Ухвала суду № 31710889, 28.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12906/12/0170/13

28.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан"- Коробкова Марина Олександрівна, довіреність № 01-02-14/74 від 04.01.13

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 18/10-0 від 06.08.12

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 29.11.12 по справі № 2а-12906/12/0170/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона, м.Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Красноперекопської ОДПІ АРК ДПС (вул. Північна,2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 №0000874010,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 №0000874010 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 31.10.2012 № 0000874010.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" судовий збір у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи судовою колегією була проведена заміна відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на належного відповідача - Красноперекопську ОДПІ АР Крим ДПС.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.05.13 року підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Кримський титан" з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрпромтехмаш» (ін..33265587) у лютому, березні 2011 року. За результатами перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України, а саме:

завищено суму від'ємного значення з ПДВ за лютий 2011 року у сумі 291431,00 грн., за березень 2011 року у сумі 332670,00 грн., всього у сумі 624101,00 грн.;

завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року у сумі 291431,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 332670,00 грн., всього у сумі 624101,00 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків 31.10.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000874010 про зменшення суми бюджетного відшкодування за 3 місяць 2011 року на 291431,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., за 4 міс. 2011 року на 332670,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1,00 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, встановлено наступне.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Позивачем 20.02.2012 до СДПІ ВПП м.Сімферополі спрямована в електронному вигляді податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року, в якій за рядком 25.1. визначена суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 18191307,00 грн.

До декларації додана довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду від 21.03.2011, в який зазначено, що суми залишку від'ємного значення виникли у грудні 2010 року у розмірі 7737,00 грн., у січні 2011 року у сумі 25854450,00 грн. спрямовані на зменшення суми податкового кредиту наступного податкового періоду, та відповідають визначенню графи 24 основної декларації.

Також надані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 18191307,00 грн.

Отже, сума бюджетного відшкодування лютого 2011 року сформована за рахунок суми податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2011 року.

За рядком 25.1. податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року визначена сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 24519358,00 грн.

До декларації додана довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду від 20.04.2011, в який зазначено, що суми залишку від'ємного значення виникли у січні 2011 року у розмірі 7657600,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 16861758,00 грн. спрямовані на зменшення суми податкового кредиту наступного податкового періоду, та відповідають визначенню графи 24 основної декларації.

Також, надані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 24519358,00 грн.

З наведеного вбачається, що сума бюджетного відшкодування березня 2011 року сформована за рахунок суми податкового кредиту податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року.

За відомостями рядку 23.1. податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року визначена сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 29886661,00 грн.

До декларації додана довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду від 20.04.2011, в який зазначено, що суми залишку від'ємного значення виникли у січні 2011 року у розмірі 7737,00 грн., у березні 2011 року у сумі 29886661,00 грн. спрямовані на зменшення суми податкового кредиту наступного податкового періоду, та відповідають визначенню графи 22 основної декларації.

Також, надані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 29886661,00 грн.

З наведеного вбачається, що сума бюджетного відшкодування квітня 2011 року сформована за рахунок суми податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2011 року.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року позивачем задекларований податковий кредит у сумі 29478632,00 грн. (рядок 17) та розмір ПДВ за придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) які підлягають оподаткуванню за основною ставною та нульовою ставкою у сумі 31261025,00 грн.

За додатком 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Д5, позивачем надані відомості про наявні податкові накладні, що приймали участь у формуванні суми податкового кредиту лютого 2011 року, у тому числі за рядком 605 за платником ТОВ «Укропмтехмаш» (інн. ПДВ 352763609153) в обсягу постачання 1457155,74 грн., суми ПДВ 291431,15 грн.

За березень 2011 позивачем подана податкова декларація з ПДВ від 20.04.2011, в який визначена за рядком 17 у розмірі 44619536,00 грн., у тому числі за придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою у сумі 40992947,00 грн.

За додатком 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Д5, позивачем надані відомості про наявні податкові накладні, що приймали участь у формуванні суми податкового кредиту березня 2011 року, у тому числі за рядком 331 за платником ТОВ «Укропмтехмаш» (інн. ПДВ 352763609153) в обсягу постачання 1663350,84 грн., суми ПДВ 332670,17 грн.

За підпунктом 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності.

05.02.2007 між філією «Вільногірський гірнично-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський титан» та ТОВ «Укрпромтехмаш» був укладений договір №89/в з постачання запасних частин, монтажу кабельної продукції, електрообладнання. 18.09.2008 сторонами складена специфікація №10 з постачання роторного колеса екскаватору KU-800 креслення О-RK03741 загальною вартістю 4160000,00 грн., у тому числі ПДВ 693333,34 грн. Відповідно до умов договору постачання здійснюється автотранспортом покупця на умах DDP ст.Вільногірськ Приднепровської з/д. Оплата за товар проводиться на умовах 50% передоплату, 50% по факту постачання.

10.10.2008 між тими ж сторонами був укладений договір постачання №614/13 канатів сталевих. 02.09.2010 сторонами підписана специфікація №1 на канат противаги GSN EN 12385-4 02.4374.51 вартістю 495000,00 грн., у тому числі ПДВ 82500,00 грн.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у пунктах 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На виконання умов договору позивачем були отримані витратні накладні від 23.02.2011 №У-00000002 з постачання канату противаги у кількості 600 м.п. на загальну суму 544586,88 грн., від 25.03.2011 №У-0000003 з постачання роторного колеса загальною вартістю 6156021,00 грн.

Згідно товарно-транспортних накладних від 23.02.2011 №23/02-1, від 25.03.2011 №25/03-1, №25/03-2 відбулося перевезення канату та розібраного роторного колеса від м.Алчевськ, Луганської обл. до м.Вільногірськ Дніпропетровської обл. автотранспортом МПП «Промтехресурс».

Отримання товару оформлено позивачем прибутковим ордером від 25.02.2011 №000613 на канат EN 12385-4, від 30.03.2012 №001356 на колесо роторне О-RK03741.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Оплата за товар проведена безготівковим шляхом 01.02.2011 платіжним дорученням №РМТ000499 на суму 800000,00 грн., 09.03.2011 №РТМ001274 на суму 800000,00 грн., від 09.03.2011 №РМТ001334 на суму 148586,88 грн., від 16.03.2011 №РМТ001552 на суму 800000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами, вказаними в акті перевірки, зокрема постачання, оприбуткування та сплату позивачем товарів по укладених угодах з контрагентами.

Отримані від ТОВ «Укрпромтехмаш» товарно-матеріальні цінності були використані згідно актів списання від 30.03.2011 №001047, від 21.07.2011 №002900.

Згідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно пункту 201.1 статті 200 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ТОВ «Укрпромтехмаш» є платником податку на додану вартість з 01.06.2006, номер свідоцтва 4961028, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДПА України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search).

На адресу позивача були спрямовані податкові накладні від 01.02.2011 №4 на суму ПДВ 1333333,33 грн., 10.02.2011 №5 на 133333,33 грн. ПДВ, від 23.02.2011 №10 на суму 24764,48 грн. ПДВ, від 09.03.2011 №11 на 133333,33 грн. ПДВ, від 16.03.2011 №12 на суму 1333333,33 грн., від 25.03.2011 №13 на 66003,50 грн. ПДВ.

Таким чином, формування податкового кредиту підтверджено податковими накладними, виданими платником ПДВ, що відповідає вимогам законодавства.

Перевіряючи господарські стосунки позивача з контрагентом СДПІ вказує, що у лютому, березні 2011 року ТОВ «Укропромтехмаш» сформовано податковий кредит за операціями з ТОВ «Промтехресурс». Проте за дослідженими документами вбачається безтоварність проведених операцій, а тому відомості про податковий кредит за лютий, березень 2011 року ТОВ «Укропромтехмаш» не є дійсними. За наслідком податкове зобов'язання за лютий, березень 2011 року ТОВ «Укропромтехмаш» є завищеним, зокрема за лютий 2011 року у сумі 306431,14 грн., за березень 2011 року у сумі 332670,17 грн.

Вказаний висновок слугував єдиною підставою для зменшення позивачу розміру суми бюджетного відшкодування за березень, квітень 2011 року.

Однак, податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.12р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.12р. по справі №2а-12906/12/0170/13 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.12р. по справі №2а-12906/12/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян