Рішення № 31700785, 01.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/35/13-7/41/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.13 Справа № 908/1131/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон", м. Світловодськ, Кіровоградська область

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

- позивача: не з'явився

- відповідача: Мудрак Д.В., довіреність № 20/13-юр від 31.05.2013р.

01.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКОН" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" заборгованості в сумі 400000 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2013р. (суддя Хуторной В.М.) вищевказану заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1131/13, розгляд якої призначено на 24.04.2013р.Судове засідання відкладалось до 22.05.2013р.

В судовому засіданні, продовженому 22.05.2013р., оголошувалась перерва на 01.06.2013р. на 10 год. 00хв., що зафіксовано в протоколі судового засідання.

Протоколом перерозподілу справ між суддями від 01.06.2013р. справу № 908/1131/13, в зв'язку з відпусткою судді - доповідача у справі Хуторного В.М. та закінченням строку вирішення спору, передбаченого ст. 69 ГПК України, передано на розгляд судді Кутіщевій -Арнет Н.С.

Враховуючи вищевикладене, суд, в новому складі, ухвалою від 01.06.2013р. прийняв дану справу до розгляду в судовому засіданні 01.06.2013р. о 10 год. 00 хв., тобто на дату та час, зазначені в протоколі судового засідання від 22.05.2013р. по справі № 908/1131/13.

Таким чином, сторони належним чином сповіщені судом про дату та час проведення судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судове засіданні 01.06.2013р., представник позивача не з'явився.

22.05.2013р. до канцелярії господарського суду Запорізької області була здана заява про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2013р., підтримав клопотання (вх. № 09-06/11174 від 01.06.2013р.), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати позовну давність з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судове засідання за клопотанням представника відповідача велося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Спір розглянуто згідно ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 01.06.2013р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду в присутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2007р. між ТОВ «Сілікон» (позивач по справі, позикодавець) та ВАТ «Завод напівпровідників» (відповідач по справі, позичальник по договору) укладено договір позики №43 (далі договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.12 Статуту у новій редакції, зареєстрованого 01.04.2011р., Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" змінило найменування товариства з Відкритого акціонерного товариства "Завод напівпровідників" на Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" (відповідач у справі) та є правонаступником його майнових і немайнових прав та обов'язків.

Згідно з п. 1. договору, позикодавець приймає на себе зобов'язання надати позичальнику позику в сумі 400000,00 грн., а останній - повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (без відсотків) в строк, погоджений даним договором.

В п. 2 договору визначено, що видача позики здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в Запорізькій філії ПУМБ. Таке перерахування здійснюється позивачем з моменту підписання договору і до 11 жовтня 2007 року.

Пунктом 4 договору сторони обумовили, що договір є безоплатним, тобто, сплата відсотків позивачу не проводиться.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10.10.2007 року грошові кошти в сумі 400000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копію якої долучено до матеріалів справи.

Пунктом 3 договору сторони погодили, що повернення суми позики здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця з 11 жовтня 2008 року.

14.02.2013р. позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу №63, згідно з яким позивач просив повернути непогашену позику, в тому числі за договором позики від 10.10.2007р. №43 у розмірі 400000,00 грн., протягом десяти робочих днів із моменту її отримання. Відповідач, листом №12/3 від 12.03.2013р., за підписом директора з правових питань, зазначив, що, поскільки, в договорі не встановлено чітких строків повернення, просить розглянути питання укладення додаткової угоди до існуючого договору позики, якою встановити строк повернення до 31.12.20013р. ТОВ "Сілікон", в свою чергу, листом вих..№105 від 18.03.2013р. повідомило про свою незгоду з пропозицією, викладеною у попередньо вказаному листі відповідача, та, з посиланням на приписи ст.1049 ЦК України наполягало на поверненні позики.

Враховуючи викладені обставини, позивач для вирішення спору звернувся до господарського суду із позовом.

Згідно ст.ст.11,509 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

В силу ст.ст.6, 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно з ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Загальні умови щодо строку (терміну) виконання зобов'язання визначені у статті 530 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК).

Виходячи зі змісту договору позики (п. 3), сторони погодили строк повернення суми позики, а саме: здійснення повернення з 11 жовтня 2008 року.

Таким чином, у договорі чітко вказано, що позика підлягає поверненню, починаючи з вказаної дати, отже, 12.10.2008р. є датою, з якої починається перебіг строку виконання обов'язку та відповідно датою, від якої позикодавець має право вимагати повернення грошових коштів. Невизначення кінцевого терміну виконання зобов'язання може мати значення у разі нарахування плати за порушення грошового зобов'язання. В даному випадку предметом розгляду є стягнення суми основного зобов'язання, тому істотне значення має настання у кредитора права вимоги.

Крім того, згідно п. 3 договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу саме «суму позики», а не її частину чи грошові кошти, а тому договором визначено строк виконання зобов'язання відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що безпідставним є твердження позивача, що строк виконання зобов'язання позичальником неузгоджений.

Як встановлено судом, позикодавець мав право вимагати повернення грошових коштів, починаючи з 12.10.2008р. (із наступного дня після встановленої календарної дати початку строку повернення позики). Відповідна вимога була направлена позивачем 14.02.2013р., вже після спливу трьох років загального строку позовної давності.

Факт невиконання відповідачем обов'язку повернути позику, починаючи з 11.10.2008р., тобто з можливістю її поступового погашення встановлений судом та відповідачем не заперечується. Доказів у підтвердження повернення позики в повному обсязі або її частини не надано, тому вимога позивача про стягнення суми позики є обґрунтованою відповідно до умов договору та приписів закону.

Строк пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання актами цивільного законодавства не обмежений, однак існує законодавче обмеження строку, в межах якого кредитор має право на звернення до суду щодо стягнення заборгованості.

Так, статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Згідно з приписами ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Приписами ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, початком перебігу позовної давності є момент, з якого кредитор набуває права на вимогу, а не з моменту її фактичного пред'явлення. Несвоєчасне направлення вимоги є ризиком господарської діяльності підприємства.

Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

У матеріали справи надано копію акту звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "Сілікон" та ПАТ "Завод напівпровідників" станом на 11.03.2013р., яка не посвідчена належним чином та не може бути прийнята судом до уваги, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України.

У листі від 12.03.2013р. ПАТ "Завод напівпровідників", підписаному директором із правових питань Зуб Г.Ю., відповідач також підтвердив наявність заборгованості за договором та у зв'язку з відсутністю у договорі встановленого строку повернення коштів пропонувало розглянути питання укладення додаткової угоди до існуючого договору, якими встановити цей строк до 31.12.2013р.

Зазначені дії відповідача свідчать про визнання ним свого боргу. Однак, переривання позовної давності можливе в період, коли її строк ще не закінчився. В даному випадку перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а саме: з 12.10.2008р. та, відповідно, закінчується 12.10.2011р. Тобто, дії щодо визнання боргу вчинено вже після спливу позовної давності. Інших доказів у підтвердження переривання строку позовної давності суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.п.10, 11 договору позики, зміни та доповнення можуть бути внесені за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковими угодами до договору, які є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Як слідує із позовної заяви, на викладену у листі від 12.03.2013р. пропозицію відповідача підписати відповідну додаткову угоду щодо встановлення строку повернення позики до 31.12.2013р. позивач не погодився, що є його правом та одночасно ризиком підприємницької діяльності.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з відбитком поштового штемпеля, позовна заява направлена позивачем до суду 27.03.3013р., тобто після спливу позовної давності. Доказів поважності причин пропуску не надано.

Зважаючи, що відповідач у відзиві і клопотанні заявив про застосування позовної давності, у задоволенні позову відмовляється повністю згідно з ч.4 ст.267 ЦК.

Твердження позивача, що перебіг строку позовної давності починається з моменту виявлення керуючим санацією дебіторської заборгованості в межах порушеної справи про банкрутство ТОВ "Сілікон" є необґрунтованим і суперечать діючим нормам матеріального права.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України та починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо кредитору, тобто юридичній особі, а не арбітражному керуючому - фізичній особі, яка призначається в межах порушеної справи про банкрутство, в залежності від судової процедури банкрутства, будь-то розпорядник майна, керуючий санацією чи ліквідатор.

У зв'язку з наведеним, суд не бере до уваги доводи позивача, поскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи. При цьому слід також зазначити, що факт наявності спірної суми дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, як вказує останній, став відомий керуючому санацією 22.05.2011р., тобто до спливу строку позовної давності (12.09.2011р.). Посилання позивача на те, що ПАТ "Завод напівпровідників" зобов'язаний був списати спірну суму як безнадійний борг та сплатити податки з даної операції, є втручанням у його господарську діяльність, дані обставини не стосуються спору, який вирішується господарським судом та не є предметом дослідження.

Таким чином, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон» до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.267, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 , 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон» (27507, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська,3, код ЄДРПОУ 31377828) до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, код ЄДРПОУ 31792555) відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення 06.06.2013р.

Присутньому в судовому засіданні представнику відповідача судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет