Постанова № 31692494, 31.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 р. Справа № 804/5272/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача Кушнір В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000601542, 0000351541 від 14.02.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дезсоюз Астарл Н» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- визнати дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н» протиправними;

- визнати недійсними висновки акту перевірки № 107/222/20259332 від 05.02.2013 р.;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013р. за № 0000601542 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 29 157 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 00 коп. (з них: 23 326 грн. за основним платежем, 5 831 грн. за штрафними санкціями);

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013р. за № 0000351541 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 34 883 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. (з них: 27 906 грн. за основним платежем, 6 997 грн. - за штрафними санкціями);

- зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н» за період вересень, жовтень та листопад 2012 р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, які ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за період вересень, жовтень та листопад 2012 р.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дезсоюз Астарл Н» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Ферріт-Д» та їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень та листопад 2012 року, за результатами якої, складено акт від 05.02.2013 року №107/222/20259332. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013р. за № 0000601542 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 29 157 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 00 коп.( з них: 23 326 грн. за основним платежем, 5 831 грн. за штрафними санкціями) та від 14.02.2013р. за № 0000351541 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 34 883 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. (з них: 27 906 грн. за основним платежем, 6 997 грн. - за штрафними санкціями). Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013р. № 0000601542 та № 0000351541 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.05.2013р., заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Дезсоюз Астарл Н» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Ферріт-Д» та їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень та листопад 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ст. 44 Господарського Кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого, ПП ВКФ "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 23 326,00 грн. у т.ч. за вересень 2012 на суму 12 080,50 грн., за жовтень 2012 на суму 4 732,50 грн. та за листопад 2012 року на суму 6 513,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом TOB «Ферріт - Д»;

- п.п. 135.5.11, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4. ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, ПП ВКФ "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" занижено податок на прибуток на суму 27 906,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 05.02.2013 року №107/222/20259332 на підставі якого, винесені податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013р. за № 0000601542 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 29 157 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 00 коп.( з них: 23 326 грн. за основним платежем, 5 831 грн. за штрафними санкціями) та від 14.02.2013р. за № 0000351541 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 34 883 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. (з них: 27 906 грн. за основним платежем, 6 997 грн. - за штрафними санкціями).

Як вбачається з акту перевірки, між підприємством ПП ВКФ "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" (покупець) та TOB «Ферріт-Д» (постачальник) укладено договір поставки від 03.09.2012 року за № 1.

Відповідно до вищевказаного договору, підприємством TOB «Ферріт - Д» у вересні, жовтні та листопаді 2012 року виписано наступні документи:

- податкова накладна № 291 від 03.09.2012 року, податкова накладна № 292 від 06.09.2012 року, податкова накладна № 275 від 01.10.2012 року, податкова накладна № 361 від 01.11.2012 року;

- видаткова накладна №6500 від 03.09.2012 року, видаткова накладна № 6501 від 06.09.2012 року, видаткова накладна №7259 від 01.10.2012 року, видаткова накладна №8140 від 01.11.2012 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ПП ВКФ "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" включено до податкового кредиту вересня та жовтня 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 декларації з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2012 року.

Розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками №100, №91, №99, №104, №109, №3.

Підставою для встановлення порушень з боку позивача, стало те, що відповідачем при перевірці використано акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби стосовно ТОВ «Ферріт-Д» №7210/2305/36441206 від 21.12.2012 року, яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів підприємству ПП ВКФ "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації та депозитів до запитання у банківських установах, а також, сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на зазначене, позивачем, як покупцем та підприємством постачальником було укладено договір поставки. Вказаний договір передбачає поставку товарів та грошові розрахунки за надані товари. Поставка товарів відбувалась відповідно до умов договору. Придбаний товар позивач використав для ведення господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Враховуючи зазначені вище висновки суду, суд вважає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ «Ферріт-Д».

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також, наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який, включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Щодо позовних вимог про визнання недійсними висновки акту перевірки № 107/222/20259332 від 05.02.2013 р., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому, названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію, яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Як зазначив Конституційний Суд України, в рішенні №2-зп від 23.06.1997 року, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів, є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади, шляхом встановлення його прав і обов'язків.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також, визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта, є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки, правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Крім того, згідно п.3 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби.

Вивчивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний акт перевірки, є документом, який носить інформаційний характер, не містить у собі будь-яких владних управлінських приписів, а тому, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, в задоволенні вказаних вимог, суд відмовляє.

Крім того, щодо позовних вимог про зобов'язання Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н» за період вересень, жовтень та листопад 2012 р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, які ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за період вересень, жовтень та листопад 2012 р., в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження коригування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість та по податку на прибуток, а тому, суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких, позивачеві відмовлено.

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" судовий збір в розмірі 320,18 грн.

Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обов'язків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000601542, 0000351541 від 14.02.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" протиправними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. за № 0000601542 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 29 157, 00 грн.(з них: 23 326 грн. за основним платежем, 5 831 грн. за штрафними санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. за № 0000351541 щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 34 883, 00 грн. (з них: 27 906 грн. за основним платежем, 6 997 грн. - за штрафними санкціями).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ДЕЗСОЮЗ АСТРАЛ Н" судовий збір в сумі 320, 18 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька