Ухвала суду № 31710901, 04.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1380/13-а

04.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_1, Російська Федерація, виданий відділом центрального округу м. Новоросійськ Краснодарського краю від 17.11.2005,

представник відповідача, Відділу Державної автомобільної інспекції Керченського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 01.03.2013 у справі № 801/1380/13-а,

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98300)

до Відділу Державної автомобільної інспекції Керченського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Глухова, 5, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98302)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2013 та прийняти нову постанову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 04.06.2013, позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення позивача, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу Державної автомобільної інспекції Керченського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, в якому просив: на підставі п. 4 ст. 105 КАС України встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) згідно Наказу МВС України від 27.03.2009 р. № 111 суб'єкта владних повноважень інспекторів Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в м. Керч Фрундіна та ОСОБА_5. на момент затримки транспортного засобу позивача; на підставі п. 4 ст. 105 КАС України встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) та законності дій відповідача щодо стягнення з позивача оплати послуг транспортування транспортного засобу позивача на штрафний майданчик, зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику та комп'ютерних послуг; стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 846 грн., з яких послуги транспортування транспортного засобу на штрафний майданчик - 530 грн., послуги зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику - 159 грн., комп'ютерні послуги - 30,50 грн., витрати на придбання ліків - 126,50 грн.; стягнути з відповідача суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 9000 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху співробітниками Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в м. Керч були, на думку позивача, порушені вимоги Правил дорожнього руху, Законів України та норм, які безпосередньо регулюють діяльність працівників ДПС ДАІ, зокрема пунктів 3.13, 6,2, 6.3, 6.25, 6.26, 6.32.3, 6.32.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження" №111 від 27.03.2009 року.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 21.12.2012р. об 11 год. 20 хв. в м. Керчі по вул. Дубиніна співробітниками Відділу Державної автомобільної інспекції Керченського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим було зупинено ОСОБА_2, який керував транспортним засобом TOYOTA номерний знак НОМЕР_2, за порушення Правил дорожнього руху, за результатами чого був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 666872 від 21.12.2012р. (а.с.5).

Так, 21.12.2012р. постановою в справі про адміністративне правопорушення серії СН1 № 011484 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідач притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 450 грн. (а.с.6).

Отже, в наведеній постанові зазначено, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом TOYOTA номерний знак НОМЕР_2, порушив вимоги дорожнього знаку 5.7.2 Правил дорожнього руху - виїзд на дорогу з одностороннім рухом, здійснивши рух у зустрічному напрямку, а також не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів.

Крім того, у той же день 21.12.2012р. об 11 год. 30 хв. відповідачем у присутності двох понятих був проведений огляд та тимчасове затримання транспортного засобу позивача шляхом доставляння для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, про що був складений протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 7).

Також позивач не заперечував, що здійснив порушення вимог Правил дорожнього руху, також про це назначено у позовній заяві (а.с. 3), однак наполягав на тому, що хоч порушення і мало місце, проте відповідачем також порушено порядок несення служби стосовно місця зупинки співробітників УДАІ поза межами дислокації, що передбачено пунктами 9.2, 9.4, 9.4.1 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009р. № 111, що і стало підставою звернення до суду.

В статті 3 Закону України від 30.06.1993р. № 3353-XII "Про дорожній рух" визначено, що забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні покладається на відповідний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України, до якого згідно із ст. 7 Закону України від 20.12.1990р. № 565-XII "Про міліцію" відноситься державна автомобільна інспекція.

Відповідно до пункту 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. № 341, підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про оперативно-розшукову діяльність", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом 14 пункту 5 наведеного Положення працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.

Завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) визначає Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009р. № 111 (далі Інструкція № 111)

У Інструкції № 111 термін маршрут патрулювання вживається у такому значенні - це визначена дислокацією ділянка вулично-дорожньої мережі, де нарядом ДПС здійснюється виконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до п. 6.3 розділу 6 Інструкції № 111 працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний перебувати на визначеному місці несення служби відповідно до дислокації.

Так, з картки маршруту патрулювання № 4 вбачається, що вулиця Дубиніна м. Керч входить до маршруту цього патрулювання (а.с.24).

Наряд ДАІ у складі співробітників відділу Державної автомобільної інспекції Керченського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим ОСОБА_4, ОСОБА_5 заступив на службу по нагляду за дорожнім рухом з 07-00 до 19-00 год. на маршрути патрулювання № 4 та № 5, про що свідчить постова відомість розстановки нарядів дружньо-патрульної служби за станом на 21.12.2012р. (а.с. 25).

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час несення служби мали право знаходитися на вулиці Дубиніна в м. Керчі 21.12.2012р. об 11 год. 20 хв. відповідно до дислокації, що підтверджується карткою маршруту № 4 та постовою відомістю розстановки нарядів дружньо-патрульної служби за станом на 21.12.2012р. та під час виконання службових обов'язків мали право у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.

У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В пункті 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Статтею 17 КАС України встановлено, що спори з приводу реалізації компетенції суб'єктів владних повноважень у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень відносяться до так званих компетенційних спорів, під якими розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.

Отже, вимоги адміністративного позову, наведені у пункті 6 ч. 4 ст. 105 КАС України про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень можливі між суб'єкти владних повноважень якими є одночасно позивач і відповідач.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що позивачем є фізична особа - ОСОБА_2, то заявлені ним позовні вимоги, в яких останній просить на підставі п. 4 ст. 105 КАС України встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) згідно Наказу МВС України від 27.03.2009 р. № 111 суб'єкта владних повноважень інспекторів Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в м. Керч Фрундіна та ОСОБА_5 на момент затримки транспортного засобу позивача, а також на підставі п. 4 ст. 105 КАС України встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) та законності дій відповідача щодо стягнення з позивача оплати послуг транспортування транспортного засобу позивача на штрафний майданчик, зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику та комп'ютерних послуг, свідчать про обрання неналежного способу захисту прав, свобод та інтересів, в зв'язку з чим, наведені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог, в яких позивач просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 846 грн., з яких послуги транспортування транспортного засобу на штрафний майданчик - 530 грн., послуги зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику - 159 грн., комп'ютерні послуги - 30,50 грн., витрати на придбання ліків - 126,50 грн., та стягнути з відповідача суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 9000 грн., суд першої інстанції, вірно на думку судової колегії, зазначив наступне.

В частині 2 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За даних обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, в яких позивач просив на підставі п. 4 ст. 105 КАС України встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) згідно Наказу МВС України від 27.03.2009 р. № 111 суб'єкта владних повноважень інспекторів Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим в м. Керч Фрундіна та ОСОБА_5 на момент затримки транспортного засобу позивача, а також на підставі п. 4 ст. 105 КАС України встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) та законності дій відповідача щодо стягнення з позивача оплати послуг транспортування транспортного засобу позивача на штрафний майданчик, зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику та комп'ютерних послуг, тобто про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно публічно-правового спору, а також позовні вимоги про відшкодування шкоди, а саме стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди у розмірі 846 грн., з яких послуги транспортування транспортного засобу на штрафний майданчик - 530 грн., послуги зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику - 159 грн., комп'ютерні послуги - 30,50 грн., витрати на придбання ліків - 126,50 грн.; стягнення з відповідача суми на відшкодування моральної шкоди у розмірі 9000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2013 у справі № 801/1380/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська