Ухвала суду № 31689001, 07.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 746/101/13-ц Провадження № 22-ц/795/1442/2013 Головуючий у I інстанції -Ходіч В. М. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О., суддів:Мамонової О. Є., Шевченка В. М., при секретарі:Руденко О.М., за участю:позивача - ОСОБА_5, представника відповідача - Рожка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені за неналежне виконання банком своїх зобов'язань, порушення умов договору п. 2.1.2 - нездійснення ведення кредитного досьє по кредиту під час виконання кредитного договору та порушення прав споживача кредитних послуг,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 29.04.2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції у порушення ст. 214 ЦПК України не застосував закон, який поширюється на дані правовідносини, проігнорувавши рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, тим самим позбавив його права на захист. Апелянт вважає, що суд не звернув уваги на те, що відповідач не надав доказів щодо відновлення заборгованості. Апелянт зазначає, що суд помилково послався на розрахунок заборгованості як на доказ надання фінансово-кредитної послуги, зокрема того, що кошти після списання потрапили на рахунки обліку заборгованості і банк проводив ведення рахунків.

Апелянт наполягає, що судом першої інстанції помилково було застосовано позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, тоді як у відповідності до вимог ст. 258, ст. 261 ЦПК України, він звернувся до суду в межах строку позовної давності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі судом встановлено, що 06.10.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був укладений договір № CNIHAN00000537 на суму 73129,66 грн., з яких 53590 грн. на придбання легкового автомобіля та 19539,66 грн. на сплату страхових платежів з кінцевим терміном повернення 07.10.2013 року (а.с. 4).

08.08.2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) був укладений депозитний договір (вклад Стандартний достроковий), за умовами якого ОСОБА_5 передав, а Банк прийняв грошові кошти в розмірі 100000 грн. на строк до 08 серпня 2010 року.

Враховуючи що Банк мав зобов'язання перед ОСОБА_5, щодо повернення суми депозиту у розмірі 100000грн., а останній мав заборгованість перед Банком по кредитному договору, Банк на підставі п. 6.8 договору від 08.10.2009 року провів взаємозалік зустрічних однорідних вимог, а залишок в сумі 22 146,57грн. виплатив ОСОБА_5

Рішенням Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 27.08.2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанку» про стягнення вкладу, дії Банку з проведення вказаного заліку було визнано неправомірними та стягнуто з Банку на користь ОСОБА_5 77853,43 грн. (а.с. 15).

На підставі зазначеного рішення суду кредитна заборгованість ОСОБА_5 по кредитному договору була Банком поновлена з 08.10.2009 року в сумі 65101,34 грн. та станом на 08.08.2011 року становила 129756,30 грн.

Рішенням Ічнянського районного суду від 16.02.2012 року (а.с.16), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03.04.2012 року (а.с. 18), зазначена сума боргу була стягнута з ОСОБА_5 на користь Банку. Крім того, вищевказаним рішенням було відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 273880 грн. пені за період з 15.01.2009 року по 08.08.2009 року за порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» виконання п. 2.2.5, 6.8, 2.1.4 кредитного договору від 06.10.2006 року та 262727,86 грн. пені за період з 17.08.2009 року по 10.11.2010 року за порушення Банком виконання п. 2.2.5, 6.8, 2.1.4 кредитного договору від 06.10.2006 року та 116177,28 грн. пені за період з 17.08.2009 року по 08.10.2009 року за порушення Банком виконання п. 2.1.4, 2.4.1, 2.4.2, 6.8 кредитного договору від 06.10.2006 року.

Рішенням Срібнянського районного суду від 07.09.2012 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17.10.2012 року (а.с. 20) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені в сумі 549970,37 грн. за порушення умов п. 2.1.6 кредитного договору СNIHAN0000537 відмовлено (а.с 66).

Вимоги позивача, у даній справі, що викладені в заяві про зміну позовних вимог від 09.04.2013 р. (а.с.69), стосуються: "1. стягнення пені з ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 974846,58 грн. за неможливість виконання зобов'язань по обслуговуванні кредиту, порушення Банком умов п.2.1.2 договору споживчого кредиту СNIHAN0000537 - нездійснення ведення кредитного дос'є (обліку заборгованості тіла кредиту) відсутність на рахунку НОМЕР_1 суми 48499,83 грн. з 08.10.2009 р. по 08.08.2011 р. протягом 670 календарних днів згідно ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів"; 2.Стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» пені 256077,01 грн. за неможливість виконання зобов'язань по обслуговуванні кредиту, порушення банком умов п.2.1.2 договору споживчого кредиту СNIHAN0000537 - нездійснення ведення кредитного дос'є (обліку заборгованості по відсотках) відсутність на рахунку НОМЕР_2 суми 12740,15 грн. протягом 670 календарних днів згідно ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів"; 3.Стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» пені 18097,23 грн. за неможливість виконання зобов'язань по обслуговуванні кредиту, порушення банком умов п.2.1.2 договору споживчого кредиту СNIHAN0000537 - нездійснення ведення кредитного дос'є (обліку заборгованості по винагороді та комісії) відсутність на рахунку НОМЕР_3 суми 900,36 грн. протягом 670 календарних днів з 08.10.2009 р. по 08.08.2011 р. згідно ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції послався на безпідставність вимог про стягнення пені за неналежне виконання банком своїх зобов'язань, порушення умов договору п. 2.1.2 - нездійснення ведення кредитного досьє по кредиту під час виконання кредитного договору та порушення прав споживача кредитних послуг.

Обґрунтовуючи висновок, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку із порушеннями ОСОБА_5 умов договору від 06.10.2006 року, для останнього настали наслідки передбачені умовами договору та ст. 625 ЦК України, що підтверджується рішенням Ічнянського районного суду від 16.02.2012 року. За таких умов судом не встановлено порушень прав позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду, оскільки ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2.1.2. кредитного договору від 06.10.2006 року на який посилається позивач, Банк, з метою надання й обслуговування Кредиту, зобов'язався відкрити рахунки, зазначені у п. 1.2 даного Договору та здійснювати ведення кредитного досьє по Кредиту.

Рішеннями Ічнянського районного суду від 16.02.2012 року та Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07.09.2012 року, що відповідно до вимог ст. 14, 319 ЦПК України набрали законної сили, є обов'язковими та підлягають виконанню на всій території України, встановлено, що внаслідок порушенням ОСОБА_5 договору як позичальником для нього настали наслідки передбачені умовами договору та ст. 625 ЦК. В той час, як порушення Банком умов вищевказаного кредитного договору не встановлено.

Доводи апелянта щодо помилкового застосування позовної давності всупереч вимогам ст. 258, ст. 261 ЦПК України не заслуговують на уваги апеляційного суду, оскільки наслідки спливу строку позовної давності, передбачені ст.267 ЦПК України, судом першої інстанції при ухваленні рішення не застосовувалися.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: