Рішення № 31687286, 04.06.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/5/2013 р.

205/1184/2012 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04.06.2013

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Саландяк О.Я.,

секретаря: Кащенко Г.Р.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Жмеринської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

встановив:

ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_5, Жмеринської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (факт виділення земельної ділянки за рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 12.11.1854 р. №368/9 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів); про встановлення порядку користування земельною ділянкою та знесення самочинно збудованих споруд.

Ухвалою суду від 21.05.2012 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1, позовні вимоги до Жмеринської міської ради, ОСОБА_5 в частині встановлення факту виділення земельної ділянки за рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 12.11.1854 р. №368/9 залишено без розгляду, оскільки ним отримано правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку та надано його до матеріалів позову, залучено Жмеринську міську раду в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.1 а.с.171)

Ухвалою суду від 04.06.2013 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1, позовні вимоги до ОСОБА_5 в частині знесення самочинно збудованих споруд залишено без розгляду (т.2 а.с. 116)

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Жмеринської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою мотивований тим, що позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.1988 року належить 37/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських приміщень, а саме кімната 2-1, коридор ІІ, сараї Б,Г,б. Іншим співвласником даного будинку є відповідач - ОСОБА_5, якому відповідно до договору дарування від 15.07.1981 року належить 63/100 частки вказаного домоволодіння. Порядок користування житловими приміщеннями та господарськими будівлями встановлений договором про порядок користування житловим будинком між учасниками дольової власності від 02.07.1988 року.

За домоволодінням в АДРЕСА_1 рішенням виконкому Жмеринської міської ради депутатів трудящих №368/9 від 12.11.1954 року затверджено та зареєстровано земельна ділянка площею 1260 м. кв. та лишок земельної ділянки 301,50 м.кв.

До останнього часу співвласники користувались відведеною їм земельною ділянкою за взаємною згодою, про те останнім часом почали виникати суперечки, зокрема, ОСОБА_5 самовільно здійснив будівництво прибудови «а2» - сіни, яка зменшує площу, придатну для використання ОСОБА_4, розташувавши там ванну із туалетом, що впливає на санітарний стан кімнати ОСОБА_4 та перешкоджає здійснювати належне обслуговування її будівлі та здійснено насип грунту на відстані близько двох метрів від огорожі, встановлено підпорну стінку із залізобетонних плит на території, якою користувалась ОСОБА_4 Таким чином ОСОБА_5 порушує права позивачки, яка намагалась мирним шляхом владнати спір, що виник, замовила за власні кошти технічну документацію із землеустрою, але ОСОБА_5 відмовився від підписання документації, запропонувавши варіант поділу земельної ділянки, що є неприйнятним для позивачки, тому вона вимушена звернутись за захистом своїх прав. Просить встановити порядок користування земельною ділянкою, яка рахується за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_4 у користування частку земельної ділянки, яка буде відповідати 37/100 частки у будинку із господарськими спорудами.

В судове засідання позивачка не з'явилась, надала суду заяву, у якій просить суд справу розглядати у її відсутність, оскільки вона за станом здоров'я не має можливості з'являтись до суду (т.1 а.с. 166).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки відповідно до ст. 158 ч.2 ЦПК України, враховуючи що сторона скористалась своїми процесуальними правами та у судовому засіданні бере участь її представник ОСОБА_1 (т.1 а.с. 62, 114).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав із підстав, що в ньому викладені, просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою, яка рахується за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_4 у користування частку земельної ділянки, яка буде відповідати 37/100 частки у будинку із господарськими спорудами, відповідно до варіанту №2 висновку № 1304/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.03.2013 року, який є належним та допустимим доказом у справі. Суду пояснив, що даний варіант найбільш відповідає санітарно-гігієнічним нормам користування земельною ділянкою, оскільки надає доступ світла у будинок позивачки. Пояснив, що між сторонами склались неприязні відносини, спір у позасудовому порядку вирішити неможливо, а тому виникла необхідність вирішити його шляхом звернення із позовом до суду. Мирові угоди, запропоновані відповідачем є неприйнятними. Просив стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

В судових засіданнях 08.05.2013 року та 22.05.2013 року представник позивача ОСОБА_6 позов ОСОБА_4 підтримала, просила його задовольнити, встановити порядок користування земельною ділянкою, яка рахується за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_4 у користування частку земельної ділянки, яка буде відповідати 37/100 частки у будинку із господарськими спорудами. Пояснила, що між позивачкою та відповідачем склались неприязні стосунки, а тому ОСОБА_4 хоче встановити порядок користування земельною ділянкою, щоб відгородитись парканом від відповідача. Мирові угоди, запропоновані відповідачем є неприйнятними. Пояснила, що ОСОБА_4 підписала акт узгодження меж із суміжним землевласником ОСОБА_7, який отримав державний акт на земельну ділянку, спору із ним немає.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, підтримавши подані письмові заперечення, що містять посилання на конституційне законодавство, європейське законодавство, земельне законодавство України різних років, та відповідно до яких вважає, що в позові ОСОБА_4 слід відмовити із наступних підстав: ряд вимог не обґрунтовуються будь-якими нормативно-правовими вимогами та в порушення норм чинного законодавства; сторони з 1988 року проживали в будинку та інтенсивно будували на своїх територіях відповідні будівлі; відповідачем був побудований сарай на підставі відповідного рішення виконкому Жмеринської міської ради 1980 року, та відповідно до норм Земельного кодексу 1970 року та норм чинного земельного кодексу України; протягом 23 років ОСОБА_5 добросовісно, відкрито та безперервно користується тією земельною ділянкою, на якій знаходились його господарські будівлі, споруди та яка була чітко виділена із сусідами, а тому вважає, що відповідно до п. 1 ст. 119 ЗК України у редакції 2001 року у нього виникло право на земельну ділянку за давністю користування; вважає, що протягом 20-30 років межі його земельної ділянки є непорушними і тому непотрібно відновлювати чи встановлювати межові знаки; в матеріалах позову відсутні висновки інженерно-технічної експертизи щодо меж земельних ділянок із зазначенням того як сторони мають проходити до будівель, споруд; позивачем у наданому плані схематичного порядку користування земельними ділянками обмежено право відповідача на обслуговування його частини будинку; позивачем не враховано, що на території відповідача знаходяться інженерні споруди, зокрема водопровід, газопровід; також позивачем не враховано, що з боку відповідача здійснюються роботи по недопущенню зсувів грунту та каміння на будинок, що знаходиться у спільному користуванні; вважає, що загальна позовна давність встановлена у три роки і у матеріалах позову відсутній договір про його збільшення. У судовому засіданні свою позицію змінював, визнавав позов частково, зокрема щодо необхідності встановлення порядку користування земельною ділянкою, однак не погоджувався із запропонованими експертом варіантами, востаннє в судовому засіданні 04.06.2013 року позов не визнав, заперечення підтримав, додатково та на запитання суду пояснив, що у вони із позивачкою перебувають у поганих відносинах, що призводить до виникнення конфліктів. Ним придбано земельну ділянку та зміщено межу в сторону суміжного співвласника ОСОБА_8, із яким ним підписано протокол узгодження меж, який на даний час отримав державний акт на право власності та спору за межу із ним у нього немає. Із ОСОБА_7, що межує із позивачкою у нього спору немає, але вважає, що при вилученні земельної ділянки на користь ОСОБА_7, було передано частину земельної ділянки, за рахунок позивачки, і тепер на цю частку 12 кв. м. зменшилась площа його земельної ділянки. Рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_7 ним не оскаржувалось. Вважає, що позивачці слід привести свою ділянку у відповідність документації. Не погодився із замірами, що здійснені експертом, вважаючи їх неточними, вказав, що не має коштів для сплати позивачці судових витрат. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 (т.1 а.с. 98) позов ОСОБА_4 не визнав із підстав, що вказані в запереченнях. В ході розгляду справи змінював свою позицію, визнавав позов частково, зокрема щодо необхідності встановлення порядку користування земельною ділянкою, однак не погоджувався із запропонованими експертом варіантами, востаннє в судовому засіданні 04.06.2013 року позов не визнав. Додатково та на запитання суду пояснив, що позов ОСОБА_4 необґрунтований належними та допустимими доказами. Висновок експертизи, наявний в справі вважає неналежним доказом, оскільки базується на невірних замірах, на матеріалах інвентарної справи. Розміри земельної ділянки не відповідають дійсним, оскільки існує зміщення межі по вул. Коцюбинського. Межі спірної земельної ділянки є незмінними з 1980 року, а тому вважає, що між сторонами існує угода про користування земельною ділянкою. Позивачем не доведено зміни меж земельної ділянки. Судом не перевірено заміри, здійснені позивачем шляхом огляду речового доказу - земельної ділянки за її місцем знаходження. Вважає, що позивачкою подано позов з приводу спору, який існує із часу придбання нею земельної ділянки, а тому слід застосувати норми про трирічний строк звернення до суду. Технічна документація, що виготовлялась позивачкою у 2008-2009 роках є нечинною. Не погоджується із висновком експерта про необхідність передачі 12 кв. м земельної ділянки позивачці, вважаючи, що вони вибули із її користування за рахунок її земельної ділянки, а не за рахунок земельної ділянки відповідача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Жмеринської міської ради Коновалова Я.О. у судові засідання не з'являлась. Суду надано заяву від 07.05.2013 року (т.2 а.с.77), відповідно до якого представник Жмеринської міської ради виступила на боці позивача, ознайомилась із висновком експертизи та визнала позов ОСОБА_4, та просила справу розглянути у її відсутність. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності третьої особи.

Експерт ОСОБА_9, будучи допитаним у судовому засіданні 22.05.2013 року, висновок № 1304/12-21 від 28.03.2013 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи підтримав, пояснив, що даний висновок виготовлений ним на основі наданої кадастрово-технічної документації, що перевірена ним, та яка найточніше відповідає площі та конфігурації земельної ділянки та на підставі матеріалів інвентарної справи. Ним вибірково перевірено розміри земельної ділянки та будівель в присутності сторін по справі, здійснено заміри за вказівкою ОСОБА_5, відображено на планах (додаток №1) зафіксовані порушення норм ДБН, та надані три можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою із усуненням вказаних порушень. Також ним тонкою лінією відображено некапітальні споруди, а саме насип та металічну прибудову (балкон) до будинку ОСОБА_5 Спростував у судовому засіданні обміри, здійснені ОСОБА_5 самостійно, які залучені судом разом із клопотанням про залучення третьої сторони (т.2 а.с.104-113), з якими він не погодився, оскільки останні здійснені без дотримання норм і правил, що вбачається із наданих фотографій, а свої заміри підтримав. Пояснив, що ним вказано на додатку №2 вірогідні проходження меж земельних ділянок, відповідно до рішень Жмеринської міської ради №368/9 від 12.11.1954 року та №281 від 18.10.1979 року, оскільки встановити точні зовнішні межі земельної ділянки неможливо через відсутність кадастрової документації. Оскільки спору між суміжними землевласниками не існує, ним застосовано ст. 107 ЗК України та встановлено в експертизі фактичне використання сторонами земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству. На підставі фактичних розмірів земельних ділянок, законних будівель та споруд, виходячи із норм земельної ділянки, ним дано вичерпні відповіді на поставлені судом питання, надано варіанти для встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток долей співвласників будинковолодіння із врахуванням площ під самовільно збудованими приміщеннями та із усуненням встановлених ним порушень норм ДБН.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, інвентарної справи, суд встановив наступні обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивачки , заперечення відповідача та докази, якими вони підтверджуються.

Позивачка ОСОБА_4 з 09.09.1988 року зареєстрована в АДРЕСА_1 (т.1. а.с. 59-60).

Позивачка ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.1988 року, посвідченого Жмеринською державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 1-1567 та зареєстрованого в ВООБТІ 08.07.1988 року в книзі № 38 за реєстр. № 1095 є власницею 37/100 частини будинку АДРЕСА_1.(т.1. а.с. 7-9, 111). Самочинні будівлі у домоволодінні ОСОБА_4 відсутні (а.с. інвентарної справи 161-162)

Відповідач ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 15.07.1981 року, посвідченого Жмеринською державною нотаріальною конторою в реєстрі №1-1551 та зареєстрованого ВООБТІ 22.06.1988 року в книзі № 45 за реєстр. № 1095 є власником 63/100 частини будинку АДРЕСА_1.(т.1. а.с. 127).

Порядок користування житловими приміщеннями та господарськими будівлями встановлений договором про порядок користування житловим будинком між учасниками загальної дольової власності від 02.07.1988 року (т.1 а.с.10), відповідно до якого в користування ОСОБА_10 переходить 37/100 будинку, що складається із із житлової кімнати 2-1, тамбура ІІ,б сараїв Б, Г, б та в користування ОСОБА_5 переходить 63/100 будинку, що складається із двох житлових кімнат 1-2, 1-3, кухні І-І, веранди І, сараю Д, погрібу П/Д, підвалу П/А. Даний договір посвідчений Жмеринською державною нотаріальною конторою та внесений до реєстру за №1-1503

Позивачкою ОСОБА_4 у 2008 році замовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 17-49), відповідно до якого досліджено та встановлено межі земельної ділянки ОСОБА_4 загальною площею 0.0459 га. (т.1. а.с. 42), надано плани розташування земельної ділянки, складено кадастровий план (т.1. а.с. 36), погоджено межу в точках від А до Б суміжним землекористувачем ОСОБА_7 (т.1 а.с. 26). Відповідачем ОСОБА_5 технічна документація не підписана, запропоновано варіант розмежування земельної ділянки (т.1 а.с. 49), що є неприйнятним для позивачки.

Рішенням виконкому Жмеринської міської ради депутатів трудящих №368/9 від 12.11.1954 року затверджено представлений матеріал Жмеринським міжміським бюро технічної інвентаризації по обміру земельно-будівельного кварталу НОМЕР_1 загальною площею 42522 кв.м. та зареєстровано за землекористувачами, зокрема за домоволодінням в АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 1260 м. кв. та лишок земельної ділянки 301,50 м.кв.(т.1 а.с. 88-89). Із яких, відповідно до рішення Виконкому Жмеринської міської ради №281 від 18.10.1979 року вилучено під будівництво будинку 380 м.кв. (т.2 а.с.50), тобто до виникнення права власності на будинковолодіння у сторін по справі.

Суміжному землекористувачу ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради №209 від 20.11.1997 року (т.1 а.с. 186-189) видано державний акт на земельну ділянку, площею 0,0425 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за №010906300493 21.12.2009 року (т.1 а.с. 104)

ОСОБА_5 є інвалідом третьої групи, учасником ЛНА на ЧАЕС та має пільги, встановлені законом (т.1 а.с. 108-109)

ОСОБА_5 здійснено виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 за відсутності дозвільних документів, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та попереджено про необхідність приведення об'єкта у відповідність із вимогами чинного законодавства, факту будівництва гаража та фундаменту під нову прибудову перевіркою не виявлено (т.1 а.с.6). Про вжиття заходів реагування ОСОБА_4 зверталась до органів архітектурно-будівельного контролю (т.1а.с.5)

На території будинковолодіння наявні насип каміння, грунту та підпірна стінка (т.1а.с.12-16)

ОСОБА_5 побудовано підпірну стінку на території будинковолодіння по АДРЕСА_1, у побудованому ним самочинно приміщенні міститься ванна кімната, облаштована кахельною плиткою та опалювальним приладом, має вентиляцію у вигляді вікна, земельна ділянка між сторонами у справі має межу (т.1 а.с. 128-133)

ОСОБА_4 розроблено проект газифікації житлового будинку по АДРЕСА_1, здійснено газифікацію будинку, підписано договір про надання послуг з холодного водопостачання (т.1 а.с.134-144)

Державний акт на земельну ділянку, земельний та майновий пай, в межах м. Жмеринки на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровано та не видавався, дані про земельну ділянку відсутні (т.1 а.с.165)

Відповідачем ОСОБА_5 здійснено дії щодо узаконення самовільно зведеної будівлі «а2» (т.1 а.с. 195-200), встановлено її відповідність вимогам надійності та можливість безпечної експлуатації; йому надано дозвіл на збір вихідних матеріалів для визначення меж та площі земельної ділянки, отримано аерофотозйомку будинковолодіння станом на лютий 2008 року. Відповідно до рішення виконкому Жмеринської міської ради від 19.06.2012 року затверджено містобудівний розрахунок з визначення меж і площі земельної ділянки для обслуговування добудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (т.1 а.с. 240), надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для укладення договору особистого сервітуту для добудови до будинку (т.1 а.с. 248)

Відповідно до висновку №151 від 01.06.2012 року управління містобудування та архітектури на земельній ділянці ОСОБА_5, по АДРЕСА_1, площею 0,0793 га., що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд наявне обмеження площею 0,0013 га (охоронна зона газопроводу) (т.1 а.с. 203).

Відповідно до висновку №150 від 01.06.2012 року управління містобудування та архітектури на земельній ділянці ОСОБА_4, по АДРЕСА_1, площею 0,0459 га., що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд наявна охоронна зона газопроводу та водопроводу (т.1 а.с. 204).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1304/12-21 від 28.3.2013 року (т.2 а.с. 35-54) експертом запропоновано три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою. Площа земельної ділянки, якою спільно користуються сторони, складає 1252 кв. м. Норма земельної ділянки співвласників з урахуванням фактичної площі відповідно до ідеальних часток складає: ОСОБА_5 (63/100) - 788,76 кв.м.; ОСОБА_4 (37/100) - 463,24 кв.м. 12 кв. м. є відступом від норми землекористування на користь відповідача.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №3137 по АДРЕСА_1 (а.с. інвентарної справи 175-178) станом на 2008 рік у вказаному будинковолодінні існують дві самочинні будівлі - прибудова «а2» та гараж «Е». Гараж «Е» на даний час знесено відповідачем, а прибудова «а2» існує, що підтверджено поясненнями сторін та відображено у висновку експерта. Частки будинковолодіння, що належать сторонам по справі з часу виникнення у них спільної часткової власності не змінювались. Наявності угоди про порядок користування земельною ділянкою не встановлено.

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини землекористування, які регулюються Земельним кодексом України, земельним законодавством України різних років.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання зазначених земель здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з вимогами ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, тобто мають право вимагати встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Також чинний ЗК України встановлює підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116). Однак громадяни і юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

За положеннями ст. 90 ЗК України 1970 року, чинного на час придбання сторонами часток у житловому будинку, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Відповідно до ст. 16 цього Кодексу надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення провадиться на підставі рішення виконкомів місцевих рад.

Згідно роз'яснення, викладеного у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до ст. 88 ЗК слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Судом встановлено, що угоди про порядок користування земельною ділянкою як між попередніми співвласниками, так і між сторонами по справі не існує, спори щодо порядку користування земельною ділянкою виникають у сторін постійно.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Водночас, у п.2 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено виняток з цього правила, а саме: земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Тобто сторони правомірно користуються земельною ділянкою на підставі рішення №8/252 виконкому Вінницької міськради від 21.03.1955 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник зазначали, що між ним та позивачем тривалий час визначено порядок користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу становлення межі між частинами земельної ділянки, якими вони користуються. Спору із суміжними співвласниками немає, оскільки вони виготовили технічну документацію, отримали акти на землю, а тому жодних претензій у позивача чи відповідача до суміжних землевласників немає, оскільки ними підписано протоколи узгодження меж, про що вказано сторонами у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи. Підстав вважати про наявність такого спору у суду відсутні.

Технічна документація із землеустрою (т.1 а.с.17-44), що виготовлялась на замовлення ОСОБА_4 у 2008-2009 роках, не береться судом до уваги, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» (№1702-VI) від 05.11.2009 , в тому числі до п.11 ст.151 Земельного кодексу України де зазначено, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення, вважаються анульованими. Дана документація оцінюється судом відповідно до мети, із якою вона подана позивачем, а саме є свідченням того, що позивачем вживались заходи для примирення, виготовлялась технічна документація, але не була узгоджена відповідачем, а тому на час розгляду справи є нечинною.

Тобто на час розгляду справи та на час проведення експертизи з огляду на час виготовлення технічної документації, вона є нечинною, не є обов'язковою ні для експерта, ні для суду та розцінюється судом лише як доказ того, що позивачкою із 2008 року вживаються заходи щодо вирішення спору.

Судом відкидається твердження представника відповідача ОСОБА_3 про пропуск позивачкою трирічного строку звернення до суду із позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою, якою вона користується із 1988 року, клопотання про його поновлення не подала, договору про продовження строку не існує, оскільки правовідносини, з приводу користування земельною ділянкою, з приводу яких виник спір є триваючими, а тому позовна давність до них не застосовується.

Судом неодноразово роз'яснювалось право сторони, у разі незгоді із висновком експертизи заявляти клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи із передбачених законом підстав, проте відповідачем та його представником таке клопотання не заявлялось.

Жодних доказів спростування, визнання неправильним висновку № 1304/12-21 від 28.03.2013 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, відповідачами не надано, а тому судом даний доказ приймається до уваги, як належний та допустимий.

Судом не беруться до уваги заміри та фотографії, що надані відповідачем до клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої сторони КП ВООБТІ (т.2 а.с. 104-113) як доказ невірності розрахунків експерта, оскільки експертом спростовано вірність їх здійснення. Для перевірки наданих замірів необхідні спеціальні знання, а тому їх перевірка може бути здійснена лише шляхом призначення додаткової чи повторної експертизи у справі на підставі відповідних клопотань сторін.

Судом відкидається твердження відповідача про те, що висновком №576/577/578/579 від 25.01.2006 року (т.1 а.с.146-162) може бути спростовано твердження позивача про порушення відповідачем права позивача на користування спірною земельною ділянкою, оскільки як вбачається із даного висновку, він проводився по цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя та не стосується предмету розгляду даної справи судом, а тому не є належним доказом до предмету розгляду.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, так як він ґрунтується на законі, обґрунтований та доведений позивачем, встановлення порядку користування спільної земельної ділянки позивачці необхідно для нормального користування будинком, здійснення догляду за ним, а також для законної реалізації свого права на користування даною земельною ділянкою, шляхом її приватизації в подальшому.

У справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки, в разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Обираючи другий варіант висновку № 1304/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.03.2013 року, відповідно до якого слід встановити порядок користування спірною земельною ділянкою, суд виходить із того, що фактичний порядок користування земельною ділянкою, що склався між сторонами існує із порушенням норм ДБН, а саме відсутність доступу до свого будинковолодіння ОСОБА_4, між сторонами склались вкрай неприязні відносини, а тому його закріплення буде перешкодою в реалізації позивачкою свого права користування власністю. Розміри земельних ділянок, що вказані в обраному судом варіанті відповідають часткам сторін у будинку з надвірними спорудами, при цьому відсутні відхилення, земельна ділянка не залишається у спільному користуванні відповідачів, найточніше відповідає фактичному порядку користування земельною ділянкою, що склався між сторонами та потребує незначних змін межі між співвласниками будинковолодіння, дає можливість встановити паркан по закріпленій межі та усуває конфлікт між сторонами. Запропоновані експертом варіанти № 1 та №3 визначення порядку користування в більшій мірі ущемляють права ОСОБА_5, оскільки даними варіантами передбачається перенесення межі в сторону земельної ділянки ОСОБА_5 на більші частки, чого б йому не хотілось, про що ним та його представником заявлялось в ході розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені та документально підтверджені судові витрати (т.2 а.с. 114). У разі звільнення відповідача від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави.

На підставі ст.ст.5, 15, 16 ЦК, ст.ст.38,39, ч.1 ст.78, 80 81, ч.1 ст.92, 95, 107,ч.2 ст.116, п. 7 перехідних положень ЗК, ст.ст.16, 90 ЗК 1970 року, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ; п.2 розділу 7 «Прикінцевих та перехідних положень» до Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» (№1702-VI) від 05.11.2009, керуючись ст.10-11, 57,60, ч.1 ст.61, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Жмеринської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1, відповідно до варіанту №2 висновку № 1304/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.03.2013 року, за яким:

у користування ОСОБА_4, з часткою 37/100 домоволодіння по АДРЕСА_1, виділено земельну ділянку площею 463,24 кв.м., яка позначена на плані-схемі жовтим кольором,

у користування ОСОБА_5, з часткою 63/100 домоволодіння по АДРЕСА_1, виділено земельну ділянку площею 788,76 кв.м., яка позначена на плані-схемі зеленим кольором.

Межі поділу земельної ділянки при визначені порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визначено за додатком № 4: планом-схемою встановлення порядку користування земельною ділянкою варіанту № 2 висновку № 1304/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 28.03.2013 року, який є невід"ємною частиною рішення .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 4045 (чотири тисячі сорок п»ять) грн. 80 коп.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп., що понесені позивачем при подачі позову до суду - компенсувати за рахунок держави.

На рішення суду сторонами до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області може бути подана апеляційна скарга у десятиденний термін з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення - у цей же термін з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.06.2013 року.

Суддя: