Рішення № 31711222, 08.05.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1185/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Мелешко С. І.

при секретарі Янкевич Л.В.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДВАТ шахта «Надія» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що в продовж 1972 року по 1992 рік працював на шахті №9 «Великомостівській», яка на даний час реорганізована у ДВАТ шахта «Надія». 23.11.1992 року його звільнено по стану здоровя.

Внаслідок тривалої роботи в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров»я, в зв»язку з чим, він неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. 08.12.1992 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності.

З 07.09.2000 року по 21.09.2000 року перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному (профпатологічному) відділені ЛОКЛ, де йому було встановлено діагноз: силікоз І ст., вузликова форма 2/2 р/д, емфізема легень ДН ІІ ст., захворювання професійне.

Причиною професійного захворювання являється підвищена запиленість повітря робочої зміни, концентрація пилу, в тому числі вміст вугільного діоксину кремнію.

27.09.2000 р. обласною МСЕК йому було встановлено ІІІ групу інвалідності по профзахворюванню безтерміново.

05.06.2008 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності безтерміново.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 60% втратив працездатність внаслідок профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 50000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що 15.02.1972 року він був прийнятий підземним учнем машиніста шахтних машин і механізмів на шахту №9 «Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля». 03.04.1972 року його переведено підземним доставщиком 3-го розряду дільниці №5. 04.07.1972 року його переведено шофером автомашини, а 23.01.1973 року звільнений з шахти за власним бажанням. 15.10.1973 року, після навчання в Червоноградському училищі №7, його прийнято підземним проходчиком дільниці підготовчих робіт 4-го розряду шахти №9 «Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля». 14.03.1974 року його переведено підземним укріплювачем 4-го розряду на дільниці №5. 16.11.1975 року переведено підземним укріплювачем по ремонту. 12.09.1977 року звільнений з шахти №9 «Великомостівська» за власним бажанням. 06.08.1989 року прийнятий підземним машиністом 6-го розряду з повним робочим днем. 23.11.1992 року звільнений із роботи за власним бажанням.

Вперше йому було встановлено профзахворювання у 1992 році, але оскільки стан його здоровя не покращувався він повторно звертався за медичною допомогою і 05.06.2008 р. йому було встановлено 60% втрати працездатності безтерміново. Час від часу постійно проходить медичне лікування, через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоровї. Вважає, суму моральної шкоди у 50000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав і його представник ОСОБА_1

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, щодо задоволення позову заперечили, в обґрунтування яких пояснили, що жодних медичних документів, що підтверджують фізичні та моральні страждання позивач не надав. Вважають, що відповідачем по даній справі пропущений строк позовної давності, який сплив у 1995 році.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що продовж 1972 року по 1992 рік позивач працював на шахті №9 «Великомостівській», яка на даний час реорганізована у ДВАТ шахта «Надія», де працював в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на його ім»я.

За час виконання своїх посадових обов'язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

23.11.1992 року його звільнено з роботи по п.2 ст.40 УКЗоТ України, по стану здоровя.

Як вбачається з відповіді Львівського обласного МСЕК №75 від 19.04.2013 р. ОСОБА_2 вперше був оглянутий Франківською МСЕК., і згідно акту №1996 від 08.12.1992 р. йому вперше встановлено ІІІ групу інвалідності по професійному захворюванні, та встановлено 50% втрати професійної працездатності. Актом №2101 від 26.10.1993 р. йому підтверджено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності, та назначено дату переогляду на 25.10.1996 р. Повторними переоглядами від 25.10.1996 р., 15.10.1998 р., 11.09.2000р. йому встановлювали ІІІ групу інвалідності по професійному захворюванні та 50 % втрати професійної працездатності.

27.09.200 р. йому встановили ІІІ групу інвалідності по професійному захворюванні та 50 % втрати професійної працездатності на безтерміново, а 05.06.2008 р. встановили 60% втрати професійної працездатності на безтерміново.

Після звільнення з роботи і по даний час позивач час від часу звертається за медичною допомогою, з 07.09.2000р. по 21.09.2000р., витяг №12899; щ 09.12.2003 р. по 22.12.2003 р. витяг із історії хвороби №760; 08.05.2008 р. по 20.05.2008 р. витяг з історії хвороби 649/329; з 15.04.2008 р. по 25.04.2008 р. витяг №8654/347;

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, діючого на час виниклих спірних правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважається страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно вимог п. 4 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, повязаним з виконанням ним трудових обовязків» затверджених Постановою КМУ від 23.06.1994 року №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров»я (потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім»ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було вперше встановлено 50 %, а потім безтерміново 60 % втрати професійної працездатності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Суд не погоджується із твердженнями представників відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) не застосовується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_2 вперше встановлено 50 % втрати працездатності у звязку із професійним захворюванням.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, а також те, що вина ДВАТ «Надія» є значною.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 10 000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 50000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДВАТ шахта «Надія»

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23,268 ЦК України ,суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ДВАТ шахта «Надія» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків внаслідок професійного захворювання- задовольнити частково.

Стягнути з ДВАТ шахта «Надія» в користь ОСОБА_2, 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з ДВАТ шахта «Надія» в користь держави судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. І. Мелешко