Рішення № 31692980, 30.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5888/13 30.05.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 100,67 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Дзюба І.М. (дов. №13/753 від 08.04.2013)

від відповідача: Пономарьов А.О. (дов. №2912/12-40 від 29.12.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 100,67 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2013 порушено провадження у справі № 910/5888/13 та призначено її до розгляду на 19.04.2013 року.

Ухвалою суду від 19.04.2013 у зв'язку з нез'явленням представників сторін до судового засідання судовий розгляд справи відкладено на 30.05.2013 року.

17.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник позивача під час судового засідання 30.05.2013 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву та усні заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (Страховик) та Цибулєю Вадимом Павловичем (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0632235/1310/11, предметом якого є страхування транспортного засобу ВАЗ 111740, державний реєстраційний номер ВВ4501ВХ (а. с. 6-9).

30.06.2012 о 12 год. 55 хв. на дорозі Н-19 Ялта-Севастополь на 7 км. 50 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ 111740, державний номер ВВ4501ВХ під керуванням Цибулі Вадима Павловича та транспортного засобу IVECO 3512, державний номер АК3187АА під керуванням Романова Євгена Констянтиновича.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9029904 (а. с. 14).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Романовим Є.К. Правил дорожнього руху України, якого постановою Ялтинською міського суду АР Крим від 17.07.2012 у справі №3/0124/1340/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 15).

02.07.2012 до позивача звернувся Страхувальник - Цибуля В.П., із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до договору №06/0632235/1310/11. (а. с. 10).

Вартість відновлюваного ремонту, транспортного засобу марки ВАЗ 111740, державний номер ВВ4501ВХ, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 9 437,38 грн., що підтверджується Звітом №120713-04152 про оцінку вартості відновлюваного ремонту від 17.07.2012, складеним ПП «Екорт» на замовлення позивача (а.с. 16-18).

У липні та серпні 2012 позивач на підставі страхових актів №1 0101/06/3068/81495 від 25.07.2013 та №2 0101/06/3068/81495 від 30.08.2012, здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику у загальній сумі 10 100,67 грн., що підтверджується платіжною відомістю № ВПТ-003295 від 26.07.2012, платіжним дорученням №038216 від 30.07.2012 , платіжною відомістю № ВПТ-003840 від 30.08.2012 та платіжним дорученням № 045933 від 12.09.2012 року (а.с. 28-29, 43-44).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9029904, цивільно-правова відповідальність водія - Романова Є.К., який під час ДТП керував транспортним засобом марки IVECO 3512, державний номер АК3187АА, застрахована за полісом АВ/3557280 Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (а.с. 45).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 22.01.2013 р. звернувся до відповідача із заявою № 03-17/545 однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки IVECO 3512, державний номер АК3187АА знаходився під керуванням Романова Є.К., вина якого підтверджується постановою Ялтинською міського суду АР Крим від 17.07.2012 року.

Цивільно-правова відповідальність Романова Є.К. у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки IVECO 3512, державний номер АК3187АА застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ/3557280).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки ВАЗ 111740, державний реєстраційний номер ВВ4501ВХ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування транспортних засобів №06/0632235/1310/11, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Романова Є.К. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Звіту №120713-04152 про оцінку вартості відновлюваного ремонту від 17.07.2012, вартість матеріального збитку власника транспортного засобу марки ВАЗ 111740, державний реєстраційний номер ВВ4501ВХ, становить 9 437,38 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/3557280) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно з висновком експертного дослідження, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення на відповідача відповідальності за фактичні виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику немає.

Крім того, п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на різницю між фактично сплаченою сумою страхового відшкодування та сумою матеріального збитку, що встановлена звітом за вирахуванням франшизи, та становить 8 437,38 грн.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно з нормами чинного законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи визначені полісом АВ/3557280 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8 437,38 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 8 437,38 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м.Київ, Подільський район, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13; код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 25; код ЄДРПОУ 23510137) 8 437 (вісім тисяч чотириста тридцять сім) гривень 38 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) гривень 20 копійок судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30.05.2013 року.

Повний текст рішення складено - 04.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова