Постанова № 31686771, 30.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року справа № 826/5097/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазбуд» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0006732202

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ «Укргазбуд» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0006732202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 163027,00грн. та встановлено порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 815135,00грн.

Представником позивача, зазначено, що встановлене порушення не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу сулу представником відповідача подано письмові заперечення позовних вимог, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення чинного законодавства, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укргазбуд» зареєстроване Залізничною районною державною адміністрацією м.Києва 29.04.1994 №2864 та перереєстровано Солом'янською районною у м.Києві державною адміністрацією (свідоцтво серії А00 №002784). Взято на податковий облік в органах податкової служби 25.05.1994 за №25.

Відповідно до службового посвідчення серії УКМ №054693 від 17.02.2009 та на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі м.Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з КП «Альянс», ПП «Севелістрой» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №8216/22-2/14277604 від 27.10.2012, яким встановлено порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 163027,00грн. та встановлено порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 815135,00грн.

В зв'язку з чим податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 1712.2012 №0006732202 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163027,00грн. та штрафними санкціями 81514,00грн.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з КП «Альянс», ПП «Севелістрой».

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.01.2010 по 31.12.2010 при взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП «Севелістрой» задекларував податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 163027,00грн.

Щодо взаємовідносин позивача та КП «Альянс». Судом встановлено, що ПАТ «Укргазбуд» придбано у КП «Альянс» щебінь на суму 206994,72грн. про що КП «Альянс» видано ПАТ «Укргазбуд» видаткову накладну №772 від 29.03.2010 та податкову накладну №772 від 29.03.2010.

Як зазначає представник позивача, даний товар перевозився ПАТ «Укргазбуд» власним транспортним засобом та був використаний на будівництві при виконанні робіт по договору підряду від 23.11.2009 №1085 по магістральному газопроводу (Ду 720x10) Армянск-Джанкой на ділянці (ПК 172-173). Між сторонами також підписано акти списання матеріалів від 31.03.2010 №АТ- 0000023, від 30.04.2010 №АТ-0000054. Розрахунки за вказаний товар здійснюються в порядку відступлення права вимоги, про що ПАТ «Укргазбуд» отримано від КП «Альянс» повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні згідно договору про відступлення права вимоги №08/10-У від 14.09.2010 (укладеного між КП «Альянс» та ТОВ «ТД «Технотрейд Постач»).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Севелітстрой». ПАТ «Укргазбуд» придбано у ПП «Севелітсрой» суміш бетонну та камінь бутовий, про що ПП «Севелістрой» видано видаткові накладні: №508 від 21.05.2010 на суму 79941,64грн., №505 від 21.05.2010 на суму 50616,00грн., №680 від 30.06.2010 на суму 73549,41грн., №852 від 05.07.2010 на суму 109380,48грн., №820 від 20.07.2010 на суму 174242,40грн. також видано податкові накладні №508 від 21.05.2010, №506 від 21.05.2010, №680 від 30.06.2010, №852 від 05.07.2010, №820 від 20.07.2010.

Як зазначено представником позивача, даний товар перевозився ПАТ «Укргазбуд» власним транспортним засобом та використаний на будівництві при виконанні робіт по договору підряду від 23.11.2009 №1085 по магістральному газопроводу (Ду 720x10) Армянск-Джанкой на ділянці (ПК 172-173). Сторонами також підписано акти списання матеріалів від 31.05.2010 №АТ-0000100, від 31.08.2010 № AT-0000284).

Також при виконанні робіт договору підряду від 19.11.2007 №1365 «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта - Алушта в районі зсувної ділянки на ПК242» сторонами підписано акти списання матеріалів від 31.05.2010 №АТ-0000101, від 30.06.2010 №АТ-0000120, від 30.07.2010 №АТ-0000160). При виконанні робіт по договору підряду від 05.10.2010 №1086 «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК242» сторонами підписано акти списання матеріалів від 29.10.2010 №АТ- 0000310, від 31.12.2010 №АТ-0000356.

За Договором №46A від 31.05.2010 та №49 від 31.05.2010 ПП «Севелітстрой» надано послуги з організації проживання робітників ПАТ «Укргазбуд» про що складені акти наданих послуг від 30.06.2010 на суму 46848,00грн., від 30.06.2010 на суму 37824,00грн., від 30.06.2010 на суму 22800,00грн., від 01.07.2010 на суму 37296,00грн., від 30.07.2010 на суму 37824,00грн., від 30.07.2010 на суму 88992,00грн., від 31.08.2010 на суму 11856,00грн. та видано податкові накладні №673 від 30.06.2010, №674 від 30.06.2010, №675 від 30.06.2010, №772 від 30.07.2010, №773 від 30.07.2010, №774 від 30.07.2010, №775 від 30.07.2010.

Представником позивача зазначено, що розрахунки за товар та послуги здійснюються згідно договору про відступлення права вимоги №23/У від 01.09.2010 (укладеного між ПП «Севелістрой» та ТОВ «ТД «Технотрейд Постач») та частково у вексельній формі згідно актів прийому-передачі векселів від 17.01.2011.

Однак, представником позивача на вимогу суду не надано доказів наявності у позивача транспортних засобів, а саме реєстраційного посвідчення на автотранспортні засобі, договорів оренди транспортних засобів та інших документів, які б підтверджували перевезення щебеню, який використаний на будівництві при виконанні по магістральному газопроводу Армянск-Джанкой.

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, окрім податкових накладних та актів виконаних робіт, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з КП «Альянс», ПП «Севелістрой», щодо укладених договорів.

Представником податкового органу зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) від КП «Альянс», ПП «Севелістрой» для ПАТ «Укргазбуд», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшли матеріали перевірки від ДПІ у м.Сімферополі, а саме акт від 11.04.2012 №36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до поданих КП «Альянс» податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, Додатків №5 доданих до декларацій за відповідні періоди, проведеним аналізом АРМу «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що КП «Альянс» за перевіряє мий період мало взаємовідносини з суб'єктами господарювання з ознаками «фіктивності».

Актом перевірки ДПІ у м.Сімферополі від 06.04.2012 №28/22/35096833 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Севелістрой» здійснювалась поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, тобто укладені правочини ПП «Севелістрой» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Крім того, відповідно до отриманої постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012, винесеної в рамках кримінальної справи , яка порушена відносно фіктивного підприємництва, передбаченого за ч.3 ст.212 КК України, шляхом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой», встановлено, що протягом 2009-2012 років на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Отже, операції позивача з КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим зазначені контрагенти не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, судом не встановлено факт отримання товарів (послуг) від контрагентів, у зв'язку з відсутність наданням для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою також встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу п припису закону. правочини, укладені з зазначеними в акті контрагентами, зокрема КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Тобто, КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой» порушено вимоги ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме - за юридичної адресою дані товариства та директор відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Зазначеними актами перевірок також встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ПАТ «Укргазбуд» та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з п.3 ст.8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Представником позивача не надано первинних документів щодо формування витрат матеріалів (форми №М-29, М-19) обліку використання будівельних машин, подорожні листи, технічні паспорти на будівельні машини та інші докази обґрунтованості правомірності формування собівартості робіт. Також надані позивачем копії актів не дають змогу ідентифікувати обсяги виконаних робіт та складові собівартості таких робіт, проте, на думку суду відповідачем надано достатньо доказів, що КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по договорам та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой» щодо виконання укладеного договору, оскільки у зазначених товариств відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з , податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ПАТ «Укргазбуд».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та завищення податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ПАТ «Укргазбуд» та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» не здійснювали господарської діяльності підприємств.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагентів, а саме КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой».

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються законодавством, яке чинне на момент виникнення правовідносин. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, належним чином не виконано покладеного на нього обов'язок щодо доказування. Всі встановлені у справі обставини, що мали значення для правильного її вирішення встановлювалися судом.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укргабуд» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук