Постанова № 31708934, 03.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 27» травня 2013 р. Справа №922/286/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Сич М.В., за довіреністю від 05.12.2011 року;

відповідача - Редіна В.Б., за довіреністю №02-15/1-45 від 30.04.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м.Київ (вх.№1399Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року по справі №922/286/13-г,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, м.Київ,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління №41», звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №890 від 11.05.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Нелею Вікторівною (третя особа) таким, що не підлягає виконанню, а також просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» (відповідач) судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року по справі №922/286/13-г (суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління №41» з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року по справі №922/286/13-г та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач також просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» на його користь суму судового збору у розмірі 573,50 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено того, що ані в заяві про відкриття виконавчого провадження, ані в матеріалах виконавчого провадження немає доказів, що ПАТ «Земельний банк» на підтвердження безспірності своїх вимог надавав нотаріусу первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, виписки, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). До того ж розрахунок заборгованості ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» перед ПАТ «Земельний банк» складений в односторонньому порядку та не підписаний представником боржника. Акт звірки взаємних розрахунків також між сторонами не складався, нотаріусу представлений не був. Вказане свідчить, як зазначає апелянт, про відсутність факту безспірності вимог ПАТ «Земельний банк» до ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41», у зв'язку з чим виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, апелянт вказує, що на момент вчинення виконавчого напису між позивачем та відповідачем існував спір з приводу заборгованості за кредитним договором, що не може свідчити про безспірність розміру заборгованості ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» перед ПАТ «Земельний банк». Важливою обставиною є те, що банк звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, де сума заборгованості значно більша, ніж заявлена у позовній заяві, та складає 13651445,28 грн. Також, у вимозі, яка направлялася на адресу позивача, сума є відмінною від тієї, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, а з дня виникнення права вимоги ПАТ «Земельний банк» до дня вчинення виконавчого напису минуло більше року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання 27.05.2013 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4273), в якому просить відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вказує, що ним було надано нотаріусу всі необхідні документи з заявою про вчинення виконавчого напису, з якого нотаріус виготовив копії та у відповідності до приписів чинного законодавства України здійснив виконавчий напис. Доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, а оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не сповістила, про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№006797) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 07.05.2013 року у кількості трьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 07.05.2013 року учасникам судового процесу. Проте, вказана ухвала повернулася на адресу позначкою поштового відділення - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка третьої особи у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 27.05.2013 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти позиції позивача заперечував з підстав, викладених у його відзиві.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення, викладені у відзиві, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги позивача та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 03.10.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк» в особі Київської філії ПАТ «Земельний банк» та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління №41» було укладено кредитний договір №КЛ-498/1-980.

Згідно з умовами кредитного договору, банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання в її межах кредитів у гривнях. Ліміт кредитної лінії складає 3000000,00 грн., а розмір процентів за користування кредитом - 18% річних (пп. 1.2, 1.3 кредитного договору).

Як зазначено у п. 1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії, не пізніше 02.10.2007 року.

Між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, а саме: додаткова угода №1 до кредитного договору від 06.10.2006 року - позивачу надано кредит в сумі 3000000,00 грн.; додаткова угода №2 від 23.01.2007 року - ліміт кредитної лінії складає 6000000,00 грн.; додаткова угода №3 від 23.01.2007 року - позивачу надано кредит в сумі 3000000,00 грн.; додаткова угода №4 від 27.08.2007 року - строк сплати процентів, нарахованих за серпень 2007 року відповідно до п.п. 5.1-5.5 кредитного договору сплачуються не пізніше 14.09.2007 року; додаткова угода №5 від 02.10.2007 року - строк повернення кредиту перенесено до 01.10.2008 року включно; додаткова угода №6 від 03.03.2008 року - строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 відповідно до п.п. 6.1-6.5 кредитного договору сплачуються не пізніше 31.03.2008 року.

Інші умови кредитного договору залишилися незмінними та інші додаткові угоди між сторонами не укладалися.

14.11.2006 року між відповідачем та позивачем було укладено іпотечний договір №І-498, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №9684.

Предметом іпотеки згідно іпотечного договору є нежилі будівлі, а саме: адмінбудинок "А" пл. 671,1 кв.м., ремонтно-механічна майстерня "Б" пл. 1410,0 кв.м., центральний склад "В" пл. 1872,8 кв.м., котельня "Г" пл. 305,3 кв.м., компресорна "Д" пл. 272,7 кв.м., сховище бітуму "Ж" пл. 710,9 кв.м., що є власністю іпотекодавця та знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 31.

29.01.2008 року між відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В. 14.11.2006 року та зареєстрованого в реєстрі за №9684.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору були внесені зміни до вступної частини іпотечного договору, яка дає визначення термінів, а саме: «основне зобов'язання» (зобов'язання) - зобов'язання позичальника за кредитним договором на умовах визначених кредитним договором №КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року, повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії на загальну суму 6000000,00 (шість мільйонів) гривень 00 копійок в строк до 01.10.2008 року включно та сплачувати іпотекодержателю щомісячні проценти за користування кредитами у розмірі 18% річних згідно кредитного договору №КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року, з урахування додаткових угод до нього».

25.05.2012 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2012 року ВП№32641508, постановлену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В., винесену на підставі виконавчого напису нотаріуса №890 від 11.05.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В.

На підставі зазначеного виконавчого напису було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежилі будівлі, а саме: Адмінбудинок "А" пл. 671,1 кв.м., ремонтно-механічна майстерня "Б" пл. 1410,0 кв.м., центральний склад "В" пл. 1872,8 кв.м., котельня "Г" пл. 305,3 кв.м., компресорна "Д" пл. 272,7 кв.м., сховище бітуму "Ж" пл. 710,9 кв.м., що є власністю Позивача та знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 31.

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В силу ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (перелік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пункт 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджено Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року) (яка була чинна на момент вчинення виконавчого напису) визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 п. 283 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (п. 286 Інструкції).

Згідно з Розділом І зазначеного Переліку для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, виходило з того, що між ним та ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» наявні правовідносини, які виникають із кредитного договору та додаткових угод до нього, іпотечного договору та договору про внесення змін до нього, а також у зв'язку із неналежним виконанням ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» умов кредитного договору щодо погашення заборгованості.

Однак, колегія суддів зазначає, що як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі №4/503 за первісним позовом ПАТ «Земельний банк» в особі Київської філії ПАТ «Земельний банк» до ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» про стягнення 12057051,63 грн. та за зустрічним позовом про розірвання кредитного договору №КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року та про припинення правовідношення, що виникло за іпотечним договором №1 від 14.11.2006 року було відмовлено у задоволені первісного позову щодо стягнення та частково задоволено зустрічний позов ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41». Вказаним рішенням, зокрема, розірвано кредитний договір №КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року, додаткову угоду №1 від 06.10.2006 року, додаткову угоду №2 від 23.01.2007 року, додаткову угоду №3 від 23.01.2007 року, додаткову угоду №4 від 27.08.2007 року, додаткову угоду №5 від 02.10.2007 року, додаткову угоду №6 від 03.03.2008 року, а також припинено правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору №І-498 від 14.11.2006 року та договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29.01.2008 року.

Постановою Вищого господарського суду від 12.06.2012 року вищевказане рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Тобто, наявне судове рішення яке встановлює, що правовідносини між сторонами, які виникли на підставі кредитного договору та додаткових угод до нього, а також на підставі іпотечного договору та договору про внесення змін до нього, є припиненими.

Предметом розгляду у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи те, виконавчий напис нотаріуса було вчинено на підставі правочину та додаткових угод до нього, які розірвано та провочину з урахуванням додаткової угоди про внесення змін до нього, правовідносини за якими визнано припиненими, виконувати такий виконавчий напис нотаріуса відсутні правові підстави.

Як вже зазначалося, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Однак, матеріали справи свідчать, що така ознака як безспірність заборгованості боржника була відсутня, оскільки, по-перше, стягувач, звертаючись з заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі вказував суму яка підлягає стягненню у розмірі 13651445,28 грн., а, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, стягувач просив стягнути з боржника суму у розмірі 12057051,63 грн. При цьому, у вимозі, яка направлялася на адресу боржника про усунення порушень та сплати заборгованості, стягувач вказував суму заборгованості у розмірі 1324746,29 дол. США. Тобто, стягувач за різними документами вказував різні суми які підлягають стягненню. Вказане є свідченням про відсутність безспірності його вимог.

По-друге, рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, стягувачу - ПАТ «Земельний банк», у стягненні 12057051,63 грн. з боржника - ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41», відмовлено, що також свідчить про відсутність такої ознаки як безспірність вимоги.

Предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки було вчинено нотаріусом за правочином та додаткових угод до нього, які розірвано та провочину з урахуванням додаткової угоди про внесення змін до нього, правовідносини за якими визнано припиненими, а між сторонами відсутні правовідносини, які породжували правочини, а також те, що вимоги стягувача про стягнення не є безспірними, то такий виконавчий напис виконати неможливо. У зв'язку із відсутністю між сторонами правовідносин та відсутністю безспірності вимог стягувача до боржника, виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 05.04.2013 року по справі №922/286/13-г неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи те, що Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття рішення на користь позивача, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги підлягає відшкодування з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року по справі №922/286/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» задовольнити.

Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №890 від 11.05.2011 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Нелі Вікторівною таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» (61057, м.Харків, вул. Чернишевські, 4, код ЄДРПОУ 351447) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (03039, м.Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 32, код ЄДРПОУ 05416886) 1147,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 01 червня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.