Ухвала суду № 31692755, 06.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 816/1733/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі № 816/1733/13-а

за позовом Приватного Підприємства "Електрон - Комплект"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Електрон - Комплект", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.03.2013 року № 0000122203.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі №816/1733/13-а вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0000122203 від 15.03.2013 року.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі №816/1733/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі №816/1733/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 01.03.2013 року № 1258/22.3/30207573, в якому зроблені висновки про порушення ПП "Електрон-Комплект" ст.. 44, ст.. 198, ст.. 200, ст.. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ПП "Електрон-Комплект" занижено суму податку на додану вартість на суму 30446,0 грн. за рахунок неправомірного віднесення до його складу ПДВ по придбаним товарам отриманих від СГД ФО ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, м. Полтава, в тому числі по періодах: у серпні 2009 року на суму 1549,0 грн., у грудні 2009 року на суму 2555,0 грн., у січні 2010 року на суму 954,0 грн., у лютому 2010 року на суму 545,0 грн., у березні 2010 року на суму 13714,0 грн., у травні 2010 року на суму 167,0 грн., у червні 2010 року на суму 10962,0 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок заступника начальника відділу перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю щодо завищення позивачем податкового кредиту за серпень, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, травень, червень 2010 року на суму 30446,0 грн. та відповідно заниження суми податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із СГД-ФО ОСОБА_1 з придбання товарно-матеріальних цінностей, які не мали реального товарного характеру.

На час формування позивачем податкового кредиту діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Преамбулою Закону України № 168/97-ВР визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 того ж Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень підпункту 7.5. 1 пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чсином для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що в період з червня 2009 року по червень 2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із СГД-ФО ОСОБА_1 щодо поставки радіотоварів.

На підтвердження здійснення фінансового-господарських операцій позивач надав суду податкові накладні від 22.07.09 року № 022 на загальну суму 1168,80 грн., в т.ч. ПДВ -198,80 грн., від 17.08.2009 року № 026 на загальну суму 9294,06 грн. в т.ч. ПДВ - 1549,01 грн., від 04.09.2009 року № 040 на загальну суму 4218,52 грн. в т.ч. ПДВ - 703,08 грн., від 02.10.2009 року № 041 на загальну суму 2801,52 грн. в т.ч. ПДВ -466,92 грн., від 06.11.2009 року № 042 на загальну суму 4027,72 в т.ч. ПДВ 671,29 грн., від 10.12.2009 року № 043 на загальну суму 11302,96 в т.ч. ПДВ 1883,84 грн., від 12.03.2010 року № 0005 на зальну суму 52520,40 грн. в т.ч. ПДВ - 8753,40 грн., від 15.03.2010 №0006 на загальну суму 26096,64 грн. в т.ч. ПДВ 4349,44 грн., від 08.04.2010 року №0007 на загальну суму 4036,92 в т.ч. ПДВ - 672,82, від 05.05.2010 року № 0070 на загальну суму 1004,66 в т.ч. ПДВ - 167,45 грн. від 08.06.2010 року № 0079 на загальну суму 9466,80 грн. в т.ч. ПДВ - 1577,80 грн., від 22.06.2010 року № 0082 на загальну суму 56302,14 в т.ч. ПДВ 9383,69 грн. видаткову накладу від 22.07.2009 року № СПД-022, видаткову накладну від17.08.2009 року №СПД-023, видаткову накладну від 04.09.2009 року № СПД-030, видаткову накладну від 02.10.2009 року № СПД-031, видаткову накладну від 06.11.2009 № СПД-032, видаткову накладну від 10.12.2009 року № СПД-033, видаткову накладну від 22.06.2010 року №СПД-0080, видаткову накладну від 08.06.2010 року № СПД-0079, видаткову накладну від 05.05.2010 №СПД-0070, видаткову накладну від 08.04.2010 року №СПД-0006, видаткову накладну від 15.03.2010 року № СПД-0005, видаткову накладну від 12.03.2010 року № СПД-0004, рахунок-фактуру від 22.07.2009 року № СПД-00023, рахунок-фактуру від 17.08.2009 року № СПД-00029, рахунок-фактуру від 04.09.2009 року № СПД-00035, рахунок-фактуру від 02.10.2009 року № СПД-00037, рахунок-фактуру від 06.11.2009 року № СПД-00038, рахунок-фактуру № 10.12.2009 року № СПД-00040, рахунок-фактуру від 22.06.2010 року № СПД-013, рахунок-фактуру від 08.06.2010 року № СПД-012, рахунок-фактуру від 05.05.2010 року №СПД-011, рахунок-фактуру від 08.04.2010 року № СПД-010, рахунок-фактуру від 15.03.2010 року № СПД-009, рахунок-фактуру від 12.03.2010 року № СПД-007, платіжні доручення: від 16.02.210 року № 1034 на загальну суму 2000,00 грн., від 11.03.2010 року № 1049 на суму 7297,73, від 16.03.2010 року № 1053 на суму 52520,40 грн., від 30.03.2010 року №1066 на суму 20096,64, від 10.06.2010 року № 1099 на суму 8000,00 грн., від 10.12.2009 року №1005 на суму 10996,72 грн., від 09.12.2009 року на суму 4027,72 грн., від 14.10.2009 року № 969 на суму 2801,52 грн., від 01.10.2009 року № 965 на суму 4218,52 грн., від 19.08.2009 № 948 на суму 9294,06 грн., від 11.08.2009 року № 933 на суму 1168,80 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Приєднані до матеріалів справи податкові накладні оформлені згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість", будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Із акту перевірки слідує, що зазначені первинні документи надавалися для проведення перевірки та порушень щодо їх оформлення контролюючим органом встановлено не було.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Зберігання товару здійснювалося у торговельному залі, розташованому за адресою м. Полтава, вул. Комарова, 2б, кімната 214, що знаходиться у користуванні ПП "Електро-Комплект", згідно договору оренди з ВАТ "Веселка" від 15.01.2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

У подальшому придбані у СГД-ФО ОСОБА_1 радіотовари реалізовані позивачем, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних СГД-ФО ОСОБА_1 належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Контрагент позивача СГД-ФО ОСОБА_1, на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість що підтверджується актом перевірки позивача та витягом з бази ДПС.

Слід зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на проведення невиїзної документальної перевірки СГД-ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП Фірма "Вересень", за період з 01.05.2009 року по 31.08.2010 року (акт перевірки від 05.06.2012 року № 1255/1703/НОМЕР_2), в ході якої встановлено, що правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з постачальниками та покупцями товарів, суд зазначає, що ні Закон № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), ні чинний Податковий кодекс України не ставлять в залежність право платника податку (покупця) на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1, судом не встановлено.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та СГД-ФО ОСОБА_1 не може вважатись обгрунтованим.

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. по справі № 816/1733/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.