Ухвала суду № 31695676, 07.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 34/321 07.06.13За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус"

на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі 34/321

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»простягнення 30441677,31 грн. Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

04.06.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС).

Аналогічні скарги були подані раніше та залишені судом без розгляду.

Зокрема, скарга яка була подана до суду 21.05.2013 залишена судом без розгляду з підстав пропуску строку на її подання, заяву про поновлення строку судом визнано необґрунтованою.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

У поданій заяві про поновлення строку для подання скарги скаржник посилається на те, що ухвалою Господарського суду м. від 16.05.2013 скаргу ТОВ «Автотранспортне підприємство «Максімус» на постанову про відкриття виконавчого провадження та на дії державного виконавця залишено без розгляду з підстав не дотримання скаржником вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Оскільки, ТОВ «Автотранспортне підприємство «Максімус» дізналося про ухвалу господарського суду м. Києва від 16.05.2013 з Єдиного державного реєстру судових рішень 21.05.2013, то негайно виправивши допущені помилки, що не відповідають вимогам п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, надіслав подану скаргу повторно із заявою про поновлення строку на оскарження та з усуненням допущених помилок.

Однак, ухвалою суду від 24.05.2013 подану повторно разом із заявою про поновлення строку для подання скарги, скаргу ТОВ «Автотранспортне підприємство «Максімус» залишено без розгляду, причини пропуску скарги визнані судом необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, а також оскільки 02.06.2013 є вихідним днем (неділею), то виправивши допущені помилки, 03.06.2013 скаржник знову подав скаргу на дії ВДВС повторно із заявою про поновлення строку на оскарження та з усуненням допущених помилок (додається завірена копія постанови, що оскаржується та акт адвоката про отримання відомостей про постанову про відкриття виконавчого провадження).

На підставі вищевикладеного, скаржник просить суд поновити процесуальний строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та дій державного виконавця.

Проте, суд не визнає причини пропуску строку передбаченого статті 121-2 ГПК України поважними з огляду на те, що недотримання вимог законодавства щодо оформлення скарги на дії відділу Державної виконавчої служби, зокрема виправлення помилок, не можна вважати поважними причинами пропуску строку, що об'єктивно перешкоджали стороні вчасно звернутися з скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження та на дії ВДВС, враховуючи, що відповідно до ст.ст. 53, 121-2 ГПК України строк на оскарження вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження винесеної 21.11.2012 сплив.

Подана скаржником заява про поновлення процесуального строку на подання скарги мотивована виключно усуненням недоліків скарги, зазначених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 та ухвалі від 24.05.2013. Доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії суду не надано.

Поряд з цим, суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку поважними не є, за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого строку та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Суд вказує, що скаржник звертається з скаргою на дії ВДВС, яка має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ГПК, та може бути подана протягом десяти днів зокрема з дня, коли зазначеній особі стало про неї відомо.

Відтак, посилання скаржника на те, що оскільки скаржником усунуті порушення, допущені при поданні попередніх скарг вказане є підставою для її прийняття, судом визнають необґрунтованими, зважаючи на те, що усунення вказаних порушень не обґрунтовує поважності причин пропуску строку, який визначений у ст. 121-2 ГПК України.

Отже, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінивши доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, суд дійшов висновку про відсутності поважності причин пропуску строку.

Як передбачено п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишити без розгляду.

Суддя Р.Б. Сташків