Постанова № 31702415, 05.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 рокуСправа № 803/945/13-a

Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

суддів Валюха В.М., Димарчук Т.М.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Саюк С.П.,

представника відповідача Крижановської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Львівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служба України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (далі - позивач, ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль») звернулося з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач 1, митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКС України у Львівській області), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3, ДКС України), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо невипуску товарів у вільний обіг за період з 02 по 09 листопада 2012 року за тимчасовою митною декларацією №209120000/2012/035823 від 02 листопада 2012 року, стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» суму збитків, заподіяних внаслідок протиправної бездіяльністі Львівської митниці, в розмірі 181947,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.11.2012 року позивачем було подано до митного органу належним чином оформлену тимчасову митну декларацію №209120000/2012/035823 для митного оформлення бензину автомобільного марки «95 ЕU 2005», що переміщується через митний кордон України. Декларація разом зі всіма необхідними документами була прийнята митним органом без зауважень, що підтверджується відбитком штампа на паперовому носії декларації. 02.11.2012 року старшим інспектором митного посту «Городок» Львівської митниці згідно Акта про взяття проб і зразків товарів взято проби нафтопродуктів з метою достовірності декларування в частині відповідності товару відомостям, зазначеним у графах 31 та 33 ВМД; розбіжність відомостей, зазначених у графі 31, сертифікаті якості.

ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» з метою уникнення нанесення збитків підприємству та споживачам, з якими воно працює по довгострокових договорах, 02.11.2012 року подавало до митного органу заяву на випуск товару у вільний обіг відповідно до ст.356 Митного кодексу України (далі - МК України). У прийнятті заяви підприємству було відмовлено.

05.11.2012 року позивачем повторно було подано до митного посту «Городок» заяву від 02.11.2012 року щодо надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією, яка була прийнята та зареєстрована митним органом, однак відповіді позивачу не було надано, вантаж у вільний обіг митницею не випускався. Позивач вважає, що митним органом чинилися перешкоди ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» щодо розмитнення вантажу.

09.11.2012 року ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» повторно подало митному органу вантажну митну декларацію №209120000/2012/036658, згідно якої товар було випущено у вільний обіг, про що поставлені відповідні відмітки у вантажно-митній декларації.

Позивач вважає, що відповідачем 1 протиправно з 02.11.2012 року по 09.11.2012 року затримано випуск у вільний обіг товару, що надійшов на адресу ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» - бензину моторного за митною декларацією від 02.11.2012 року №209120000/2012/035823. Своєю протиправною бездіяльністю відповідач завдав позивачу збитків у розмірі 181947,65 грн., оскільки дану суму позивач змушений був сплатити за понаднормовий простій вагонів.

В поданих 03.06.2013 року додаткових поясненнях позивач уточнив розмір шкоди, заподіяної бездіяльністю митного органу щодо не випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією від 02.11.2012 року, просив стягнути з Державного бюджету України 157503, 00 грн. заподіяної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях на адміністративний позов відповідач-1 позов не визнав. Зазначив, що 02.11.2012 року позивачем подано до митного контролю тимчасову митну декларацію №209120000/2012/0036945 та документи на вантаж «бензин моторний А-95», що надійшов на адресу позивача. У відповідності до ч.1 ст.260 МК України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Таким чином, подання тимчасової декларації спричинено саме діями позивача. У зв'язку з виникненням питання вірності класифікації вантажу, пов'язаним із необхідністю визначення основних фізико-хімічних характеристик товару, та зважаючи на неможливість проведення дослідження у Львівській службі з експертного забезпечення митних органів та необхідності встановлення точних даних, необхідних для правильної класифікації імпортованого товару, посадовими особами Львівської митниці відібрано зразки товару та скеровано запит до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №29/70-1574 з метою встановлення октанового числа нафтопродуктів. Враховуючи, що митне оформлення вантажу неможливо завершити без проведення усіх митних формальностей згідно обраного митного режиму, митним органом не приймалося рішення про випуск товарів у вільний обіг.

Відповідач 1 вважає хибним твердження позивача, що відповідно до ч.21 ст.356 МК України посадові особи Львівської митниці зобов'язані були завершити митне оформлення за декларацією, поданою 02.11.2012 року, оскільки відповідно до вказаної норми за бажанням декларанта товари випускаються митним органом до одержання результатів відповідних досліджень, проби яких взяті для проведення дослідження. При цьому проби та зразки були відібрані 02.11.2012 року за декларацією, яку подав у цей же день позивач. Саме ж бажання щодо випуску товарів у вільний обіг виникло у позивача 09.11.2012 року, коли ним була подана тимчасова декларація, яка в цей же день була оформлена посадовими особами Львівської митниці.

По тимчасовій митній декларації від 02.11.2012 року №209120000/2012/0036945 був задекларований код товару - 2710114599, якому відповідає ставка мита - 0%. Без отримання висновку експерта спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) по результатам проведеного дослідження, не можна було отримати точні відомості про характеристики, які впливають на визначення коду товару згідно з УКТЗЕД. На день подання тимчасової митної декларації від 02.11.2012 року авансові платежі позивача становили 3153215,15 грн, що забезпечувало сплату майбутніх митних платежів тільки у разі підтвердження заявленого коду товару УКТЗЕД 2710114599 зі ставкою мита - 0%. Оскільки на рахунках позивача станом на 02.11.2012 року знаходилось 3160332,90 грн., то у разі визначення ставки мита у розмірі 10% 02.11.2012 року вимоги ст.ст.260, 297, 298, 299 МК України позивачем не були б дотримані, а вже станом на 09.11.2012 року на рахунках позивача знаходилось 6595000,00 грн., що могло б забезпечити ставку мита в розмірі 10%.

Відповідач 1 вважає, що митним органом правомірно не було випущено у вільний обіг бензин моторний за митною декларацією від 02.11.2012 року №209120000/2012/035823 у зв'язку з невиконанням умов забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник відповідача-1 позову не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти нього, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подав заперечення на адміністративний позов, в яких позову не визнав, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності та розміру заподіяних збитків, не зазначено, з яких джерел він просить стягнути завдану шкоду, не зазначено на якого саме відповідача слід покласти судові витрати. Зазначає, що подані позивачем на підтвердження понесених збитків акти загальної форми є неналежними доказами понесених витрат, оскільки неналежним чином оформлені, крім того, складання такого змісту документа договором, укладеним між ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» та Львівською залізницею, не передбачено. Також вказує на те, що долучені до заяви платіжні документи про переказ коштів на користь Львівської залізниці не підтверджують сплату понесених збитків у зв'язку з простоєм вагонів, поскільки призначення даних платежів «попередня оплата за залізничні послуги». Враховуючи відсутність законодавчого врегулювання відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, та відсутність належних доказів понесених збитків просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання відповідач 2 свого представника не направив, подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника управління.

Відповідач 3 Державна казначейська служба України заперечень на позов не надіслав, в судове засідання свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. За таких обставин справу розглянуто у відсутності представника відповідача 3 на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.11.2012 року на адресу ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (одержувач) від компанії «Польський нафтовий концерн «ОРЛЕН С.А.» (постачальник) на станцію Мостиська ІІ Львівської залізниці прибув вантаж бензин моторний (автомобільний) А-95 марки «95 ЕU 2005» згідно контракту, що підтверджується транспортними накладними залізниці (а.с.21-32). Розмитнення зазначеного бензину здійснювалось митним постом «Городок» Львівської митниці.

02.11.2012 року позивачем було подано тимчасову митну декларацію №209120000/2012/035823 для митного оформлення бензину автомобільного марки «95 ЕU 2005», що переміщується через митний кордон України. Декларація разом зі всіма необхідними документами була прийнята митним органом без зауважень, що підтверджується відбитком штампа на паперовому носії декларації (а.с.11).

02.11.2012 року головним інспектором митного посту «Городок» Львівської митниці згідно Акта про взяття проб і зразків товарів взято проби нафтопродуктів з метою перевірки достовірності декларування в частині відповідності товару відомостям, зазначеним у графах 31 та 33 ВМД; розбіжність відомостей, зазначених у графі 31, сертифікаті якості (а.с.12).

Відповідно до ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ст.255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі, зокрема, проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 258 МК України визначено, що під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Водночас відповідно до ч.ч.1-3, 10 ст.260 МК України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення митного органу за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується митним органом, але не більше ніж на 15 днів.

Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

Частиною 21 ст.356 МК України передбачено, що за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються митним органом до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Отже, факт подання декларантом тимчасової митної декларації є підставою для випуску товарів у вільний обіг за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму в разі взяття проб і зразків товарів для проведення їх дослідження. Вказана обставина не заперечувалась в судовому засіданні представником митниці.

Водночас про наявність у позивача бажання на випуск товарів у вільний обіг свідчать його заява від 02.11.2012 року, яка зареєстрована на Львівській митниці 06.11.2012 року (а.с.9-10), хоча законодавчо подання такої заяви не визначено, та телеграми від 05.11.2012 року та 06.11.2012 року, скеровані позивачем в Адміністрацію Президента України, Управління СБУ у Львівській області, Прокуратуру Львівської області та безпосередньо Львівській митниці з вимогою провести перевірку по факту невипуску відповідачем 1 товару у вільний обіг (а.с.35-38).

Однак судом встановлено, що дозвіл на випуск товарів за тимчасовою митною декларацією від 02.11.2012 року №209120000/2012/035823 Львівською митницею не був наданий. При цьому, митниця не повідомила позивача про причини невипуску товару у вільний обіг.

Лише після повторного подання позивачем 09.11.2012 року митному органу тимчасової митної декларації №209120000/2012/036658 товар було випущено у вільний обіг, про що поставлені відповідні відмітки у вантажно-митній декларації (а.с.13).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на ту обставину, що позивачем не було забезпечено умов сплати митних платежів, оскільки на його рахунках не було необхідної суми коштів, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.290 МК України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Згідно із ч.3 ст.298 МК України перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків митного органу здійснюється цим митним органом.

Як передбачено ч.ч.1-4 ст.299 МК України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів. Авансові платежі вносяться у валюті України. Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це митному органу та не будуть виконані відповідні митні формальності.

Із досліджених в судовому засіданні платіжних доручень від 26.10.2012 року №3994, від 01.11.2012 року №№4049, 8052, 8053, 7999, 8015 (а.с.128-133) вбачається, що на рахунок Львівської митниці позивачем були внесені кошти з призначенням платежу «попередня оплата за митне оформлення ВМД для м/п Городок» в загальній сумі 5275000,00 грн., що в свою чергу забезпечувало на момент подання тимчасової митної декларації 02.11.2012 року сплатити ставку мита в розмірі 10%.

Водночас як встановлено судом, і не заперечувалось в судовому засіданні представником митниці, по декларації від 09.11.2012 року позивачем при випуску товару у вільний обіг були сплачені митні платежі зі ставкою мита в розмірі 0%, хоча висновку експертного дослідження, який визначав би код УКТЗЕД, за яким встановлювалась та чи інша ставка мита (0% чи 10%), на момент випуску товарів у вільний обіг ще не було. Тобто, 09.11.2012 року Львівська митниця не вимагала від позивача сплатити митні платежі за більшою ставкою, ніж визначено у самій тимчасовій митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Львівська митниця в період з 02 по 09 листопада 2012 року за відсутності законних підстав допустила бездіяльність щодо невипуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією від 02.11.2012 року №209120000/2012/035823, а тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 статті 30 МК України визначено, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Разом з тим, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що протиправною бездіяльністю щодо не випуску вантажу у вільний обіг Львівська митниця завдала позивачу збитків в розмірі 157503,00 грн. за понаднормовий простій вагонів на Львівській залізниці, що підтверджується наступним.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (залізниця) 25.10.2011 року укладено Договір №Л/М-11803п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с.33-34).

Відповідно до п.2.1 Договору залізниця зобов'язується здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг; здійснювати своєчасне, якісне перевезення вантажів та їх збереження відповідно до ст.22 Закону України «Про залізничний транспорт».

Пунктом 3.3.1 Договору передбачено обов'язок замовника здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів авансом в сумах, відповідних по обсягу запланованого перевезення на рахунок Єдиного Технологічного центру обробки перевізних документів (Єдиний ТехПД).

У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця через Єдине ТехПД на підставі перевізних документів, накопичувальних карток та ін. списує з наявних на коді замовника авансових сум належні залізниці кошти. Після списання коштів залізниця надає замовнику через опорну станцію перелік списаних сум (п.п.4.2, 4.3 Договору).

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року №457 затверджено Статут залізниць України, відповідно до пункту 2 якого Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Так, пункт 17 Статуту визначає, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами перевезення вантажів (далі - Правила).

Згідно п.22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Пункт 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п.48 Статуту вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, після внесення усіх належних залізниці платежів.

Пунктом 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (п.129 Статуту).

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема:

затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил;

в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно залізничних накладних на прикордонну станцію «Мостиська ІІ» на адресу одержувача ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» 01.11.2012 року прибув вантаж «бензин моторний (автомобільний) А-95 марки «95 ЕU 2005». Станціями призначення у вказаних накладних визначені станції Львівської залізниці - «Володимир-Волинський», «Луцьк», «Березовиця-Остров», «Ужгород» та Одеської залізниці - «Одеса-Лиски» (а.с.21-32).

Згідно актів загальної форми №2104 від 01.11.2012 року та №2160 від 09.11.2012 року, складених на станції «Мостиська ІІ», по накладній №365756, вагони (контейнери) №№74022252, 74010240, 73948671, 74746215 до станції призначення «Володимир-Волинський» засвідчено простій вагонів на коліях станції в очікуванні розмитнення з 01 по 09 листопада 2012 року та розраховано залізницею наступні платежі: плата за користування 4 вагонами (193 год.) в сумі 12798,80 грн., плата за охорону залізниці 4 вагони (193 год.) - 23030,30 грн., плата за зберігання вантажу (174 т) 8 діб - 12734,70 грн., а всього - 48563,80 грн. без ПДВ (а.с.139).

Згідно актів загальної форми №2106 від 01.11.2012 року та №2162 від 09.11.2012 року, складених на станції «Мостиська ІІ», по накладній №365684, вагони (контейнери) №№74733858, 74048471 до станції призначення «Луцьк» засвідчено простій вагонів на коліях станції в очікуванні розмитнення з 01 по 09 листопада 2012 року та розраховано залізницею наступні платежі: плата за користування 2 вагонами (193 год.) в сумі 6399,40 грн., плата за охорону залізниці 2 вагони (193 год.) - 11515,20 грн., плата за зберігання вантажу (86 т) 8 діб - 6294,20 грн., а всього - 24208,80 грн. без ПДВ (а.с.141).

Згідно актів загальної форми №2103 від 01.11.2012 року та №2164 від 09.11.2012 року, складених на станції «Мостиська ІІ», по накладній №365742, вагони (контейнери) №№72809775, 74245858, 74735150 до станції призначення «Березовиця-Остров» засвідчено простій вагонів на коліях станції в очікуванні розмитнення з 01 по 09 листопада 2012 року та розраховано залізницею наступні платежі: плата за користування 3 вагонами (193 год.) в сумі 9599,10 грн., плата за охорону залізниці 3 вагони (193 год.) - 17272,70 грн., плата за зберігання вантажу (129 т) 8 діб - 9441,20 грн., а всього - 36313,00 грн. без ПДВ (а.с.142).

Згідно актів загальної форми №2108 від 01.11.2012 року та №2163 від 09.11.2012 року, складених на станції «Мостиська ІІ», по накладній №365650, вагон (контейнер) №74255522 до станції призначення «Ужгород» засвідчено простій вагону на коліях станції в очікуванні розмитнення з 01 по 09 листопада 2012 року та розраховано залізницею наступні платежі: плата за користування за 1 вагонам (193 год.) в сумі 3199,70 грн., плата за охорону залізниці 1 вагон (193 год.) - 5757,60 грн., плата за зберігання вантажу (43 т) 8 діб - 3147,10 грн., а всього - 12104,40 грн. без ПДВ (а.с.143).

Згідно актів загальної форми №2107 від 01.11.2012 року та №2165 від 09.11.2012 року, складених на станції «Мостиська ІІ», по накладній №365676, вагони (контейнери) №№74025115, 73738213, 74738402 до станції призначення «Одеса-Лиски» засвідчено простій вагонів на коліях станції в очікуванні розмитнення з 01 по 09 листопада 2012 року та зазначено про стягнення з ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» додаткових зборів (в тому числі: за користування 3 вагонами в сумі 9599,10 грн. (а.с.140). Водночас відомістю №09110015 плати за користування вагонами, складеною станцією «Мостиська ІІ» підтверджується факт нарахування такої плати в сумі 9599,10 грн. по вагонах №№74025115, 73738213, 74738402, а згідно накопичувальної картки №10110513, складеної станцією «Мостиська ІІ» відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, вбачається нарахування додаткових зборів за зберігання вантажу (129 т) 8 діб в сумі 9441,20 грн. та плати за охорону вантажу 3 вагонів (193 год.) - 17272,70 грн. (а.с.15-16). Всього по зазначених вагонах нараховано позивачу до сплати додаткових платежів на суму 36313,00 грн. без ПДВ.

Факт сплати позивачем зазначених сум на користь Львівської залізниці підтверджується тим, що 02 та 09 листопада 2012 року ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» перерахувало кошти на рахунок Львівської митниці в сумах 100000,00 грн. та 350000,00 грн. відповідно з призначенням платежу «попередня оплата за залізничні послуги згідно дог.№Л/М-11803п від 25.10.11 р.» згідно платіжних доручень за вказані дати №8066 та №8247 (а.с.39-40). Водночас згідно витягу по особовому рахунку позивача у Єдиному ТехПД вбачається надходження зазначених сум на рахунок відповідно 02.11.2012 року та 09.11.2012 року, а також списання сум з рахунку за надані додаткові послуги залізниці згідно вищевказаних перевізних документів 09.11.2012 року, 10.11.2012 року, 11.11.2012 року та 12.11.2012 року (а.с.123-127, 136-138). При цьому, як ствердила представник позивача в судовому засіданні, податок на додану вартість (ПДВ) на зазначені суми при надходженні товару в режимі імпорту не нараховується, отже підприємством не сплачувався.

Разом з тим, підтвердженням стягнення з позивача додаткових зборів в загальні сумі 157503,00 грн., що спричинені затримкою вантажу, є листи станції «Ужгород» Львівської залізниці від 20.05.2013 року №50 (а.с.121), станції «Луцьк» Львівської залізниці від 22.05.2013 року №32 та служби комерційної роботи і маркетингу Львівської залізниці від 04.06.2013 року №МЮ-45/13-346 (а.с.144).

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази повністю підтверджують факт понесення позивачем додаткових витрат внаслідок простою вагонів в період з 02.11.2012 року по 09.11.2012 року. Водночас оскільки судом встановлено протиправну бездіяльність Львівської митниці щодо невипуску товарів у вільний обіг в період з 02.11.2012 року по 09.11.2012 року, то такі витрати позивача є його реальними збитками, які вимушено понесені з метою отримання на станції призначення вантажу.

При цьому заперечення Головного управління ДКС у Львівській області щодо невідповідності актів загальної форми укладеному між позивачем та Львівською залізницею Договору повністю спростовуються наведеними нормами чинного законодавства, які регулюють порядок та підстави складання актів загальної форми у сфері залізничних перевезень.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку, що Львівською митницею не доведено правомірності невипуску товарів у вільний обіг в період з 02 по 09 листопада 2012 року за тимчасовою митною декларацією №209120000/2012/035823 від 02 листопада 2012 року, а тому допущену бездіяльність відповідача 1 слід визнати протиправною, а заподіяні внаслідок бездіяльності збитки в сумі 157503,00 підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір відповідно до задоволених вимог в сумі 1575,03 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №3407 від 29.04.2013 року.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Цивільного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо невипуску товарів у вільний обіг за період з 02 по 09 листопада 2012 року за тимчасовою митною декларацією №209120000/2012/035823 від 02 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (45244, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Прилуцьке, вул.Ківерцівська, 1, код ЄДРПОУ 36905994) шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю Львівської митниці, в сумі 157503,00 (сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот три грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (45244, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Прилуцьке, вул.Ківерцівська, 1, код ЄДРПОУ 36905994) судові витрати в сумі 1575,03 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять грн. 03 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Судді В.М.Валюх

Т.М.Димарчук