Постанова № 31707005, 24.05.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 травня 2013 року 12:45 справа № 814/389/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача Маличенко Л.Т., пр. відповідача Федорінського Є. А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проектно- вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", вул. Спаська, 1/1, м. Миколаїв, 54030

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 № 0017982260, № 0017972260

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно - вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 № 0017982260, від 14.11.2012 № 0017972260.

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення № 0017982260 та № 0017972260 від 14.11.2012 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва своїх повноважень, а, отже, є повністю незаконними і підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (т.2 а.с. 172-174).

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

24.05.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд заслухав пояснення представника позивача, врахував заперечення відповідача, пояснення свідків, розглянув подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в органах ДПІ.

З 28.08.2012 по 24.09.2012 державними податковими ревізорами-інспекторами Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" з питань вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем

- п. 3.1 ст.3, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 134.1.1 п. 1341.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" та п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 905 661 грн;

- пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. п. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 671 437 грн (арк. справи 244).

За результатами перевірки складено Акт від 01.10.2012 № 648/22-600/03584763 (арк. справи 110-245).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0017982260 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 905661 грн за основним платежем та 174717 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 14.11.2012 № 0017972260 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 671437 грн за основним платежем та 167859 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 11,13).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту акта перевірки підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток стали наступні операції і, як наслідок, їх відображення в податковому обліку:

Придбання олії соняшникової в жовтні 2010 року в кількості 279,2 т. на загальну суму 3000004 грн. в т. ч. ПДВ 500000,67 грн.

В якості підстав для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема підпунктів 7.4.1. та 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон "Про ПДВ") в акті перевірки зазначено про відсутність у ТОВ "Перлина півдня" (продавця) матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. При цьому в акті перевірки ніяким чином не обґрунтовано яка кількість матеріально-технічних та трудових ресурсів необхідна для здійснення певного виду діяльності, крім того перевірка ТОВ "Перлина півдня" не проводилась, а висновок про відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів був зроблений тільки на підставі показників податкової звітності зазначеного підприємства без їх перевірки у встановленому порядку.

Також, в акті перевірки зазначено, що операція з придбання соняшникової олії не направлена на настання реальних правових наслідків - тобто є нікчемним правочином.

Ця теза спростовується самим змістом акта перевірки, а саме: в розділі 3.4.1. акта перевірки ( т.1 а.с. 234) зазначено про результати перевірки повноти та своєчасності здійснення розрахунків суб'єктами ЗЕД за експортними операціями. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що придбана у ТОВ "Перлина півдня" олія в кількості 279,2 т була реалізована на експорт на підставі договору комісії №11-10-10 від 11.10.10. між ТОВ ПВІ "Миколаївагропроект" та ТОВ "Югекотоп" та ЗЕД-контракту № 0059/10 від 14.10.2012, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 09.11.2010 № 504000018/2010/2745. Зазначена обставина підтверджує те, що операція по придбанню олії соняшникової мала реальний характер, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених постачальнику в ціні товару, до податкового кредиту відповідно до пункту 7.4.1. Закону "Про ПДВ" (500000 грн) та віднесення сум, сплачених постачальнику товару, до складу валових витрат в розмірі 2 500 003,33 грн відповідно до пункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Окремо слід зазначити, що перевіркою не було зменшено підприємству валового доходу по податку на прибуток по операції з реалізації зазначеної олії на експорт. Крім того за даними "Системи автоматичного співставлення..." розбіжностей у податковому кредиті покупця -ТОВ ПВІ "Миколаївагропроект" та податкових зобов'язань продавця ТОВ "Перлина півдня" перевіркою за жовтень 2010 року не встановлено.

Придбання у вересні 2011 року комп'ютеру та периферійних приладів у ТОВ "Навігатор" на суму 7735,02 грн, в т.ч. ПДВ 1289,17 грн. Ця операція стала приводом для висновку про завищення податкового кредиту в вересні 2010 року на суму 1289,17 грн та завищення валових витрат IV кварталу 2010 року на суму 6445,85 грн.

В обґрунтування невідповідності зазначеної операцій вимогам податкового законодавства, зокрема підпункту 7.4.1.; 7.7.1 Закону "Про ПДВ" та пп. 5.2.1. Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" в акті перевірки було зазначено про відсутність товарно-транспортної накладної. Між тим аналіз законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні свідчить про наступне:

Відповідно до статті 48 3акону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин (вересень 2010 р.), документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

Таким актом законодавства є Постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні".

Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, :

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Зміст Постанови КМУ № 207 свідчить про те, що для юридичної особи, яка здійснює перевезення вантажів для власних потреб, не передбачена обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної. Крім того, враховуючи специфіку даної операції, а саме: малогабаритність товару, безпідставним є вимога про обов'язкову наявність транспортних засобів для доставки товару.

Тобто висновок відповідача про нікчемність правочину та безтоварність операції з придбання комп'ютеру у ТОВ "Навігатор" не ґрунтується на нормах законодавства.

Придбання позивачем оргтехніки в липні та серпні 2011 року у ТОВ "Паритет-78":

в липні 2011 року придбання 2-х плоттерів НР DesignJet Z6100рs на загальну суму 248000 грн крім того ПДВ 49600 грн;

в серпні 2011 року придбання багатофункціонального пристрою Dеvеlор Іnео +5501 на загальну суму 339000 грн крім того ПДВ 67800 грн.

В даному випадку аргументи щодо невідповідності зазначених операцій з придбання оргтехніки аналогічні - це відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів у ТОВ "Паритет-78". Висновок відповідача про відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів був зроблений тільки на підставі показників податкової звітності зазначеного підприємства без їх перевірки у встановленому порядку.

Статтею 79 Податкового Кодексу України передбачено право податкового органу перевірити в рамках документальної або фактичної перевірки оформлення трудових відносин з працівниками певного платника, однак такої перевірки податковим органом зроблено не було, не перевірялась також і фактична наявність матеріально-технічних ресурсів ТОВ "Паритет-78" для здійснення господарської діяльності, не дивлячись на те, що такі повноваження у податкового органу є (пунктом 20.1.5.Податкового Кодексу України передбачено, що органи ДПС мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) Не дивлячись на наявність повноважень по перевірці показників податкової звітності, зокрема щодо фактичної наявності трудових та матеріально-технічних ресурсів, висновок про їх відсутність був зроблений тільки з показників звітності ТОВ "Паритет-78", без їх перевірки.

Товарність даних операцій також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які безпосередньо здійснювали перевезення вищезазначеної техніки.

Таким чином суд вважає, що висновок відповідача про відсутність у ТОВ "Паритет-78" трудових та матеріально-технічних ресурсів є необгрунтованим.

Укладання та виконання договорів на виконання проектно-кошторисних робіт з ТОВ "Тіса-Інвест".

Договір № 12/11 від 12.11.2010 (т.1 а.с. 63-64) на суму 372000 грн, в т.ч. ПДВ 62000 грн(акт здачі прийняття робіт від 30.11.2010 р.);

Договір № 15/11 від 15.11.2010 (т.1 а.с. 70-71) на суму 351282 грн, в т.ч. ПДВ 58547 грн (акт здачі-прийняття робіт від 30.12.2010 ).

Як і в попередніх випадках приводом для здійснення донарахувань став висновок, зроблений тільки з показників податкової звітності ТОВ "Тіса-Інвест".

Відповідачем зроблено висновок, що укладання договорів було здійснено без мети настання реальних правових наслідків, внаслідок чого ці договори є нікчемними.

Зважаючи на те, що такі висновки при відсутності відповідної доказової бази, не мають під собою ніякого юридичного підґрунтя, тому вони є неприпустимими у офіційних документах, що складаються державними органами.

Позиція Вищого адміністративного суду України з цього питання у другому півріччі 2012 року свідчить про наступне.

Наприклад, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № 2а-9864/11/2670 зазначено таке.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Вказані у акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен датиоцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненнямправочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також слід зазначити, що в акті перевірки не зазначено ніяких порушень податкового обліку саме з боку суб'єкта,який перевірявся, а лише зазначено досить неконкретні "порушення" контрагента та осіб, з якими ТОВ ПВІ "МИКОЛАЇВАГРОПРОЕКТ" ніколи не мало ніяких правовідносин.

Будь-яких зауважень щодо невідповідності первинних документів вимогам, які пред'являються законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів - відповідачем не зазначено.

Враховуючи те, що у позивача є всі первинні документи, наявність яких передбачена правилами бухгалтерського та податкового обліку, суд приходить висновку, що бездіяльність посадових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, виражена у неврахуванні та не дослідженні первинних документів, у сукупності із невірним застосуванням та розумінням норм податкового законодавства призвела до прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги належить задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14.11.2012 № 0017982260.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14.11.2012 № 0017972260.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно- вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" судові витрати із Державного бюджету України в сумі 2 294, 00 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич

Повний текст постанови складено відповідно

до статті 160 КАС України та підписано 29.05.2013.

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна і резолютивна частини)

м. Миколаїв

24 травня 2013 року 12:45 справа № 814/389/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача Маличенко Л.Т., пр. відповідача Федорінського Є. А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проектно- вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", вул. Спаська, 1/1, м. Миколаїв, 54030

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 № 0017982260, № 0017972260

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14.11.2012 № 0017982260.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14.11.2012 № 0017972260.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно- вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" судові витрати із Державного бюджету України в сумі 2 294, 00 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич