Постанова № 31686751, 04.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2227/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Гринь І.Г.

представників відповідача - Гаспарян С.С., Шепель С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтаваспецсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2013 року Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було взято до уваги належним чином оформленні рахунки-фактури та податкові накладні. Крім того, перевіркою не встановлено та в акті перевірки не вказано який саме документ первинного бухгалтерського обліку отриманий Дочірнім підприємством "Полтаваспецсервіс" від ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суд письмових запереченнях просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 116 748,00 грн. Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" не встановлено факту передачі товарі (послуг) від ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" до ДП "Полтаваспецсервіс" у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також в ході проведення перевірки позивачем не було надана товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування придбаного товару.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс" зареєстровано 12.02.2008 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість.

16.01.2013 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Полтаваспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" за період з 01.10.2009 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2013 № 260/22.4/35723836, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 116 748,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0000372310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 19 352,50 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 15 482,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 870,50 грн.).

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представник позивача в судовому пояснив, що Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс" в 2009 - 2010 роках здійснював придбання у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" промислового обладнання та товарів народного споживання.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним підприємством позивачем до суду надано податкові накладні № 100811 від 10.08.2009, № 100908 від 10.09.2009, № 121014 від 12.10.2009, № 211015 від 21.110.2009, № 211016 від 21.10.2009, № 281213 від 28.12.2009, № 251217 від 25.12.2009, № 211220 від 21.12.2009, № 061113 від 06.11.2009, № 141112, від 14.11.2009, № 210112 від 21.01.2010, № 110112 від 11.01.2010, № 010221 від 01.02.2010, № 150307 від 15.03.2010, № 080406 від 08.04.2010.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочинну по придбанню промислового обладнання та товарів народного споживання у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" податкові накладні.

Позивачем суду не надано договір укладений з контрагентом, доказів транспортування придбаного товару (товарно-транспортних накладних), приймання-передачі товару від продавця до покупця (видаткових накладних, актів приймання передачі товару, доручень на отримання ТМЦ або витягу із журналу виданих доручень), доказів здійснення оплати за придбаний товар (рахунків-фактури, платіжних доручень або банківських виписок), доказів зберігання придбаного товару та відображення у бухгалтерському обліку товариства.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що договір з ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" не укладався, а транспортування придбаного товару здійснювалось транспортними засобами контрагента без оформлення транспортних документів, а про необхідність оформлення вказаних документів йому не було відомо.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів використання придбаного у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" товару у власній господарській діяльності.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 260/22.4/35723836 від 21.01.2013 щодо не встановлення факту передачі товарів від ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" до ДП "Полтаваспецсервіс" ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ "ТД "Спец-техноресурс".

За результатами перевірки ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" встановлено, що у зв'язку з порушенням контрагентом ТОВ "Торговий Дім "Спец-техносервіс" своїх податкових зобов'язаннь та приписів господарського та цивільного законодавства, взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесено витрати до складу валових витрат по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а також, згідно частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем не надано договору укладеного з контрагентом, доказів оплати за придбаний товар, та доказів транспортування придбаного товару, його прийняття від продавця та зберігання, відсутні докази відображення господарської операції по придбанню товарів у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" в бухгалтерському обліку товариства, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Державну податкову інспекцію в м. Полтава.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в м. Полтава приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко