Рішення № 31706610, 16.05.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1044/13-ц

Провадження № 2/645/919/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 травня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді - Федорової О.В

за участю секретаря - Ляхової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Теплотрейд"

про стягнення 24218,17 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача 24218,17 грн., у тому числі 2950,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 6772,72 грн. середнього заробітку за час затримки (вимушеного прогулу), 3450,00 грн. вихідної допомоги, 1045,45 грн. щорічної оплачуваної відпустки за 20 днів, 10000,00 грн. моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 28.05.2012 року він перебував у трудових відносинах з ПП «Теплотрейд», та у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства щодо оплати праці, 17 жовтня 2012 року був змушений звільнитися з роботи за власним бажанням у відповідності до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, подавши про це відповідну заяву ПП «Теплотрейд». Проте, відповідач не провів з ним розрахунок по заробітній платі за серпень, вересень та 13 робочих днів жовтня 2012 року, та не видав трудову книжку, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., посилаючись на те, що подолання наслідків вказаних порушень призвело до додаткових зусиль по організації життя позивача та його сім'ї, а також фінансових втрат щодо користування кредитними картками. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки (вимушеного прогулу), а також компенсацію за 20 днів щорічної оплачуваної відпустки. Вказані обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача Руденко С.Ю., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні визнала позов частково, а саме на суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 2244,99 грн. (у тому числі 317,30 грн. компенсації за невикористану відпустку), проти решти позовних вимог заперечувала. В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади менеджера з постачання ПП «Теплотрейд» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, тому вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки (вимушеного прогулу), вихідної допомоги та моральної шкоди. Крім того, представник відповідача наголошує, що за отриманням трудової книжки позивач до відповідача не звертався, та оскільки пересилання трудової книжки поштою допускається тільки за письмовою згодою працівника, а ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, під час прийняття на роботу він проживав в орендованому житлі, відповідачем трудова книжка на його адресу не надсилалася. Відповідач зазначив, що після ознайомлення з матеріалами даної справи, на прохання ОСОБА_1, яке містилося в листі про видачу трудової книжки, відповідачем 21 лютого 2013 року на адресу, вказану в цьому листі, було направлено трудову книжку позивача, проте поштове вкладення повернулося на адресу відповідача з поміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Згодом, під час розгляду даної справи, позивачем було особисто отримано трудову книжку в ПП «Теплотрейд».

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до наказу № 2805-П від 28.05.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Приватне підприємство «Теплотрейд» на посаду менеджера з постачання (а.с. 37). Того ж дня між ПП «Теплотрейд» в особі директора Мудрика А.Д. та ОСОБА_1 укладений трудовий договір (контракт), відповідно до якого Працівник (позивач) зобов'язався виконувати посадову інструкцію, посадову інструкцію з охорони праці, згідно додатків № 1, 2, а Роботодавець (відповідач) зобов'язався виплачувати Працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством та угодою сторін (пункт 3). Крім того, Працівник зобов'язався виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку (пункт 5).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за весь час роботи йому несвоєчасно виплачувалася заробітна плата, а з серпня 2012 року відповідач безпідставно припинив виплати заробітної плати. Крім того, позивачеві не видавалися розрахункові листи. На підставі викладеного, 17 жовтня 2012 року позивач звернувся до ПП «Теплотрейд» із заявою про звільнення, проте відповідачем не було проведено розрахунку по заробітній платі та не повернуто трудову книжку позивачеві. При цьому, позивач наголошує, що він до 17 жовтня 2012 року включно був присутній на робочому місці та виконував свої трудові обов'язки менеджера ПП «Теплотрейд».

В матеріалах справи міститься лист Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області № 01-19-5888 від 05.12.2012 року, складений за результатами перевірки державним інспектором праці, проведеної у зв'язку зі зверненнями ОСОБА_1, які надійшли з прокуратури Дзержинського району м. Харкова та безпосередньо до Інспекції. Перевірка проводилася на підставі наданих адміністрацією ПП «Телотрейд» документів. В ході перевірки встановлено, що 17.10.2012 року ОСОБА_1 подана заява про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпПУ, та на момент перевірки в порушення ч. 3 ст. 38 КЗпПУ трудовий договір з ОСОБА_1 не було розірвано. Крім того встановлено, що адміністрацією ПП «Теплотрейд» порушені вимоги ч. 1 ст. 115 КЗпПУ в частині своєчасної виплати заробітної плати, а саме заборгована заробітна плата за серпень 2012 року та вересень 2012 року на момент перевірки ОСОБА_1 не була виплачена.

Крім того, позивачем наданий до суду лист ПП «Теплотрейд» б/н та без дати, направлений на адресу ОСОБА_1 22.11.2012 року (а.с. 124-126), в якому за результатами розгляду заяви позивача про звільнення, відповідач пропонує позивачеві належним чином завершити правовідносини, оскільки в іншому випадку звільнення буде проведено з ініціативи роботодавця.

Представник відповідача не заперечувала проти того факту, що позивачеві за серпень, вересень та відпрацьований один день жовтня 2012 року не було виплачено заробітну плату, у зв'язку з чим відповідачем частково визнано позовну вимогу про стягнення з ПП «Теплотрейд» заборгованості з заробітної плати за вказаний період. Разом з цим, представник відповідача спростовує твердження позивача про знаходження його на роботі в жовтні 2012 року, посилаючись на те, що у жовтні 2012 року на робоче місце позивач з'явився 05 жовтня 2012 року та знаходився на ньому не повний робочий день, після чого ОСОБА_1 регулярно не виходив на роботу, про що працівниками ПП «Теплотрейд», а саме: директором Мудриком А.Д., фінансовим директором ОСОБА_3, старшим бухгалтером ОСОБА_4 були складені Акти про відсутність на роботі, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 43-48). Крім того, вказаними особами 15 жовтня 2012 року складений Акт про відмову від дачі пояснень та відмову від підпису, яким зафіксовано, що менеджер з постачання ОСОБА_1 в ході телефонної розмови відмовився приходити та ознайомлюватися з Актами про відсутність на роботі та пояснювати причини своєї відсутності (а.с. 113). Оригінали вищевказаних актів були оглянуті судом та сторонами у справі в судовому засіданні.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, про що виданий відповідний наказ ПП «Теплотрейд» від 15 жовтня 2012 року № 1510-У (а.с. 66).

Крім того, на підтвердження відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказаний період, відповідачем надана копія витягу з журналу реєстрації осіб, що входять до приміщення «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» Національної академії наук України (далі - Інститут Монокристалів), в якому відповідач орендує офісні приміщення за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту монокристалів НАН України за № 57 від 31.12.2012 року.

Відповідачем надано до матеріалів справи Правила пропускного та внутрішньооб'єктового режиму в НТК «Інститут монокристалів» НАН України, якими визначені загальні засади та єдині вимоги для всіх суб'єктів Інституту Монокристалів і орендарів щодо забезпечення обов'язкового виконання пропускного і внутрішньооб'єктового режиму всіма співробітниками суб'єктів комплексу, орендарів та їх відвідувачів (а.с. 59-65). Згідно з вказаними Правилами, працівникам ПП «Теплотрейд», у тому числі ОСОБА_1, були видані персональні перепустки - пластикові картки з даними та відображенням фотокартки володільця.

Відповідач наголошує, що позивачем у вересні 2012 року була зламана персональна пластикова картка, у зв'язку з чим вхід та вихід ОСОБА_1 з приміщення Інституту Монокристалів реєструвався у вищевказаному журналі реєстрації осіб.

У вказаному журналі зафіксовано, що ОСОБА_1 у жовтні 2012 року входив до приміщення Інституту Монокристалів двічі, а саме: 05 жовтня 2012 року (вхід о 10 годині 23 хвилин, вихід о 16 годині 35 хвилин), та 17 жовтня 2012 року (вхід о 15 годині 30 хвилин, вихід о 16 годині 49 хвилин).

На підтвердження вищевказаних обставин, відповідачем надано до суду лист головного інженера Інституту Монокристалів О.І. Верещак (вих.. № 02-01/214 від 15.05.2013 року), в якому зазначено, що в період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року в журналі містяться відомості стосовно входу до приміщення ПП «Теплотрейд» ОСОБА_1 наступними числами: 05.10.2012 року вхід 10:23 год./ вихід 16:35 год. та 17.10.2012 року вхід 15:30 год./ вихід 16:49 год. (а.с. 210).

За клопотання позивача від 12.04.2013 року, в судовому засіданні були допитані в якості свідків: ОСОБА_3, яка з 01.03.2012 року і до цього часу працює фінансовим директором ПП «Теплотрейд», та ОСОБА_4, яка з 20.02.2012 року до 11.01.2013 року працювала старшим бухгалтером ПП «Теплотрейд».

З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 працював в ПП «Теплотрейд» на посаді менеджера з постачання. У жовтні 2012 року він перестав виходити на роботу, у зв'язку з чим директором ПП «Теплотрейд» Мудриком А.Д., фінансовим директором ОСОБА_3 та бухгалтером ОСОБА_4 були складені відповідні Акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі. Крім того, свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона була присутня при телефонній розмові директора ПП «Теплотрейд» Мудрика А.Д. з ОСОБА_1, в якій останній відмовився приходити та ознайомлюватися з Актами про відсутність на роботі та пояснювати причини своєї відсутності, про що був також складений відповідний Акт, підписаний вказаними співробітниками ПП «Теплотрейд». Після складання вказаних актів ОСОБА_1 було звільнено за прогули.

Крім того, свідок ОСОБА_3 надала свої пояснення з приводу порядку пропускного режиму Інституту Монокристалів, та зазначила, що кожний співробітник ПП «Теплотрейд» мав свою пластикову картку, за якою здійснювався вхід та вихід з приміщення Інституту Монокристалів. Свідок повідомила, що без такої персональної пластикової картки до Інституту можна потрапити тільки за гостьовою карткою з обов'язковою реєстрацією в журналі реєстрації відвідувачів, який знаходиться у охорони на контрольно-пропускному пункті Інституту Монокристалів.

Свідок ОСОБА_4 також підтвердила, що ОСОБА_1 працював в ПП «Теплотрейд» на посаді менеджера з постачання. Після того, як ОСОБА_1 у жовтні 2012 року перестав ходити на роботу, директором ПП «Теплотрейд» Мудриком А.Д. були складені Акти про його відсутність на роботі та Акт про відмову від дачі пояснень та відмову від підпису, які підписані нею та ОСОБА_3, після чого ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за прогули.

Разом з цим, свідок ОСОБА_4 пояснила, що після звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, співробітниця фірми (назву свідок не пам'ятає), яка знаходиться також в Інституті Монокристалів, ОСОБА_5 передала їй заяву ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням, яку останній попросив передати ПП «Теплотрейд». Вказану заяву ОСОБА_1 ОСОБА_4 передала директору ПП «Теплотрейд» Мудрику А.Д.

Крім того, свідок ОСОБА_4 також підтвердила наявність пропускного режиму Інституту Монокристалів для усіх співробітників за персональними пластиковими картками, за якими здійснювався вхід та вихід з приміщення Інституту Монокристалів. Свідок підтвердила, що без такої пластикової картки до Інституту можна потрапити тільки за гостьовою карткою з обов'язковою реєстрацією в журналі реєстрації відвідувачів, який знаходиться у охорони на контрольно-пропускному пункті Інституту Монокристалів. Також, свідок ОСОБА_4 на питання щодо видачі розрахункових листів пояснила, що видача цих листів відбувалася на усне прохання співробітників ПП «Теплотрейд».

Стосовно проведеної перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області (далі - Інспекція з питань праці) щодо можливого порушення законодавства про працю з боку ПП «Теплотрейд», представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, що адміністрацією ПП «Теплотрейд» не були подані Інспекції з питань праці під час проведення перевірки належні документи про звільнення ОСОБА_1 за прогул, оскільки на той час між сторонами тривали перемови стосовно вирішення цього питання мирним шляхом. Як наголошує представник відповідача, позивач на протязі всього періоду існування конфлікту, постійно погрожував керівнику підприємства переслідуванням з боку правоохоронних органів. Під час проведення перевірки ПП «Теплотрейд» Інспекцією з питань праці, ОСОБА_1 просив не надавати Інспекції таких відомостей та змінити в трудовій книжці підставу, за якою його було звільнено з ПП «Теплотрейд» взамін на припинення ініціювання перевірок ПП «Теплотрейд» на предмет порушення трудового законодавства.

Суд критично ставиться до вищевказаного твердження відповідача стосовно причини ненадання Територіальній державній інспекції з питань праці у Харківській області документів, підтверджуючих звільнення ОСОБА_1 за прогул на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки відповідачем не подано доказів в обґрунтування цих обставин. Проте, ненадання адміністрацією ПП «Теплотрейд» до Інспекції з питань праці під час проведення перевірки документального підтвердження звільнення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 40 КЗпП України не є доказом відсутності таких документів на підприємстві. При цьому, суд приймає до уваги зібрані у справі докази, які підтверджують факт звільнення ОСОБА_1 з ПП «Теплотрейд» за прогул на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Стосовно листа ПП «Теплотрейд» б/н та без дати щодо розгляду заяви про звільнення, направленого на адресу ОСОБА_1 22.11.2012 року, представник відповідача пояснила, що цей лист був вимушеною мірою, викликаною необхідністю врегулювання спірних правовідносин між сторонами, оскільки позивач особисто до офісу ПП «Теплотрейд» з метою отримання остаточного розрахунку та трудової книжки не з'являвся та здійснював свідомі дії, направленні на виникнення трудового спору.

Суд критично ставиться до вищевказаного пояснення відповідача стосовно причини надсилання вказаного листа на адресу позивача, проте вважає, що існування цього листа не спростовує зібраних у справі доказів, що підтверджують факт звільнення ОСОБА_1 з ПП «Теплотрейд» за прогул на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, суд критично ставиться до поданих позивачем в якості доказу незаконного звільнення «заднім числом», відсутності прогулів з боку ОСОБА_1 та неодноразових погроз про звільнення за ст. 40 КЗпП України, копій роздруківок принт-скрин розмов у скапі з Руденко С.Ю. (представником відповідача), ОСОБА_7, який за посиланням позивача працював головним інженером «сестринської» організації ТОВ «Нові технології», ОСОБА_8, який за посиланням позивача працював або фінансовим директором ТОВ «Нові технології» або ПП «Теплотрейд» та вирішував усі фінансові питання в обох організаціях (а.с. 127-134).

Представник відповідача Руденко С.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти існування принт-скрин переписки з позивачем у скапі, та наголосила, що вона не має особистої реєстрації у вказаній програмі «Скайп». Крім того, Руденко С.Ю. зазначила, що в інтернет мережі будь-який користувач може зареєструвати сторінку в програмі «Сайп» на ім'я будь-якої особи, та вести будь-яку переписку, у зв'язку з чим просила суд визнати надані позивачем копії принт-скрин розмов у скапі неналежним доказом.

Також, суд критично ставиться до наданих позивачем роздруківок інтернет переписки зі своєї електронної адреси в програмі «mail.ru», яка на думку позивача, свідчить про належне виконання ним своїх трудових обов'язків в період з 01 жовтня 2012 року по 19 жовтня 2012 року (а.с. 179-198).

Представник відповідача Руденко С.Ю. в судовому засіданні також просила суд визнати надані позивачем роздруківки вказаної інтернет переписки неналежним доказом, а також звернула увагу на те, що позивач, надаючи в якості доказів належного виконання своїх трудових обов'язків інтернет переписку за 19 жовтня 2012 року, протирічить своїй позиції щодо звільнення з ПП «Теплотрейд» за власним бажанням згідно заяви від 17 жовтня 2012.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд вважає, що роздруківки інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі, оскільки при сучасних технологіях можливо виготовити будь-який запис, зміст якого буде містити будь-які, в тому числі не існуючі відомості, при цьому навіть експертиза не зможе встановити наявність монтування чи іншого підроблення.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не подано належних доказів знаходження його на роботі в ПП «Теплотрейд» в період з 08 жовтня 2012 року по 15 жовтня 2012 року, а також доказів поважності причин відсутності на роботі у вказаний період часу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у справі зібрані необхідні належні та допустимі докази відсутності ОСОБА_1 на роботі в період з 08.10.2012 року по 15.10 2012 року, та звільнення його з ПП «Теплотрейд» на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпПУ, а саме: Акти про відсутність на роботі від 08.10.2012 року, від 09.10.2012 року, від 10.10.2012 року, від 11.10.2012 року, від 12.10.2012 року та від 15.10.2012 року; Акт про відмову від дачі пояснень та відмову від підпису від 15.10.2012 року; копія витягу з журналу реєстрації осіб, що входять до приміщення «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» Національної академії наук України та лист головного інженера Інституту Монокристалів Верещак О.І., згідно з якими ОСОБА_1 входив до приміщення ПП «Теплотрейд» 05.10.2012 року та 17.10.2012 року; показання свідків, які підтвердили факт відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказаний період часу та звільнення його на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпПУ за прогул.

Крім того, суд приймає до уваги Акт Управління в Фрунзенському районі м. Харкова Пенсійного фонду України про результати планової перевірки ПП «Теплотрейд» від 29.03.2013 року за № 32, згідно з висновками якого, не встановлено будь-яких порушень «Порядку формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року за № 7-6, стосовно поданих ПП «Теплотрейд» даних в частині суми заробітної плати та утримань з неї по застрахованій особі ОСОБА_1 (а.с. 233-257).

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3206,55 грн. заборгованості по заробітній платі, заявленої позивачем до стягнення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивачем в останній заяві про зміну ціни позову від 12.04.2013 року наданий розрахунок заборгованості по заробітній платі в сумі 2950 грн., у тому числі: заборгованість за серпень 2012 року в сумі 1150 грн., за вересень в сумі 1150 грн. та за 13 відпрацьованих днів жовтня 2012 року в сумі 650 грн..

Враховуючи, що судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2012 року фактично працював 1 день - 05 жовтня 2012 року, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення з ПП «Теплотрейд» заборгованості по заробітній платі за 12 днів жовтня 2012 року.

З розрахунку, наданого відповідачем (а.с. 34), за даними бухгалтерського обліку розмір належної позивачу суми при звільненні становить 2244,99 грн., у тому числі: заборгованість за серпень 2012 року в сумі 1150 грн. (утримано до державного бюджету - 207,69 грн., до сплати - 942,31 грн.); за вересень в сумі 1150 грн. (утримано до державного бюджету - 207,69 грн., до сплати - 942,31 грн.); та за жовтень 2012 року в сумі 439,80 грн., у тому числі 398,00 грн. компенсація за невикористану відпустку (утримано до державного бюджету - 79,43 грн., у тому числі 72,50 грн. компенсація за невикористану відпустку, до сплати - 360,37 грн., у тому числі 317,30 грн. компенсація за невикористану відпустку). Тобто, виходячи з наведеного розрахунку заборгованості по заробітній платі за жовтень 2012 року без урахування нарахованої компенсації за невикористану щорічну відпустку, борг по заробітній платі за один відпрацьований ОСОБА_1 день у жовтні 2012 року складає 50,08 грн. (утримано до державного бюджету - 6,93 грн., до сплати - 43,07 грн.).

Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі складає: (942,31+942,31+43,07= 1927,69 грн.), яка належить до сплати.

За таких обставин, суд вважає обгрунованою та підлягаючою задоволенню позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі (за виключенням утримання до державного бюджету) в сумі 1927,69 грн., у тому числі: заборгованість за серпень 2012 року в сумі 942,31 грн., за вересень в сумі 942,31 грн. та за один відпрацьований день жовтня 2012 року в сумі 43,07 грн..

Позивачем заявлено до стягнення 6772,72 грн. середнього заробітку за час затримки (вимушеного прогулу).

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено: установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж працівник у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в день звільнення - 15 жовтня 2012 року на роботі був відсутній, що підтверджено дослідженими у справі доказами, зокрема Актом про відсутність на роботі від 15.10.2012 року, показаннями свідків, журналом реєстрації осіб, що входять до приміщення Інституту Монокристалів. 17.10.2012 року вхід позивача до приміщення Інституту Монокристалів був зафіксований в журналі реєстрації, проте як встановлено з показань свідків, позивач до ПП «Теплотрейд» в цей день за розрахунком не звертався, а лише передав свою заяву у коридорі через працівника іншої фірми ОСОБА_5 та попросив передати її керівництву ПП «Теплотрейд». Після цього в приміщенні будівлі, що належить Інституту монокристалів, офіс в якому орендує відповідач, позивач не з'являвся. Обов'язок роботодавця щодо розшуку звільненого працівника для вручення йому усіх сум, що належать працівнику при звільненні, за межами підприємства чинним законодавством не передбачений.

Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Надані позивачем листи з проханням ПП «Теплотрейд» провести з ним розрахунок суд не приймає в якості належного доказу у справі, оскільки з пояснень представника відповідача ПП «Теплотрейд» цих листів не отримувало. Наявна в матеріалах справи транспортна накладна від 22 листопада 2012 не доводить факту надсилання відповідачу листа, оскільки не містить печатки, підписів представників одержувача, дати отримання поштового повідомлення. Також за змістом цих листів не зрозуміло, яким саме чином, відповідач мав здійснити рахунок за неоспорюваною сумою, коли за розрахунком позивач не з'являвся.

Крім того, суд вважає безпідставним заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки (вимушеного прогулу), оскільки судовим розглядом встановлено факт звільнення ОСОБА_1 на підставі ч .4 ст. 64 КЗпПУ за прогул, у зв'язку з чим твердження позивача про те, що він є вимушеним, суд не приймає до уваги.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 6772,72 грн. середнього заробітку за час затримки (вимушеного прогулу).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3450,00 грн. вихідної допомоги, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до ст. 44 КЗпПУ При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З огляду на викладене, звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України не передбачає виплату вихідної допомоги.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1045,45 грн. компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтею 79 КЗпП України та статтею 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Згідно вказаних норм, щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 цього Закону).

Враховуючи, що ОСОБА_1 фактично відпрацював в ПП «Теплотрейд» 4,5 місяця (28 травня 2012 року був прийнятий на роботу, та 15 жовтня 2012 року був звільнений), суд вважає необхідним частково задовольнити позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 317,30 грн. компенсації за невикористану відпустку без урахування утримання до державного бюджету.

В іншій частині вказаної позовної вимоги суд відмовляє у зв'язку з її безпідставністю.

Позивачем заявлено до стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач посилається на те, що звільнення його з ПП «Теплотрейд» відбулося з порушеннями, розрахунок видано не було, тим самим відповідач залишив позивача і його сім'ю без засобів для існування та змоги працевлаштування. Також, позивач вважає, що у зв'язку з незаконним звільненням з відповідним записом у трудовій книжці, він буде мати в подальшому проблеми з працевлаштуванням. Все це призводить до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Підставою є неможливість працевлаштування, що тягне за собою ускладнення по сплаті комунальних послуг за житло, харчування, та інше, той необхідній мінімум який необхідний для існування.

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, наслідки істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем в обґрунтування позову в цій частині надані: копія трудової книжки дружини позивача ОСОБА_2, відповідно до якої остання прийнята на облік в Харківський міський центр зайнятості, та якій з 22.06.2012 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та 04.12.2012 року припинено вказані виплати; копія роздруківки, яка свідчить про користування ОСОБА_2 (дружина позивача) кредитними картками за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року, засвідчена вісімнадцятим відділенням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; лист щодо проживання ОСОБА_1 з дружиною за адресою: АДРЕСА_1 за усною домовленістю з власником квартири про те, що орендарі повинні сплачувати комунальні платежі, підписаний сусідами позивача; квитанції про сплату комунальних платежів та наявність боргу за комунальні платежі.

Суд критично ставиться до поданих позивачем доказів з огляду на наступне.

Копія трудової книжки дружини позивача ОСОБА_2 не є належним доказом в обгрунтування вказаної позовної вимоги, оскільки зі змісту записів у вказаній трудовій книжці на час виникнення у ПП «Теплотрейд» заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі за серпень, вересень та один день жовтня 2012 року, вказана особа перебувала на обліку Харківському міському центрі зайнятості та з 22.06.2012 року по 04.12.2012 року отримувала допомогу по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 не були отримані виплати в день звільнення не з вини відповідача.

З цієї ж причини суд критично ставиться до наданої позивачем копії роздруківки, яка свідчить про користування ОСОБА_2 (дружиною позивача) кредитними картками за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року.

Також, суд не приймає в якості доказу на підтвердження вказаної позовної вимоги, підписаний сусідами позивача лист щодо проживання ОСОБА_1 з дружиною за адресою: АДРЕСА_1 за усною домовленістю з власником квартири про те, що орендарі повинні сплачувати комунальні платежі, а також квитанції про сплату комунальних платежів та наявність боргу за комунальні платежі, оскільки позивачем не доведено, що вказаний борг по сплаті за комунальні послуги виник з вини ПП «Теплотрейд».

Крім того, позивачем надані до суду Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, згідно з якими у третьому кварталі 2012 року ОСОБА_1 отримував також дохід від ТОВ «Артемівка-Промінвест» у розмірі 3200 грн. (а.с. 161).

Крім того, судом відхиляється твердження позивача щодо неможливості працевлаштування у зв'язку з несвоєчасним отриманням трудової книжки, оскільки під час судового розгляду справу було встановлено, що за отриманням трудової книжки на час звільнення ОСОБА_1 особисто не звертався до ПП «Теплотрейд», листи ОСОБА_1 про надсилання на його адресу трудової книжки відповідач не отримував, а після ознайомлення з матеріалами справи та надсилання на його адресу трудової книжки, поштове вкладення повернулося на адресу ПП «Теплотрейд» з поміткою «за закінченням терміну зберігання», після чого ОСОБА_1 особисто отримано трудову книжку у відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у неотриманні позивачем трудової книжки у день звільнення.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з ПП «Теплотрейд» на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпПУ за прогул, заборговані йому виплати не були отримані ним в день звільнення не з вини відповідача ПП «Теплотрейд», трудову книжку ОСОБА_1 не було отримано у день звільнення не з вини відповідача, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди не підлягаючою задоволенню у зв'язку з її необґрунтованістю.

Судові витрати суд покладає на відповідача у відповідності до ст.. 88 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212, 215, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Теплотрейд" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Теплотрейд" (юридична адреса: 61171, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 242-А кв. 140; фактична адреса: 61103, м. Харків, вул. Леніна, 60) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, фактична адреса: АДРЕСА_1) 1927,62 грн. заборгованості по заробітній платі, 317,30 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Теплотрейд" (юридична адреса: 61171, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 242-А, кв. 140; фактична адреса: 61103, м. Харків, вул. Леніна, 60) на користь державного бюджету України (Отримувач коштів - УДК у Фрунзенському р-ні м. Харкова, код отримувача - 24134610 , банк - ГУДКУ у Харківській області МФО 851011, КОД класифікації доходів бюджету 22030001, № доходного рахунку щодо сплати судового збору 31214206700010, код суду ЄДРПОУ 02893723) судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Суддя Федорова О.В.