Ухвала суду № 31710886, 28.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13689/12/0170/15

28.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів"- Семілєтова Наталя Леонідівна, протокол зборів від 17.05.12,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник заявника апеляційної скарги, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- Лук'янець Олена Юріївна, довіреність № 27/10.25 від 25.04.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 12.02.13 по справі № 2а-13689/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів" (вул. Кечкеметська, 114 А, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби (вул. Луначарського, 58, м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

заявник апеляційної скарги Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби № 0000371502 від 29.10.2012 року та № 0000381502 від 24.10.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" 910,78 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні 28.05.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання 28.05.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт про неможливість проведення перевірки позивача від 16.10.2012р. № 690/15-02/34009635.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн.;

- № 0000381502 від 24.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за перевіряємий період на суму 167963,55 грн.(а саме у грудні 2010р.) внаслідок включення до їх складу витрат на придбання робіт (послуг) у ТОВ «Кримстройиндустрия», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 41991,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн., визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Кримстройиндустрия», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 33593,00 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" були сформовані позивачем у 4 кварталі 2010 року, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" до валових витрат 4 кварталу 2010р. включені витрати по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Кримстройиндустрия» за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012 р.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Згідно із листами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Кримстройиндустрия» була направлена на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадової особи контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

23.12.2010р. ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (Підрядник) уклало договір №373/20 з Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи (Замовник).

Предметом договору № 373/20 від 23.12.2010р. є виконання робіт з розроблення, погодження, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по об'єкту Замовника.

Залучення субпідрядних організацій, зокрема, ТОВ «Кримстройиндустрия» до виконання робіт було узгоджено з Замовником (Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи), що підтверджується листом № 40/4747 від 27.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2010р. між ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (Генпідрядник) та ТОВ «Кримстройиндустрия» (Субпідрядник) був укладений договір підряду № 309 (далі - Договір № 309).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Кримстройиндустрия» виконало роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів", які були передані позивачу за актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.12.2010р. на загальну суму 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн. (вартість без ПДВ 167963,55 грн.)

ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" перерахувало ТОВ «Кримстройиндустрия» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн., з призначенням платежу «оплата за кадастрову зйомку», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача від 29.12.2010р. та від 30.12.2010р.

А відтак, по факту отримання робіт/оплати зазначених робіт, що підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.12.2010р., відповідно вимог підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 у позивача виникло право на формування валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 167963,55 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт на суму 201556,26 грн. з господарською діяльністю позивача та використання вказаних робіт в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, встановлене наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до Витягу з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології (КВЕД 74.20.3).

Роботи (послуги), отримані від ТОВ «Кримстройиндустрия», були передані замовнику (Державному підприємству Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи), що підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 10.06.2011р.

Як вбачається з Завдання замовника та кошторису № 1 на проектні (вишукувальні) роботи, як додатків до договору № 373/20 від 23.12.2010р., складеного між позивачем та Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи, об'єкт на якому виконувалась роботи з кадастрової зйомки, а саме: «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» позивачем залучений субпідрядник - ТОВ «Кримстройиндустрия» співпадає з об'єктом, на якому виконувались роботи ТОВ «Кримстройиндустрия» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів здачі-прийому робіт (надання послуг) та додатків до договору № 373/20 від 23.12.2010р. позивача у розрізі замовника - Державне підприємство Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи з субпідрядником - ТОВ «Кримстройиндустрия».

Таким чином, по даті передачі робіт замовнику у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями позивача за червень 2011р.

Таким чином, при передачі Замовнику робіт, отриманих від ТОВ «Кримстройиндустрия», позивачем було отримано економічну вигоду, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 167963,55 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарської операції за договором № 373/20 від 23.12.2010р. з Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи (Замовник)), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

Таким чином, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 167963,55 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн. є протиправним.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн., зазначено наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За висновками акту податкового органу ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" безпідставно нарахувало податковий кредит по операціям з придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» у розмірі 33592,71 грн.

Доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 33592,71 грн., у т.ч. за грудень 2010р. у розмірі 33592,71 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі з ТОВ «Кримстройиндустрия», суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, 23.12.2010р. між ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (Генпідрядник) та ТОВ «Кримстройиндустрия» (Субпідрядник) був укладений договір підряду № 309 (далі - Договір № 309).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Кримстройиндустрия» виконало роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів", які були передані позивачу за актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.12.2010р. на загальну суму 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн. (вартість без ПДВ 167963,55 грн.)

ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" перерахувано ТОВ «Кримстройиндустрия» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн., з призначенням платежу «оплата за кадастрову зйомку», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача від 29.12.2010р. та від 30.12.2010р.

Відповідно, 29.12.2010р. та 30.12.2010р. по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів") в оплату робіт, що підлягають поставці/передачі виконаних робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 33592,71 грн.

По факту виконання вказаних робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку, ТОВ «Кримстройиндустрия» виписало позивачу податкові накладні: № 861 від 29.12.2010р. на суму 124166,67 грн., у тому числі ПДВ 24833,33 грн., № 877 від 30.12.2010р. на суму 43796,88 грн. у тому числі ПДВ 8759,38 грн. на загальну суму 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату робіт відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" виникло право на формування податкового кредиту у грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрия» в сумі 33592,71 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідний звітний період грудня 2010 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, у зв'язку з чим, по факту отримання робіт постачальником виписані податкові накладні.

Постачальник - ТОВ «Кримстройиндустрия» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді грудня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Кримстройиндустрия» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Таким чином, позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрия» був сформований податковий кредит у розмірі 33592,71 грн.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт від ТОВ «Кримстройиндустрия».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» правочинів, зазначено наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт (послуг) від ТОВ «Кримстройиндустрия», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 17001,05 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, то матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ТОВ «Кримстройиндустрия», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ТОВ «Кримстройиндустрия» (зокрема доказів отримання вказаних робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ «Кримстройиндустрия» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн. по операціям з ТОВ «Кримстройиндустрия» та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн., знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств».

А відтак, податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн. та № 0000381502 від 24.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн. є протиправними.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.13р. по справі №2а-13689/12/0170/15 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.13р. по справі №2а-13689/12/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян