Постанова № 31692583, 04.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/3389/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участю:

представника позивача - Дергачова В.С.

представника відповідача - Мотузенка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомленні-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айліс" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому після збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000932201 від 19.04.2013р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про донарахування податковим органом платнику податку суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 240925грн. (двісті сорок тисяч дев'ятсот двадцять п'ять грн.) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 120463грн. (сто двадцять тисяч чотириста шістдесят три грн.) а загалом 361388 грн. (триста шістдесят одна тисяча триста вісімдесят вісім грн.)

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000942201 від 19.04.2013р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про донарахування платнику податку на додану вартість ТОВ „Айліс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12547 грн.( дванадцять тисяч п'ятсот сорок сім грн..00 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 6274 (шість тисяч двісті сімдесят чотири грн., 00 коп.), а загалом 18821 грн. ( вісімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн., 00 коп).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не погоджується та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000932201 від 19.04.2013р. та №0000942201 від 19.04.2013р. не заснованими на належних нормах Податкового кодексу України, фактичних обставинах та матеріалах справи і без урахування всіх обставин, що мають істотне значення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими що прийняті при помилковому тлумаченні фахівцями відповідача норм чинного цивільного, господарського і податкового законодавства України, а також такими, що прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України, Податкового кодексу України, що реально і дійсно спричинили порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача - платника податків, а від так підлягають визнанню в судовому порядку недійсними.

Позивач зазначає , що відповідачем невірно застосовано п.44.1, п.44.3 ст.44, п.п.138.8.1, п.138.8, п.138.2, п.п.138.10.2, п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 240925 грн. та вважає що платником податків -ТОВ "Айліс" повністю правомірно і правильно віднесено суми витрат на придбання у свою власність ТМЦ за правочинами з їх постачальником ПП "Укртехносплав" до валових витрат за цей період загальною сумою 362025 грн. з дотриманням всіх юридичних, бухгалтерських та податкових вимог, процедур та правил передбачених чинним законодавством України в сфері оподаткування податком на прибуток підприємств.

Також, позивач не погоджується з твердженням ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про недодержання вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Айліс" з ПП „Укртехносплав" та п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на суму 12547 грн. та зазначає, що він мав передбачене законодавством України право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 12547,03 грн., нарахованих при придбанні у ПП "Укртехносплав" товарів, що в подальшому використовувалися позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айліс" (далі - ТОВ "Айліс") зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.12.1998 року , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 9), перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 10.12.1998 р. за №259.

Видами діяльності за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Айліс"(код 30236129) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.04.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом № 1265/22.1-07/30236129 від 05.04.2013 р. ( а.с. 31-57)

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "Айліс" встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ,ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Айліс" з ПП "Укртехносплав" за березень , квітень 2012 р.;

- п.п. 138.8.1 п. 138.2, п.п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України , в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 240925 грн., у тому числі : за ІІ квартал 2012 року на суму 80738 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму130526 грн.. за ІV квартал 2012 року на суму 29661 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2012 р. на суму 12547 грн.

- п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України за незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

На підставі висновків акту перевірки № 1265/22.1-07/30236129 від 05.04.2013 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення №0000932201 від 19.04.2013 р., яким позивачу донараховано податок на прибуток на загальну суму 361388,00 грн., з яких за основним платежем 240925,00 грн. та штрафні санкції 120463,00 грн. та №0000942201 від 19.04.2013 року яким позивачу донараховано суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 18821,0 грн., з яких за основним платежем 12547 грн. та штрафні санкції 6274 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 138.8.1 п. 138.2, п.п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення №0000932201 від 19.04.2013 р. слугував викладений в акті висновок відповідача про неможливість обґрунтувати витрати, відповідно до яких сформовані надані консультаційні послуги (відсутні докази на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання та належного обґрунтування вартості цих послуг).

Також з акту перевірки № 1265/22.1-07/30236129 від 05.04.2013 р. встановлено, що підставою для висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2012 р. на суму 12547 грн., став акт перевірки щодо контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме акт перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС від 14.06.2012 р. № 10/22/37972501 про результати зустрічної перевірки ПП "Укртехносплав" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов"язання та податковий кредит за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року.

Стосовно ПП "Укртехносплав" відповідач у акті перевірки № 1265/22.1-07/30236129 від 05.04.2013 р. зазначив, що угоди , укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду з ПП "Укртехносплав" за квітень 2012 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Однак суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки № 1265/22.1-07/30236129 від 05.04.2013 р., виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПП "Укртехносплав" (постачальник) та ТОВ "Айліс" (покупець) укладено договір поставки №21 від 12.03.2012 р. , згідно якого постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність покупця продукцію згідно специфікації (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору ( т.2 а.с. 8 ).

Зазначений товар поставлено позивачу про, що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т.2 а.с.10-24 )

Від ПП "Укртехносплав" позивачем отримано податкові накладні №120 від 23.03.2012 р., №9 від 10.04.2012 р., №10 від 10.04.2012 р., №11 від 10.04.2012 р., №127 від 26.03.2012 , №147 від 27.03.2012 р., №165 від 28.03.2012 р., №182 від 29.03.2012 р., №214 від 30.03.2012 р.

Продукція доставлялась згідно з умовами п.2.1 договору поставки - силами та коштами постачальника.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ПП "Укртехносплав" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученням та банківськими виписками наявними в матеріалах даної адміністративної справи (т.2 а.с.49-55).

Фізичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля наявними у матеріалах справи (т.2 а.с. 57-61).

У подальшому продукція була оприбуткована на складі, що підтверджується наявними у матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за період березень-травень 2012 року та договорами поставки товару, придбаного у ПП "Укртехносплав" третім особам з видатковими накладними ( т.2 а.с.100-250, т.3 а.с.1-104).

Матеріалами справи також встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Айліс" було укладено договір поставки №01-04/11 від 01.04.2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується виготовити, здійснити поставку та передати у власність покупця продукцію згідно специфікації (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар для подальшої реалізації на території Російської Федерації та держав СНД.(т.1 а.с. 88-90)

Розрахунок по договору відбувався згідно з умовами п.3.1 договору поставки, а саме у безготівковій формі з розрахункового рахунку ТОВ "Айліс" на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3

Зазначений товар поставлено позивачу про, що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №КИ-00000002 від 29.08.2012 р. на суму ПДВ 108144,53 грн. та №КИ-00000003 від 03.12.2012 р. на суму ПДВ 87554,24 грн. (т.1 а.с.91-92)

Від ФОП ОСОБА_3 позивачем отримано податкові накладні №1 від 29.08.2012 р.,№1 від 02.02.2012 р., №3 від 14.03.2012 р., №4 від 15.03.2012 р.,№5 від 19.03.2012 р., №6 від 27.03.2012 р., №7 від 30.03.2012 р.

Продукція доставлялась згідно з умовами п.2.1 договору поставки - силами та коштами покупця.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ФОП ОСОБА_3 у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученням наявними в матеріалах даної адміністративної справи (т.4 а.с.124-145).

У подальшому продукція була оприбуткована на складі, що підтверджується наявними у матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю за період серпень-грудень 2012 року та договором поставки товару, специфікацією, рахунком-фактури, придбаного у ФОП "ОСОБА_3" третім особам з видатковими накладними ( т.3 а.с.105-250, т.4 а.с.1-1-74).

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Айліс" (замовник) та ТОВ "Група стратегічного консалтингу" (виконавець) було укладено договір №17/07/12 від 17.07.2012 року згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консалтингові послуги з питань "Формування стратегії змін ТОВ "Айліс" (т.4 а.с.187-188).

Відповідно до умов договору позивачем було направлено начальника відділу поставок для отримання інформаційно-консультативних послуг до ТОВ "Група стратегічного консалтингу" , що знаходиться у м. Києві.

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акт прийому - передачі виконаних послуг №1 від 18.09.2012 р. (т.4 а.с. 190).

За придбані послуги позивачем була здійснена оплата ТОВ "Група стратегічного консалтингу" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №771 від 09.08.2012 р. на суму 32000,00 (т.4 а.с.191) та № 967 від 26.09.2012 року на суму 20 000 грн., №979 від 03.10.2012 р. на суму 12 000 грн.. (т.1 а.с. 134)

Між ТОВ "Айліс" (замовник) та ТОВ "Група стратегічного консалтингу" (виконавець) також було укладено договір 08/10/12 від 08.10.2012 року , згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консалтингові послуги з питань "Підготовки до процесу формування стратегії розвитку компанії :вихід на масштаб".(т.1 а.с. 121-122)

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акт прийому -передачі виконаних послуг №2 від 11.10.2012 р. (т.4 а.с. 194).

За придбані послуги позивачем була здійснена оплата ТОВ "Група стратегічного консалтингу" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №10 від 11.10.2012 р. на суму 36774,0 (т.4 а.с.195).

Судом також встановлено, що між ТОВ "Айліс" (замовник) та ТОВ "Група стратегічного консалтингу"(виконавець) було укладено договір №15/10/12 від 15.10.2012 року (т.1 а.с. 109-110) згідно якого виконавець зобов"язується надати замовнику інформаційно-консалтингові послуги з питань "Стратегічне планування "Айліс".

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акт прийому -передачі виконаних послуг №б/н від 18.12.2012 р. (т.4 а.с. 198).

За придбані послуги позивачем була здійснена оплата ТОВ "Група стратегічного консалтингу" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №0000000001 від 29.03.2013 р. на суму 80625,0 грн. (т.4 а.с.199).

Також матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Айліс"(замовник) та ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа"(виконавець) було укладено договір №SI02 від 16.05.2012 року , згідно якого замовник доручає та зобов"язується оплатити, а виконавець зобов"язується надати інформаційно-консультаційні послуги в період 07-09 червня 2012 року за напрямом "Стратегічна ідея в бізнесі".(т.4 а.с. 200-203)

Відповідно до умов договору позивачем було направлено начальника відділу поставок для отримання інформаційно-консультативних послуг до ТОВ "Києво-Могилянсько Бізнес Школи" , що знаходиться у м. Києві.

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт №947 від 09.06.2012 року. (т.4 а.с. 204)

Від ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" позивачем отримано податкову накладну №629 від 22.05.2012 р.(т.4 а.с. 205)

За придбані послуги позивачем була здійснена оплата ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №545 від 22.05.2012 р. на суму 6120,0 грн. (т.4 а.с.206)

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Айліс"(замовник) та ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа"(виконавець) було укладено договір №MML3-04/2011 від 14.10.2011 року (т.4 а.с. 207-210), згідно якого замовник доручає та зобов"язується оплатити, а виконавець зобов"язується надати інформаційно-консультаційні послуги замовнику у строки та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акти здачі-прийняття робіт . (т.4 а.с. 213-220)

Від ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" позивачем отримано податкові накладні. (т.4 а.с. 221-228)

За придбані послуги позивачем була здійснена оплата ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи (т.4 а.с.229-237).

Також встановлено, що між ТОВ "Айліс"(замовник) та ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа"(виконавець) було укладено договір №SI14 від 30.11.2012 року , згідно якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги замовнику в період 05-08 грудня 2012 року за напрямком "Стратегічна ідея в бізнесі".(т.4 а.с. 238-241)

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт №1917 . (т.4 а.с. 242)

За придбані послуги позивачем була здійснена оплата ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №115 від 04.12.2012 р. (т.4 а.с.243).

Факт відрядження працівника ТОВ "Айліс " до м. Києва для отримання інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" підтверджується наявними у матеріалах справи звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт , копіями квитків .(а.с.75-81)

Суд зазначає, що склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено у ст.ст.138, 139 ПК України.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та ПП "Укртехносплав" та ФОП ОСОБА_3 є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем за договорами поставки , укладеними з контрагентами ПП "Укртехносплав" та ФОП ОСОБА_3, товару - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Айліс, що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та контрагентами ПП "Укртехносплав" та ФОП ОСОБА_3 підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними які містяться в матеріалах справи.

Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування продукції на складі ТОВ "Айліс".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з ПП "Укртехносплав" та ФОП ОСОБА_3. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Щодо відносин ТОВ "Айліс" з контрагентами ТОВ "Група стратегічного консалтингу", ТОВ "Києво Могилянська Бізнес Школа", а саме укладення відповідних договорів про надання інформаційно-консалтингових послуг та відповідно віднесення до валових витрат грошові оплати згідно зазначених вище договорів, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз."г" пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно участь у семінарах (конференціях), професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників передбачає отримання інформаційно-консультаційних послуг для забезпечення господарської діяльності платника податку та відповідно оплата таких послуг включається до складу адміністративних витрат та повинна відображається у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Так, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України, що підтверджується відображенням в деклараціях адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ТОВ "Айліс" відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України для обчислення об'єкту оподаткування були враховані витрати операційної діяльності за господарсько-правовими договорами, укладеними з контрагентами - ПП "Укртехносплав", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Група стратегічного консалтингу", ТОВ "Києво Могилянська Бізнес Школа" .

Суд зазначає , що згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між позивачем та контрагентами, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля , платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Айліс" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентами, які, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Айліс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "Айліс" та ПП "Укртехносплав" угоди, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання спірних договорів та у момент їх виконання, сторони за спірними договорами є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.(т.3 а.с. 130-140)

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб ПП "Укртехносплав", а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за квітень 2012 року.

Також, посилання відповідача на висновки акту перевірки від 14.06.2012 року №10/22/37972501 про результати зустрічної звірки ПП "Укртехносплав" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов"язання та податковий кредит за період з 01.02.2013 року по 30.04.2012 року, суд вважає необґрунтованим , оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОА "Айліс" та ПП "Укртехносплав", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Група стратегічного консалтингу", ТОВ "Києво Могилянська Бізнес Школа" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0000932201 від 19.04.2013р. та №0000942201 від 19.04.2013р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомленні-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000932201 від 19.04.2013 р., №0000942201 від 19.04.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" ( код ЄДРПОУ 30236129) судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 07.06.2013 року.