ.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідачем не було встановлено жодного факту виписки податкової накладної із порушенням зазначених вимог, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами перевірки та не спростовано відповідачем.

Змістом акту перевірки та заперечень відповідача на позов, не спростовується ні реальність операцій із отримання послуг, ні факт їх використання в господарській діяльності позивача та сплати податку до бюджету постачальником таких послуг, ні наявність податкових накладних та всіх обов'язкових реквізитів в них.

Таким чином, відповідачем протиправно здійснено висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Під час перевірки відповідачем був використаний акт Бориспільської ОДПІ від 10.12.2012р. №2310/7/22-1, в якому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Дженіт Флай» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за вересень 2011 року. В акті зазначено, що станом на момент перевірки ТОВ «Дженіт Флай» не знаходиться за юридичною адресою.

Пунктом 73.5 ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідач не здійснив зустрічну звірку із постачальником позивача, чим порушив вимоги податкового законодавства і фактично самоусунувся від з'ясування реальності здійснених операцій, та дійшов висновків не на підставі належних доказів, а на підставі відсутності відповідей по зустрічних перевірках постачальників «ланцюга поставок».

Відповідно до вимог податкового законодавства України, невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентами позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем, а тому донарахування йому відповідачем з цих підстав податкових зобов'язань, є протиправним.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 15890 грн., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак збільшення податкових зобов'язань в частині 15890 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 3178 грн. за їх заниження суд вважає необгрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, якими платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 30.01.2013 р. № 0000412200 та № 0000402200

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 06 червня 2013 р.