Рішення № 31699061, 04.06.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/204/13- ц

РІШЕННЯ

іменем України

"04" червня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі :

головуючої - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

за участю представника позивача - Виставного В.В.

відповідача- Лукіянчина П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

18.01.2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25721,99 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.02.2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, за умовами якого останній отримав 12000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 30.10.2012 року складає 25721,99 грн.

Посилаючись на наявність заборгованості, позивач просив її стягнути оскільки позичальник допустив порушення умов кредитної угоди, що є підставою для стягнення зазначених сум : винагород, пені і штрафів за порушення зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що такий кредит не отримував, мав договір з позивачем про отримання кредиту, але восени 2007 року, крім того банком пропущено трьохрічний строк позовної давності, який передбачений ст. 256 ЦК України, що є підставою для відмови у позові відповідно до ст. 267 ЦК України.

Дослідивши також письмові докази поданій цивільній справі, цивільну справу № 1407/2-1622/2011 суд встановив наступне.

21.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» (в подальшому юридична особа змінила назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( а.с.14,15)) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н за умовами якого останній отримав 12000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6).

Згідно розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_2 з урахуванням комісії та пені, станом на 31.10.2012 року становить 25721,99 грн. ( а.с. 4-5).

Доводи відповідача, що даний кредит він не отримував суд сприймає критично, оскільки в судовому засіданні при розгляді цивільної справи № 1407/2-1622/2011 ОСОБА_2 визнав, що отримував кредит 21.02.2008 року у позивача на суму 12000 грн. і визнав позов частково у розмірі тіла кредиту ( а.с. 70-80).

Відповідно положень ст. ст. 256-257 ЦК України кожен суб'єкт цивільних правовідносин має право на захист порушеного права на протязі трьох років з часу, коли він дізнався, чи повинен був дізнатися про порушення своїх суб'єктивних прав.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що строк позовної давності може бути збільшено шляхом укладення сторонами відповідного письмового договору.

Згідно матеріалів справи Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») («Стандарт») та Тарифи банку є невід'ємними єлементами кредитно-заставного договору, який уклали сторони, як і анкета (заява) позичальника. Дані складові договору були визначені на розсуд сторін і погоджені ними, тому є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної заяви та Умов і Правил, які діяли на час укладення спірного договору вбачається, що вони містять всі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції, яка діяла на момент укладення договору, а саме: назву документа; прізвище, ім'я і по батькові та адресу особи, яка отримує фінансову послугу, найменування фінансової операції, кредитного ліміту, базової відсоткової ставки, порядку погашення боргу; найменування та місцезнаходження банку; строки та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; зазначення порядку зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підписи сторін.

Згідно з приписами ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у відповідній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зазначені умови кредитного договору відповідають також вимогам глави 71 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання відповідача на відсутність на момент укладання договору Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») («Стандарт») та Тарифів банку, як складових договору суд сприймає критично, оскільки посилання на них містяться в тексті заяви позичальника.

Відповідно до п 5.12 Правил користування платіжною карткою сторони узгодили збільшення строку позовної давності за вимогами, що витікають з кредитного договору до п»яти років і ОСОБА_2 знов таки, як позичальник своїм підписом в анкеті засвідчив згоду з цим положенням та погодився з умовами своєї відповідальності за порушення термінів виконання грошових зобов»язань.

ОСОБА_2 не виконував умови кредитного договору, хоча згідно із положеннями ст. 526 ЦК України зобов»язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів позичальник здійснював платежі на погашення кредиту, але не систематично та не в повному обсязі ( останній раз як визнав сам відповідач 10.12.2008 року - 1300 грн.), чим порушив вимоги п. .п. 6.1- 6.14 Умов, що є підставою для стягнення заборгованості по кредитному договору, в тому числі відсотків за користування кредитними коштами та інших передбачених договором стягнень.

Даний позов надійшов до Вознесенського міськрайонного суду 18.01.2013 року, і з урахуванням дій відповідача, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме часткового погашення заборгованості у грудні 2008 року, положень ст. 264 ЦПК України, суд вважає, що перебіг позовної давності було перервано, тому застосовувати ч. 4 ст. 267 ЦК України немає підстав.

Зазначеними умовами і правилами надання банківських послуг п.п. 8.6 передбачено нарахування штрафів у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов»язання ( п.3 ч 1 ст 611 ЦК України), тому дана вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до п 27 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів» проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Зважаючи на викладене вимога щодо стягнення штрафів є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню витрати Банку на судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 257,21 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209,212,213,214,215 суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, р/р 29092829003111) заборгованість по кредитному договору станом на 30.10.2012 року, що складається з:

- заборгованості за кредитом - 7665.50 грн.;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 14411.90 грн.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом - 2181.64 грн.;

- штраф ( фіксована частина) - 250 грн.

- штраф ( процентна складова) - 1212.95 грн., а всього 25721( двадцять п»ять тисяч сімсот двадцять одна ) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, р/р 64993919400001) судовий збір у розмірі 257 ( двісті п»ятьдесят сім) гривень 21 копійку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через місьскрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Висоцька Г.А.