Рішення № 31695030, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6607/13 22.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Севастопольської філії

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сочнєва Олена Іванівна

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 500,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» про стягнення шкоди у розмірі 25 500,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.04.09 р. в м. Сімферополі на 46 км + 900 м автодороги Сімферополь-Бахчисарай-Сімферополь, за участю транспортних засобів «Nisan», державний номер 304-42КС, та «Opel», державний номер СН2387АН, внаслідок порушення правил дорожнього руху України водієм Сочнєвою Оленою Івнівною, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.13 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/6607/13, розгляд справи призначено на 22.05.13 р; зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через службу діловодства господарського суду 23.04.13 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

18.05.13 р. через службу діловодства господарського суду від Сочнєвої О.І. надійшли на виконання вимог ухвали суду від 08.04.13 р. письмові пояснення з доказами, які залучено до матеріалів справи.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 22.05.13 р. не з'явилися, вимог ухвали суду від 08.04.13 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендований поштових відправлень від 11.04.13 р., згідно з якими позивач отримав 16.04.13 р., відповідач - 15.04.13 р., а третя особа - 17.04.13 р. ухвалу суду про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

В судовому засіданні 22.05.13 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.09 р. в м. Сімферополі на 46 км + 900 м автодороги Сімферополь-Бахчисарай-Сімферополь, за участю транспортних засобів «Nisan», державний номер 304-42КС, під керуванням Сочнєвої О.І., що належить Дорощуку В.А., та «Opel», державний номер СН2387АН, під керуванням Березко В.В.

Сочнєва О.І., керуючи транспортним засобом «Nisan», державний номер 304-42КС, в межах населеного пункту, порушуючи вимоги п. 1.5., 2.3. «б», 10.1., 12.3. і 14.2 «в, г» Правил дорожнього руху України, дорожньої розмітки 1.1. Додатку № 2 ПДР України, зобов'язана була своїми діями не створювати небезпеки чи перешкоди для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальну шкоду, не була уважна, не слідкувала за дорожньою обстановкою (обмежена видимість геометричними параметрами дороги), при здійсненні маневру обгону невідомого транспортного засобу, що рухався попереду, не переконалась у тому, що зустрічна смуга руху вільна від транспортних засобів на достатній відстані для обгону, та після обгону цього транспортного засобу, вона не зможе повернутися в свою смугу руху, не створюючи перешкод транспортному засобу, який обганяє, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки, яку їй недозволено перетинати, виїхала на зустрічну смугу руху. Здійснюючи маневр обгону, при виникненні небезпеки для руху, не прийняла заходів щодо зменшення швидкості, навіть до повної зупинки транспортного засобу, змінила напрямок свого руху вліво, виїхала на зустрічну обочину, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Opel», державний номер СН2387АН, під керуванням Березко В.В., чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 8372038 та постанова Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.11.11 року в кримінальній справі № 1п-215/11. У даній постанові зазначено, що ДТП спричинена з вини Сочнєвої О.І. в результаті порушення Правил дорожнього руху України. При цьому, кримінальна справа у відношенні Сочнєвої О.І., порушена на підставі ч. 2 ст. 286 КК України, припинена; Сочнєва О.І. звільнена від кримінальної відповідальності, керуючись п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.11 р.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.11.11 року в кримінальній справі № 1п-215/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

У вищезазначеній постанові Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.11.11 року в кримінальній справі № 1п-215/11 Сочнєва О.І. зазначено, що ДТП спричинена з вини Сочнєвої О.І. в результаті порушення Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Opel», державний номер СН2387АН, під керуванням Березко В.В.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», (страховик), Березкіним В.В. (страхувальник) та Правекс-Банком (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0172725 (термін дії з 07.07.08 р. до 16.07.09 р.), у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Opel», державний номер СН2387АН.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Opel», державний номер СН2387АН, замовив у приватного підприємця Кочкаренка А.В. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

04.06.09 р. було складено акт огляду транспортного засобу «Opel», державний номер СН2387АН.

09.06.09 р. було надано висновок № 400 з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складений оцінювачем автотранспортних засобів Кочкаренком О.В. (вища технічна освіта, кваліфікація судового експерта за спеціальністю 12.2. «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку завданого власнику транспортного засобу», свідоцтво МЮУ № 1141 від 26.06.07 р), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Opel», державний номер СН2387АН, становить 80 915,00 грн.

На підставі заяв страхувальника про страховий випадок від 09.04.09 р. Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 75434 від 22.07.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 63 688,35 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0172725 (термін дії з 07.07.08 р. до 16.07.09 р.) виконав належним чином, перерахувавши згідно з наказом № 42 від 31.07.09 р. 59 754,08 грн. страхового відшкодування Березко В.В. Крім того, згідно з видатковим касовим ордером від 31.07.09 р. Березко В.В. було видано готівкою 3 934,27 грн. страхового відшкодування, згідно зі службовою запискою по акту № 75434 від 22.07.09 р.

Враховуючи те, що у постанові Нахімовського районного суду м. Севастополя від 30.11.11 року в кримінальній справі № 1п-215/11 Сочнєва О.І. зазначено, що ДТП спричинена з вини Сочнєвої О.І. в результаті порушення Правил дорожнього руху України, яка керувала автомобілем «Nisan», державний номер 304-42КС, то вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Opel», державний номер СН2387АН.

З огляду на те, що Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Севастопольської філії на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0172725 (термін дії з 07.07.08 р. до 16.07.09 р.), внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.04.09 р. в м. Сімферополі на 46 км + 900 м автодороги Сімферополь-Бахчисарай-Сімферополь, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Opel», державний номер СН2387АН, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Nisan», державний номер 304-42КС, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» в особі Севастопольської філії до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 500,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Nisan», державний номер 304-42КС, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Позивач звертався до відповідача з претензіями у порядку регресу на суму 25 500,00 грн. (вих. № 45 від 19.03.12 р. та № 178 від 27.11.12 р.).

Однак, станом на день звернення позивача з позовом до суду, зазначене страхове відшкодування в порядку регресу не було перераховане позивачу.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс ВС/4763182, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Nisan», державний номер 304-42КС, страхувальником є Сочнєва О.І., тип договору - 3.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4763182 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25 500,00 грн. та франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З письмових пояснень та доказів винуватця ДТП Сочнєвої О.І. вбачається, що нею було виплачено потерпілій особі різницю страхового відшкодування між сумою, визначеною страховим актом № 75434 від 22.07.09 р. та лімітом відповідальності за полісом ОСЦПВВНТЗ № ВС/4763182 у розмірі 38 188,35 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків між ПАТ «УСК «Гарант-Авто» в особі Севастопольської філії та Сочнєвою О.І. станом на 15.11.12 р., а також поясненнями позивача у позові.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» в особі Севастопольської філії щодо стягнення 25 500,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08.04.09 р. в м. Сімферополі на 46 км + 900 м автодороги Сімферополь-Бахчисарай-Сімферополь, за участю транспортних засобів «Nisan», державний номер 304-42КС, під керуванням Сочнєвої О.І., що належить Дорощуку В.А., та «Opel», державний номер СН2387АН, під керуванням Березко В.В.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» (вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, офіс 620, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код 30373178) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Севастопольської філії (вулиця Новоросійська, 39, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 99011, ідентифікаційний код 24493450) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 24.05.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.