Ухвала суду № 31710872, 21.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2607/12/2770

21.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-спецсвязьстрой"- Стайкова Ірина Іванівна, довіреність № 164 від 05.11.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гурін Д.М. ) від 14.02.13 по справі № 2а-2607/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-спецсвязьстрой" (вул. Курганная, 4, м.Севастополь, 99029)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м.Севастополь, 99011)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-спецсвязьстрой" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0000480222 відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецсвязьстрой».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0000490222 відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецсвязьстрой».

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби 2146 грн. витрат зі сплати судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецсвязьстрой».

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 10 вересня 2012 року до 5 жовтня 2012 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року до 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року до 30 червня 2012 року, про що складено акт невиїзної позапланової перевірки № 100/22-2/30975459/7790/10 від 12 жовтня 2012 року (т. 1, а.с. 44-100).

Актом планової виїзної перевірки № 100/22-2/30975459/7790/10 від 12 жовтня 2012 року встановлено порушення ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой»:

- пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», порядку заповнення Декларації, затвердженої наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 (із змінами, внесеними Наказом від 10 грудня 2003 року № 593), пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті у бюджет та завищення задекларованих платником сум податку на прибуток. (т.1, а.с. 98-99).

- підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 (податковий кредит) статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України № 168/97-ВР), пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (визначення податкового кредиту), у зв'язку з завищенням податкового кредиту в операціях з контрагентами: комунальне підприємство КП «Альянс» (далі - КП «Альянс»), приватне підприємство «Севелітстрой» (далі - ПП «Севелітстрой»), приватне підприємство «Укрторгпартнер» (далі - ПП «Укрторгпартнер»), приватне підприємство «Кримспецтехнолоджи» (далі - ПП «Кримспецтехнолоджи»), приватне підприємство «Пан Буд» (далі - ПП «Пан Буд»), товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» (далі - ТОВ «Бренд Строй»), товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехнопоставка 1» (далі - ТОВ «Укрспецтехнопоставка 1»), товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Сігма груп» (далі - ТОВ «ТК «Сігма груп») (т.1, а.с. 60, 64, 65, 80, 81, 99).

На підставі акту перевірки № 100/22-2/30975459/7790/10 від 12 жовтня 2012 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0000480222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 476902, 75 грн., у тому числі зі штрафних санкцій - 90795,75 грн., за порушення підпунктів 7.3.1, пункту 7.3, підпункту. 7.4.5 пункту 7.4 (податковий кредит) статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 127) та податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0000490222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 297856 грн, у тому числі зі штрафних санкцій - 69274 грн, за порушення пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3, статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку заповнення Декларації, затвердженої наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 (із змінами, внесеними Наказом від 10 грудня 2003 року № 593), пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 129).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року № 21-42а10 зазначено, що за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, оскільки зі своєї сторони виконало усі передбачені законом умови стосовно отримання відшкодування ПДВ та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя було зроблено висновок про недійсність правочинів між ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй» на підставі статей 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм Цивільного кодексу України у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, матеріалів досудового розслідування кримінальної справи № 69-0146 та актів про неможливість проведення зустрічних звірок (а.с. 61-64).

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1, а.с. 23, 42), а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 4, а.с. 43).

Контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, що підтверджується даними зазначеними в актах про неможливість проведення зустрічних звірок стосовно ТОВ «Бренд Строй» (т.3, а.с. 1), ПП «Кримспецтехнолоджи» (т.3, а.с. 8), ПП «Укрторгпартнер» (т. 3, а.с. 24).

Відповідно до даних офіційного інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir ПП «Севелітстрой» ЄДРПОУ - 35096833, мало свідоцтво платника податку на додану вартість № 100164137, яке анульовано за ініціативою податкової 11 квітня 2012 року, що підтверджує те, що ПП «Севелітстрой» було платником податків на додану вартість на час здійснення господарський операцій з ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой».

Відповідно до даних офіційного інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir ПП «Пан Буд» ЄДРПОУ - 37081614, мало свідоцтво платника податку на додану вартість № 100308943, яке анульовано за ініціативою податкової 11 травня 2012 року, що підтверджує те, що ПП «Пан Буд» було платником податків на додану вартість на час здійснення господарський операцій з ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой».

Відповідно до даних офіційного інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir КП «Альянс» ЄДРПОУ - 32468182, мало свідоцтво платника податку на додану вартість № 100308943, яке анульовано за ініціативою податкової 11 квітня 2012 року, що підтверджує те, що ПП «Альянс» було платником податків на додану вартість на час здійснення господарський операцій з ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой».

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності угоди, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Документами, що знаходяться у матеріалах справи, а саме: договором підряду № 1691 (т. 1, а.с. 131), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 132-153), договором підряду № 1691 (т.1, а.с. 154), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 155-163), договором підряду № 1789 (т.1, а.с. 164), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 165-174), договором підряду № 1402 (т.1, а.с. 175), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 176-181), договором підряду № 40 (т.1, а.с. 182), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 183-234), договором підряду № 2134 (т.1, а.с. 235), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 236-243), договором підряду № 2122 (т.1, а.с. 244), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.1, а.с. 245-249, т.2, а.с. 1-9), договором підряду № 1390 (т.2, а.с. 10-16), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.2, а.с. 20-32), договором поставки № 45 (т.2, а.с. 69-70), податковими накладними до цього договору, накладними, рахунками до цього договору (т.2, а.с. 57-68), договором поставки №43 (т.2, а.с. 91-93), податковою накладною до цього договору (т.2, а.с. 71-90, 94), договором підряду № 172 (т.2, а.с. 184-185), податковими накладними до цього договору, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та іншими документами до цього договору (т.2, а.с. 175-183), шляховими листами (т.2, а.с. 190, 193, 195, 197, 200, 202, 204, 206, т.3 а.с. 63) підтверджується реальність проведених операцій, та спростовується зазначене в акті планової виїзної перевірки № 100/22-2/30975459/7790/10 від 12 жовтня 2012 року твердження, що правочини ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Посилання в акті планової виїзної перевірки № 100/22-2/30975459/7790/10 від 12 жовтня 2012 року на статтю 216 Цивільного кодексу України не підтверджене судовими рішеннями в тому числі стосовно визнання недійсними правочинів укладених між ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй».

Враховуючи наведене, твердження ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя, що міститься в акті планової виїзної перевірки № 100/22-2/30975459/7790/10 від 12 жовтня 2012 року про те, що правочини укладені між ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй» є нікчемними або недійсними не підтверджується доказами.

Стосовно порушеної кримінальної № 69-0146 та її матеріалів відносно КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй» про які зазначено в акті перевірки (т. 1, а.с. 62) та у запереченнях до позовної заяви (т. 2, а.с. 112), то відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Що стосується доповнень заявника апеляційної скарги та надання у судовому засіданні при повторному перегляді справи вироку Київського районного суду м.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_4 за скоення злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України судова колегія зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Разом з тим, як зазначив у правовій позиції Вищий адміністративний суд України (лист від 14.11.2012 за № 2379/12/13-12) питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого/непритягнутого до адмінвідповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_4, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4

ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_4, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_4. без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_7, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ "Південна будівельна компанія" ОСОБА_8, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ "Кримкомплекс" ОСОБА_9 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_10 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB "Будком" ОСОБА_11, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

Крім того, ТОВ «Союз-Спецсвязьстрой» не може нести відповідальності за дії ТОВ «Укрспецтехнопоставка 1» та ТОВ «ТК «Сігма груп», оскільки зі своєї сторони виконало усі передбачені законом умови стосовно отримання відшкодування ПДВ та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту в тому числі податкові накладні (т.2 а.с. 39-46), наявність яких у позивача відповідачем не оскаржується та відображено в акті перевірки (т.1 а.с. 64, 65).

Таким чином, відповідачем не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, копії яких є у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.02.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.02.12р. по справі №2а-2607/12/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.02.12р. по справі №2а-2607/12/2770- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян