Ухвала суду № 31692699, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/696/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В. Р. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» (далі позивач, Товариство) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення № 762/10/15-2 від 04.02.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.01.2013 року позивачем засобами електронного зв'язку направлено декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, яку відповідачем отримано 29.01.2013 року о 18:26:43, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції № 2 (а. с. 8).

Цього ж дня вказана податкова декларація позивача доставлена до районного рівня Державної податкової служби України із зауваженнями "попередження - закінчення подання форми 21.01.2013 року".

Листом № 762/10/15-2 від 04.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року № 9086096631 від 29.01.2013 року присвоєно статус «Не визнано податковою звітністю», в зв'язку з тим, що зазначено неповне найменування органу державної податкової служби (а. с. 7).

Відтак, запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Позивач, вважаючи дії податкового органу щодо невизнання податкових декларацій такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, оскаржив рішення ОДПІ, звернувшись із позовом до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно з приписами п. п. 48.3, 48.4 ст. 48, п. п. 49.8, 49.10, пп. 49.11.1 п. 49.11, п. 49.15 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, тобто податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49. 3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Суд першої інстанції та колегія суддів дослідили декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року (а. с. 9-10) та прийшли до висновку, що позивачем зазначені усі необхідні відомості та реквізити, передбачені п. п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України, а, отже, підстави для присвоєння статусу « Не визнано як податкова звітність» у податкового органу були відсутні.

Крім того, п. 7.5, п. 7.6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №320/15011 від 16.04.2008 року (далі Інструкція № 233), якою передбачений порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді, встановлений чіткий порядок підтвердження платнику податків прийняття/неприйняття податкових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п. 7.6 Інструкції № 233, позивачем отримано квитанцію № 2 про доставку документа - податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року та прийняття на районному рівні ДПС України 29.01.2013 року о 18:26:43. При цьому, в даній квитанції не зазначено, як це передбачає п. 7.6 Інструкції № 233, що податкова декларація з ПДВ за грудень 2012 року не прийнята податковим органом із зазначенням причин неприйняття.

За таких обставин, отримання позивачем зазначеної квитанції № 2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та подання такої декларації та її прийняття, а також про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби суду не надала, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача № 762/10/15-2 від 04.02.2012 року є таким, що прийняте всупереч вимогам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, воно підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 14 березня 2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.