Ухвала суду № 31713553, 29.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/102/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача - Євчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю спірних наказів № 924 УМВС України у Вінницькій області від 05.12.2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС області" позивача звільнено з органів внутрішніх справ за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ України та наказу №258 о/с начальника УМВС України у Вінницькій області від 11.12.2012 р. в частині свого звільнення на підставі ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 04.03.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, мотивуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує, що для встановлення наявності дисциплінарного проступку необхідним є встановлення фактів порушення службової дисципліни, тобто порушення конкретних правових норм Конституції України та відповідних нормативно-правових актів, в т.ч. Присяги працівника органів внутрішніх справ України, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечила та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, апелянт перебував на службі в органах внутрішніх справ з серпня 2003 року.

14.11.2012 року до ВВБ у Вінницькій області ДВБ МВС України із заявою звернувся громадянин ОСОБА_6 про вжиття заходів до СДІМ 1-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7, оскільки останній вимагав у громадянина ОСОБА_6 грошову винагороду за не притягнення його до кримінальної відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, зокрема доповідна записка департаменту внутрішньої безпеки ВВБ у Вінницькій області від 27.11.2012 року, 14.11.2012 року у ході проведення оперативно-профілактичних заходів з перевірки оперативної інформації, працівниками ВВБ було затримано дільничного інспектора міліції СДІМ 1-го відділу капітана міліції ОСОБА_2, який вимагав та отримав у громадянина ОСОБА_6 грошові кошти за не притягнення його до кримінальної відповідальності.

В подальшому, 14.11.2012 року за вихідним номером 18/1-І-71 о/п матеріали перевірки за вищевказаним фактом були направлені до прокуратури м. Вінниці для прийняття рішення. 27.11.2012 року слідчим відділом прокуратури м. Вінниці за матеріалами ВВБ розпочато кримінальне провадження відносно працівників СДІМ 1-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України.

Відділом внутрішньої безпеки у Вінницькій області ДВБ МВС України проведено службове розслідування відносно дільничного інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції ОСОБА_2 Наслідки даного розслідування знайшли своє відображення у відповідному висновку від 05.12.2012 року.

Згідно з п. 2 вищезазначеного висновку, за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, що виразилось у вимаганні та отриманні незаконної грошової винагороди, дільничного інспектора міліції ОСОБА_2 запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ.

В подальшому, управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області 05.12.2012 року було винесено наказ № 924 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції Вінницького МВ УМВС області. Зазначеним наказом дільничного інспектора міліції СДІМ 1-го відділу міліції Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно із наказом начальника УМВС України у Вінницькій області № 258 о/с від 11.12.2012 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу на підставі п. 66 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

ОСОБА_2, не погоджуючись із вищезазначеними наказами, оскаржив їх до суду першої інстанції та просив скасувати.

В свою чергу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ з дотриманнях вимог чинного законодавства, правомірно, у межах повноважень, у спосіб та на підставах, встановлених законом, а саме Законів України "Про затвердження Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі - Статут).

Поняття службової дисципліни закріплено ст. 1 Статуту, де зазначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу встановлена ст. 5 Статуту, де зазначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Статутом.

Статтею 12 Статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Статуту. Так, відповідно до абз.1 ст. 14 Статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що вина останнього у вчиненні інкримінованого йому злочині, на дату прийняття наказу, не доведена, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Так, звільнення працівника міліції зі служби, у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили (ч. 6 ст.21 Закону України "Про міліцію").

Водночас, згідно з пп. й) п. 63 Положення №114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.

Разом з тим, як з'ясовано під час апеляційного розгляду, оскаржуваний наказ УМВС України у Вінницькій області №258 о/с начальника УМВС України у Вінницькій області від 11.12.2012 р. прийнятий відповідно до положень п.66 Положення №114 (за дискредитацію звання рядового і начальницького складу) та на підставі наказу УМВС України у Вінницькій області № 924 від 05.12.2012 року, а не у зв'язку із наявністю у його діяннях ознак злочину для порушення кримінальної справи, як стверджує апелянт.

Відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що зазначена в пункті 66 Положення про проходження служби вимога є категоричною, тобто інших санкцій за вчинення таких вчинків не передбачено.

У розрізі наведеного, зважаючи на імперативність та категоричність вимоги п. 66 Положення про проходження служби наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №924 від 05.12.2012 року за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового начальницького складу, відповідачем правомірно вирішено звільнити позивача з органів внутрішніх справ.

При цьому, відповідно до вимог ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, це рішення реалізовано наказом по особовому складу № 258 о/с від 11.12.2012 року.

Судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на той факт, що за порушеним кримінальним провадженням, обвинувальний вирок відсутній, оскільки відсутність в діях скаржника складу злочину, тобто відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і притягнено апелянта.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що саме покарання реалізовано шляхом видання спірних наказів, які і є предметом оскарження по даній адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що звільнення за дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є окремою підставою для звільнення, яке ніяк не пов'язано з порушенням кримінальної справи і набранням чинності вироком, який постановлено судом за результатами розгляду кримінального провадження. При цьому засуджені за вчинення злочину особи рядового і начальницького складу (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду за п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, тобто це є окремою підставою для звільнення, яка передбачає інший порядок звільнення.

За наведених обставин судова колегія не бере до уваги посилання представника апелянта, що факт вчинення позивачем проступку, якій дискредитує авторитет органів внутрішніх справ не може бути доведений доки вина позивача не буде встановлена судом за результатами розгляду кримінального провадження, оскільки набрання законної сили вироком суду є підставою для звільнення особи за п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, якій є окремою підставою звільнення.

При цьому, сам факт порушення відносно працівника органів внутрішніх справ кримінального провадження за фактом вимагання і отримання незаконної грошової винагороди дискредитує авторитет органів внутрішніх справ, а отже вчинені ним дії, що були підставою для порушення кримінальної справи є проступком, несумісним з перебуванням в органах внутрішніх справ.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 червня 2013 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.