Ухвала суду № 31687897, 07.06.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 407/565/13-к

Провадження № 11кп/782/561/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Шмигельського І.В.,

суддів: Руденко В.В. і Каткова І.А.,

з участю секретаря Пікулік М.Є., прокурора Яковенка Т.В., обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 04.03.2013 р., яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого у м. Перевальск Луганської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, раніше судимого:

05.08.2009 року Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області за ст.186 ч.2 КК Украины до 4 років позбавлення волі, із застосування ст. 75 КК Украины, з випробуванням, строком на 1 рік;

03.06.2010 року Перевальським районним судом Луганської області за ст.ст.185 ч.З, 71 КК України до 4 років і 2 місяців позбавлення волі,

23.07.2012 року звільненого за постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.07. 2012 року за ст.107 КК України умовно - достроково на 01 рік 06 місяців 09 днів, який не навчається та не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаного винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, 185 ч. З КК України та призначено покарання:

- за ст. 185 ч.2КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 185 ч.З КК України - 4 роки позбавлення волі, а на підставі ч.І ст. 70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до покарання, призначеного по даному вироку, частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Перевальського районного суду Луганської області від 03.06.2010 року за ст.ст.185 ч.З, 71 КК України у вигляді 3 місяців позбавлення волі та остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_2 рахується з 04 березня 2013 року.

Зараховано у строк відбуття ОСОБА_2 покарання час його перебування під вартою по даному кримінальному провадженню з 01.12.2012 року по 03.03.2013 року включно.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз, банк УДК в Луганській області, МФО 834016, ОКПО 02883147, розрахунковий рахунок № 35224001000122 за проведення товарознавчої експертизи № 2564/26 від 17.01.2013 року суму у розмірі 368 гр. 50 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним в тому що, будучи неповнолітнім, 28 жовтня 2012 року, приблизно о 21 годині, з метою скоєння крадіжки прийшов у селище шахти 3-4 м. Антрацит Луганської області. Проходячи по АДРЕСА_2, неповнолітній ОСОБА_2 упевнився, що у дворі вищезазначеного будинку нікого немає реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на крадіжку чужого майна із двора житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, проник через огорожу у двір будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме: 2 металевих швелера, розміром 105 см х 10 см. кожний, вартістю 130 гр.14 коп.; 1 металевий швелер, розміром 120 см х 14 см, вартістю 107 гр., а всього на загальну суму 237 гр. 14 коп. Після чого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, звернувши викрадене на свою користь, заподіявши ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 237 гр. 14 коп.

В той же день, 28 жовтня 2012 року, точний час в ході досудового слідства та в судовому засіданні не встановлено, неповнолітній ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, повернувся до двору будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, після чого через хвіртку зайшов у двір зазначеного будинку та шляхом вільного доступу, через незакриті двері проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «NOKIA 1208», вартістю 200 гр.; сім-карту МТС, вартістю 10 гр.; чохол для мобільного телефону, вартістю 50 гр.; гроші в сумі 400 гр., а всього на суму 660 гр.

Після цього ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, звернувши викрадене на свою користь, заподіявши ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 660 гр.

На вирок суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить пом'ягшити йому вирок суду, оскільки суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, як вважає апелянт, не врахував, що він скоїв злочини в неповнолітньому віці, а покарання йому призначили як дорослій людині. Вважає, що суд не врахував того, що він визнав себе винним і розкаявся в скоєному, вважає, що позбавлення його волі негативно може вплинути на його психіку і фізичний стан.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу, заслухавши прокурора, який був проти задоволення скарги обвинуваченого ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнэ слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії середнього та тяжкого ступеня тяжкості, а також його попередні судимості, негативну характеристику за місцем навчання у Щотівській обласній загальноосвітній школі - інтернаті у період з 01.09.2007 року по 23.11.2009 року, що він має статус дитини, позбавленої батьківської опіки, оскільки рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 03.10.2005 року мати ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав.

При цьому суд врахував щире каяття обвинуваченого у скоєному, а також скоєння їм правопорушень у неповнолітньому віці і визнав ці обставини як пом'якшуючі покарання

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначене відповідно вимогам ч. 3 ст. 102 КК України.

Тому, враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 кримінального покарання.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок в частині стягнення з обвинуваченого судових витрат в дохід Державного бюджету, а не в дохід установи, яка проводила товарознавчу експертизу у справі, оскільки такий порядок стягнення встановлений ст. ст.122, 124 КПК України.

Керуючись ст. ст.124, 404, 405 408 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 04.03.2013 р., відносно нього, за лишити без задоволення.

Резолютивну частину вироку в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз витрат на проведення товарознавчої експертизи змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 368 (триста шістдесят вісім) грн. 50 коп. за проведення товарознавчої експертизи.

СУДДІ:

Руденко В.В. Катков И.А. Шмигельський І.В.