Рішення № 31698758, 03.06.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р.Справа № 921/457/13-г/16Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", вул. Клінічна, будинок 25, м. Київ.

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Сокіл", с.Ланівці, Борщівський район, Тернопільська область.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: Головацька Р.А. - представник, довіреність №6 від 30.05.2013 року; Дутка Р.В.- керівник, Витяг з ЄДР ЮО та ФОП, станом на 12.11.2012 року.

Суть справи.

Ухвалою суду від 07.05.2013 року порушено провадження по справі та розгляд справи призначено на 03.06.2013 року на 14 год. 30 хв.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", вул. Клінічна, будинок 25, м. Київ звернулось до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Сокіл", с.Ланівці, Борщівський район, Тернопільська область про стягнення 5250 грн. основного боргу, 2125 грн. 01 коп. пені, 1050 грн. штрафу, 483 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 416 грн. 84 коп. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору № 13/1503/пр1н від 15.03.2010 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

29.05.2013 року від позивача надійшло електронне повідомлення № 2 від 29.05.2013 року, в якому зазначено, що явку представника позивача забезпечити не може в зв'язку з службовим відрядженням в інший регіон України, просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами.

В судове засідання з'явилися представники відповідача, проти позову заперечили. Представник відповідача Головацька Р.А. в усному порядку повідомила суд, що 24.03.2012 року по видатковій накладній № ВН-2403-12 від 24.03.2010 року відповідач отримав від позивача товар (насіння) на умовах відстрочки оплати, зазначила, що насіння було низької якості, оскільки, як виявилось пізніше, схожість насіння склало не більше 60%, урожай був дуже низької якості, а СФГ "Сокіл" понесло збитки, вказала також, що інші договори, крім договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року між позивачем та відповідачем не укладалися.

В судовому засіданні судом оглянуто оригінал договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року, оригінал податкової накладної № 224035 від 24.03.2010 року, належним чином засвідчену копію якої представниками відповідача долучено до матеріалів справи.

Також 29.05.2013 року від відповідача надійшов відзив № 4 від 26.05.2013 року на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, зокрема, що не визнає даний позов і вважає його безпідставним.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

15 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", надалі, "Продавець", з однієї сторони та Селянським фермерським господарством "Сокіл", надалі - "Покупець", з другої сторони, був укладений договір № 13-1503/пр1н, згідно п. 1.1. р. 1 якого "Продавець" зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність "Покупця" (поставити) товар, а "Покупець" зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Як визначається в п. 1.2 р. 1 договору найменування товару: насіння цукрових буряків.

Як визначається в п. 5.1 та п. 5.2 р. 5 договору, відповідно, ціна за одиницю товару кожного найменування наводиться у додатках до цього договору; загальна вартість товару ( в тому числі ПДВ) визначається у додатках до цього договору.

Згідно п. 6.1 р. 6 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена "Покупцем" у строк, встановлений у додатках до цього договору.

У відповідності до п. 6.2 р. 6 договору оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок "Продавця".

Згідно р. 10 договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін; строк дії цього договору становить 12 місяців; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Між сторонами було укладено Додаток № 1 до договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року, в якому зазначено, зокрема: загальна вартість товару складає 11250 грн. і сплачується "Покупцем" в наступні строки:

- 5625 грн. в строк до 19.03.2010 р.;

- 5625 грн. в строк до 01.09.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань поставив відповідачеві товар згідно видаткової накладної № ВН-2403-12 від 24.03.2010 року на суму 11 250 грн. (належним чином засвідчена копія видаткової накладної знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач отримав зазначений у видатковій накладній товар через свого повноважного представника Дутка Р.В. на підставі довіреності серії ЯОУ №455509 від 24.03.2010, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується підписом його повноважного представника на вказаній вище видатковій накладній та відтиском печатки відповідача.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у видатковій накладній № ВН-2403-12 від 24.03.2010 року зазначено підстава : договір 8 від 17.03.10.

Разом з тим, в судовому засіданні представники відповідача в усному порядку підтвердили, що між позивачем та відповідачем склались господарські відносини лише на підставі договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року та жодних інших договорів між сторонами не укладалось.

Відповідачем всього було оплачено за поставлений товар 6000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку від 19.03.2010 року (належним чином засвідчена копія виписки знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, Селянське (фермерське) господарство "Сокіл" порушило господарське зобов'язання та оплату повної вартості поставленого йому позивачем товару за вказаною накладною не здійснило.

У відзиві № 4 від 26.05.2013 року на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що не визнає даний позов і вважає його безпідставним, вказав, що при поставці 50 одиниць насіння цукрового буряка у березні 2010 року позивачем на вимогу відповідача не було представлено: копію дозволу (ліцензії) на право торгівлі насіннєвим матеріалом, сертифікат якості поставленого відповідачу насіння цукрового буряка; зазначив також, що поставлене позивачем насіння в подальшому виявилось неякісним, зокрема, його схожість становила 60%, про це СФГ "Сокіл" повідомило позивача, вказав, що за його участю двома представниками (менеджерами) було обстежено посіви та складено відповідний акт, у якому зафіксовано факт неякісної схожості поставленого насіння; як зазначив відповідач, копію цього акта йому представлено не було як у 2010 році так і до цього часу.

У даному відзиві відповідач вказав також, що у зв'язку із неякісним посівним матеріалом СФГ "Сокіл" не отримало урожай, який було заплановано та понесло збитки, тому позивачу не було сплачено решта коштів за отримане насіння, вважає, що сума 6000 грн. в рахунок часткової оплати позивачу за насіння цукрового буряка є цілком достатньою, враховуючи, що вказане насіння було неякісним.

Суд критично оцінює твердження відповідача, викладені у відзиві № 4 від 26.05.2013 року на позовну заяву, з огляду на наступне.

У п. 3.2 р. 3 договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року зазначено, що підтвердженням якості товару є сертифікат на насіння цукрових буряків (встановленого зразка), який видається насіннєвим заводом на підставі аналізів спеціалізованих контрольно-насіннєвих лабораторій по цукровим бурякам.

Як зазначено в п. 3.3 р. 3 даного договору "Покупець" має право перевірити якість товару лише у спеціалізованих контрольно-насіннєвих лабораторіях, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідної діяльності; претензії щодо якості товару пред'являються "Покупцем" до застосування в порядку та строки, встановлені ГОСТ 12047-85 "Семена сельскохозяйственных культур. Правила арбитражного определия качества"; претензії щодо якості товару, заявлені "Покупцем" на підставі аналізів якості, проведених неспеціалізованими районними насіннєвими лабораторіями, чи з порушенням норм ДСТУ 2293-93 та ГОСТ 12047-85 не розглядаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою про надання сертифікату на насіння цукрових буряків, а також вказав у відзиві на позовну заяву, що акт, у якому було б зафіксовано факт неякісної схожості поставленого насіння у відповідача відсутній.

Також, як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до спеціалізованих контрольно-насіннєвих лабораторій з метою перевірки якості поставленого позивачем насіння цукрового буряка, хоча це його право прямо передбачено умовами договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як визначається в ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з претензією щодо якості товару, з вимогою про зменшення ціни чи заміну товару або про відмову від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відтак, борг відповідача по справі за поставлений йому товар становить 5250 грн.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 5250 грн. боргу за переданий йому позивачем товар, а, відтак, такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 12.2. р.12 договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання за цим договором, Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Також згідно п. 12.7 р. 12 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2125 грн. 01 коп. за кожен день прострочення оплати за товар за період з 02.09.2010 року по 25.04.2013 року (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

З огляду на вищенаведене, судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що загальна сума пені складає 2124 грн. 83 коп. за період з 02.09.2010 року по 25.04.2013 року (розрахунок суми пені, здійснений судом додано до матеріалів справи).

А, відтак, підлягає до стягнення пеня в сумі 2124 грн. 83 коп. з відповідача на користь позивача.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0 грн. 18 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1050 грн. - 20% штрафу від вартості неоплаченого товару.

У відповідності до п. 12.6 р. 12 договору № 13-1503/пр1н від 15.03.2010 року сторони погодили, що в разі ухилення від оплати вартості товару понад два місяці "Покупець" , крім пені, сплачує "Продавцеві" штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Перерахувавши суму штрафу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 1050 грн. - штрафу, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 416 грн. 84 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 02.09.2010 року по 25.04.2013 року (розрахунок 3% річних знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 416 грн. 84 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству (розрахунок 3% річних, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 483 грн. 52 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період: вересень 2010 року - березень 2013 року (розрахунок інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму інфляційних втрат за зазначений період, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 483 грн. - інфляційних втрат, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству (розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0 грн. 52 коп. - інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Сокіл" с.Ланівці, Борщівський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30356985, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", вул. Клінічна, будинок 25, м. Київ, ідентифікаційний код 30674952:

- 5250 грн. основного боргу;

- 2124 грн. 83 коп. пені;

- 1050 грн штрафу;

- 483 грн. - інфляційних втрат;

- 416 грн 84 коп -3% річних;

- 1720 грн. 37 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 07 червня 2013 року.

Суддя С.О. Хома