Ухвала суду № 31713295, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14385/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт і К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт і К» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт і К» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002082260 та № 0002092260 від 03.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у період із 06 по 13 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 19 червня 2012 року № 198/22-609/33998772 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Союз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" за період: серпень, вересень, грудень 2011 року, згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 967718,00 грн., у тому числі за: серпень 2011 року - 744941,00 грн., вересень 2011 року - 169283,00 грн., грудень 2011 року - 53494,00 грн., та завищено від'ємне значення за вересень 2011 року у розмірі 44739,00 грн., чим порушено ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ( далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 03 липня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення № 0002082260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 967718,00 грн. за основним платежем та у розмірі 241930,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0002092260, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 44739,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції, за умови реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з наявних у матеріалах справи копій податкових декларацій з ПДВ від 08 вересня 2011 року № 9007343823, від 06 жовтня 2011 року № 9008312195 та від 19 січня 2012 року № 9013869334 вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період включено суму ПДВ у загальному розмірі 1 023 460,00 грн.

При цьому, як зазначено в акті перевірки, суму податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Віп Союз" та ТОВ "Декос Альянс", позивачем завищено на суму 1 012 457,00 грн.

У ході перевірки відповідачем враховано висновки акту від 29 лютого 2012 року № 1062/23-4/37240791, згідно з якими, у ТОВ "Віп Союз" відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, виробничі активи, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства.

Також враховано інформацію, що міститься в акті від 26 січня 2012 року № 28/23-10/37505731, а саме про відсутність у засновника ТОВ "Декос Альянс" на момент реєстрації товариства та у подальшому мети здійснювати господарську діяльність вказаного товариства. Крім того, відповідно до його пояснень, вказане товариство ним не реєструвалось, будь-яких первинних документів та документів фінансової звітності, а також довіреності на право здійснення від його імені будь-яких дій, пов'язаних з діяльністю ТОВ "Декос Альянс", не підписувалось.

Апеляційна інстанція погоджує висновок суду першої інстанції, що допустимі докази, які спростовували б викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду не надано.

Вказані обставинами свідчать про те, що первинні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону № 996.

Згідно зі ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 зазначено, що податкові накладні, що виписані від імені підприємств, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та Реєстрі платників ПДВ за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особам звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт і К» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.