Постанова № 31697289, 28.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року № 2а-6012/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Білдгрупменеджмент» звернулось до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001232204 та № 0001242204.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмом клопотанням, в якому вказав, що позовних вимог не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить відмовити у його задоволенні та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ПП «Білдгрупменеджмент» зареєстроване як юридична особа 18.10.2007, код ЄДРПОУ 35482152, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ Київської області ДПС.

Як встановлено судом, у період з 15.10.2012 по 02.11.2012 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ПП «Білдгрупменеджмент» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 09.11.2012р. №1660/22-4/35482152, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.138.10.4 п.138.10 п.138.4 ст.138, п.п.139.1.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 272 853,80 грн., в т.ч. за І квартал 2011р. у розмірі 20 006,26 грн. за ІІ квартал 2011р. у розмірі 142 964,75 грн., за ІІІ квартал 2011р. у розмірі 27 988,15 грн., за IV квартал 2011р. у розмірі 28 967,30 грн., за І квартал 2012р. у розмірі 34 274,44 грн., за ІІ квартал 2012р. у розмірі 18 652,90 грн.

- п.198.2 п.198.4 ст.198 ПК України, а саме підприємством завищено залишок від'ємного значення по ПДВ на загальну суму 3 081 668,74 грн. в т.ч. по періодах: листопад 2011року на суму 11 268,65 грн. за грудень 2011року на суму 422 670,08 грн. за червень 2012року на суму 2 647 730,01 грн.

- п.2.8, п.2.9 р.2, п.3.5 р.3 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме встановлено понадлімітний залишок готівкових коштів в касі підприємства 31.03.2011р. на загальну суму 682,00 грн.

- п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» та п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині не відображення у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) фактів виплати інвестиційного доходу (ознака « 112») за період 4 кв.2010р, 3 кв.2011р.,

- п. 2.1 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 № 451, зареєстрованого в Мін'юсті України 22.10.2003 за № 960/8281 в частині неподання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІ кв. 2010р.;

- п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451, зареєстрованого в Мін'юсті України 22.10.2003р. за №960/8281 в частині подання не у повному обсязі відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь фізичної особи-підприємця в І-ІІ кв. 2012р. та подання з недостовірними відомостями розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичної особи-підприємця в ІV кв. 2011р.;

- п.239.2. ст. 239 розділу VII ПК України в частині несвоєчасного подання «до відома» Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу (вх. №63227 від 07.12.2011р), останній день подання для якого 06.12.2011р.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001232204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 286 86,64 грн., з яких 272 853,80 грн. - за основним платежем та 13 232,84 грн. - за штрафними фінансовими санкціями, та № 0001242204, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 081 668,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011р. здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001232204, суд зазначає наступне.

Вказане повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків, вказаних у пп. 3.1.2 Акту перевірки, згідно яких підприємством порушено пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме - неправомірно віднесено до складу валових витрат кошти у сумі 86 983,75 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені за придбання будівельних матеріалів (щебінь, пісок) при неналежному оформленні товарно-транспортних накладних (ТТН), оскільки у них відсутні відмітки про відвантаження та отримання будівельних матеріалів, державний номер причепа, відстань по маршруту, вид пакування, підпис водія.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару (будівельних матеріалів), факт відсутності на товарно-транспортних накладних всіх реквізитів не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат.

Також на виконання зобов'язань за договорами сторонами підписані акти прийому-здачі, надані банківські виписки, що підтверджують оплату послуг та товару безготівковими коштами, а видані за їх наслідками податкові накладні були належним чином оформлені та надані до перевірки, що відображено на стор. 8 Акту.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.139.1.1, пп.139.1.9 п.139 ст. 139 ПК України, а саме неправомірне віднесення до складу валових витрат коштів у сумі 1 027 989,40 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011р. - 607 175,73 грн., за ІІІ квартал 2011р. - 111 216,35 грн., за IV квартал 2011р. - 116 984,04 грн., за І квартал 2012р. - 14 0113,28 грн., за ІІ квартал 2012р. - 52 500,00 грн. є необґрунтованими.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 138.4 ст. 138 ПК України, а саме - віднесення до інших витрат нарахувань по заробітній платі та сум страхових зборів (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування по працівниках, які працювали на будівництві, суд зазначає наступне.

Висновки податкового органу про порушення підприємством вимог законодавства в цій частині обґрунтовуються тим, що 22 робітники позивача безпосередньо працювали на будівництві, у зв'язку з чим нарахована їм заробітна плата та суми страхових зборів (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування повинні відноситись до собівартості об'єктів житлового будівництва.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, прямих витрат на оплату праці.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Отже, до витрат, які формують собівартість товару (об'єкту будівництва) підприємством можуть бути віднесені лише ті витрати, які понесено безпосередньо при їх виготовленні, та лише у той період, в якому будуть отримані доходи від їх реалізації.

У акті перевірки податковим органом не зазначено та при розгляді даної адміністративної справи суду не надано доказів того, що всі робітники, які працювали на підприємстві позивача, зокрема перелічені у наявному в матеріалах справи розрахунку (а.с. 136) були зайняті на об'єкті будівництва, тому суд приходить до висновку, що суми виплаченої позивачем працівникам у перевіряємий період заробітної плати не підлягали зарахуванню до собівартості об'єктів житлового будівництва та правомірно віднесені підприємством до «інших витрат».

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем 138.10.4 ст. 138 ПК України, а саме - неправомірне віднесення до «інших витрат» коштів на оплату праці в розмірі 90 350,32 грн., а саме: за ІІ кв. 2011 року в сумі 14 410,15 грн., за ІІІ кв. 2011 року в сумі 10 471,24 грн. та за ІІ кв. 2012 року в сумі 33 409,82 грн., є необґрунтованими.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, а саме - віднесення до «інших витрат» від'ємного значення курсових різниць коштів у сумі 79 323,00 грн., суд зазначає наступне.

Висновки податкового орану про порушення позивачем вимог законодавства у цій частині відповідачем обґрунтовуються тим, що вказане від'ємне значення курсових різниць частково не пов'язане з господарською діяльністю підприємства, оскільки ним було отримано позику в іноземній валюті для ведення статутної діяльності, а саме - будівництва житлових будинків та оптової торгівлі будівельними матеріалами.

Згідно абз. «а» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються. інші операційні витрати, що включають, зокрема, витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Статтею 139 ПК України визначено вичерпний перелік видів витрат платника податків, які не можуть буди включені до складу витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю, та не містить обмеження на включення від'ємного значення курсових різниць до складу витрат, як і положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Також п. 140.5. ст. 140 ПК України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001242204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001232204, суд зазнає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків про порушення підприємством п. 198.4 ст. 198 ПК України у зв'язку з відображенням у сумі податкового кредиту за перевіряємий період коштів, сплачених в рахунок оплати за придбання у ТОВ «Євразіябуд трейд» згідно попереднього договору від 11.06.2012 № 1/1106-12 (т. 1, а.с. 223-224) нерухомого майна у недобудованому житловому будинку загальною площею 5 882,00 кв.м.

Як встановлено судом, ТОВ «Євразіябуд трейд» (продавець) і ПП «Білдгрупменеджмент» (покупець) укладено попередній договір від 11.06.2012 №1/1106-12, згідно якого сторони зобов'язувались у майбутньому укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (Основний договір).

На виконання умов даного договору позивачем перераховано ТОВ «Євразіябуд трейд» кошти в сумі 8 160 000,06 грн., в т.ч. ПДВ - 1 360 000,01 грн. та отримано відповідні податкові накладні від 14.06.2012 № 17, від 31.06.2012 № 29 та № 31, від 22.06.2012 № 31, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно висновків податкового органу підприємством віднесено до податкового кредиту суми податку, сплачені при придбанні товарів, які не є об'єктом оподаткування.

Відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Згідно п. 2.1 попереднього договору від 11.06.2012 № 1/1106-12 кошти за цим договором сплачувались позивачем у рахунок оплати новозбудованого нерухомого майна, що купуватиметься за Основним договором.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України у випадку коли платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Оскільки за наслідками виконання попереднього договору від 11.06.2012 №1/1106-12 не відбулось першої передачі готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця, такі операції не відносяться до тих, які підлягають оподаткуванню, і формування податкового кредиту за їх наслідками є протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем п. 198.4 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2012 року в сумі 1 360 000,01 грн.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 198.2 ст. 198 ПК України у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Гарант Житло» без повного їх підтвердження відповідними довідками та актами виконаних робіт, суд зазначає наступне.

На обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилався не те, що договір генерального підряду від 02.08.2011 №02/08-1 не є довготривалим у розумінні ПК України, оскільки ним передбачено поетапне здавання робіт і не передбачається його виконання у термін більше одного року. Також стверджував, що підприємством належним чином сформовано податковий кредит, оскільки його суми підтверджуються відповідними податковими накладеними та банківськими виписками.

ПП «Білдгрупменеджмент» (замовник) і ТОВ «Гарант Житло» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду від 02.08.2011 №02/08-1 (т. 2, а.с. 1-6), згідно умов якого позивачу надавались послуги з виконання загальнобудівельних робіт.

Згідно п. 1.1 договору генерального підряду від 02.08.2011 №02/08-1 генпідрядник приймає на себе генеральний підряд на виконання робіт замовника відповідно до Протоколу узгодження робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Порядок розрахунків згідно договору генерального підряду визначається ст. 3 договору, п. 3.1 якої передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться замовником щомісяця на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт за формою № КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3.

Згідно п. 4.1 договору генерального підряду від 02.08.2011 №02/08-1 строки виконання робіт визначаються Додатком № 1 (т. 2, а.с.2).

У договорі генерального підряду від 02.08.2011 №02/08-1 етапи робіт визначаються додатком № 1 - Протоколом узгодження робіт від 02.08.2011 (т. 2, а.с. 7), згідно якого найменуванням робіт є капітальне будівництво багатоповерхового житлового будинку №1, обсяг робіт - повний спектр будівельних робіт відповідно до проектної документації (від нульової стадії будівництва до повної готовності), етапом робіт є перша черга будівництва до IV-го кварталу 2012 року, тобто до 30.09.2012.

У листопаді та грудні 2011 року генпідрядником видано позивачу податкові накладні на зальну суму 6 672 280,00 грн., з яких не підтверджено передбаченими п. 3.1 договору генерального підряду Актами виконаних робіт за формою № КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 кошти в сумі 2 603 632,40 грн., у т.ч. ПДВ - 433 938,73 грн. (т. 1, а.с 42).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 187.9 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Отже, договір генерального підряду від 02.08.2011 №02/08-1 є довгостроковим у розумінні ПК України, оскільки він передбачає виконання робіт протягом більше одного року з дати укладення (з 02.08.2011 по 30.09.2012) та містить єдиний етап здавання будівельних робіт - повний спектр робіт з капітального будівництва багатоповерхового житлового будинку.

Доказів наявності будь-яких інших узгоджених сторонами договору етапів здавання виконаних будівельних робіт позивачем суду не надано.

Оскільки позивачем було сформовано податковий кредит до дати фактичного отримання результатів робіт, які не було підтверджено належними актами виконаних робіт та довідками про їх вартість, висновки податкового органу про порушення позивачем п. 198.2 ст. 198 ПК України є правомірними, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001232204 є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги в цій підлягають задоволенню, у той же час, доводи позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001242204 є необґрунтованими, тому позовні вимоги в цій задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частин 1 - 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2 246,00 грн. (платіжне доручення від 05.12.2012), доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, тому судові витрати у сумі 183,71 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У зв'язку з відсутністю клопотання відповідача про відшкодування судових витрат та будь-яких доказів їх понесення, такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 28.11.2012 №0001232204.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» (ідентифікаційний код 35482152) судові витрати в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.