Постанова № 31686478, 05.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.06.2013 р. справа №20/92

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.за участю представниківвід позивача:Бібікова Т.І., представник за дов. від 22.01.13р. № 357-13 «Д»від відповідача:Удовенко К.В., представник за дов. від 19.10.12р. № 4253 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід18.04.2013 рокуу справі№20/92 (Головуючий суддя Сажнева М.В., судді Зекунов Е.В., Огороднік Д.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка, Донецької областідо відповідача Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Донецькпростягнення заборгованості, інфляційних та 3% річних ВСТАНОВИВ:

22.03.2010 року до господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» м.Горлівка, Донецької області з зустрічним позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м. Київ про стягнення 99541178,74грн., з яких 23602767,52грн. - сума боргу за передачу електричної енергії мережами ВАТ „Донецькобленерго" за договором № 25/76 від 17.02.2006р., яка не увійшла до реструктуризованої заборгованості згідно із угодою №101 від 27.07.2007р., 15144125,71грн.- сума інфляційних нарахувань, 2104849,54грн.- сума 3% річних; 33545276,83грн. - сума заборгованості за передачу електричної енергії мережами ВАТ „Донецькобленерго" за договором №341 від 01.01.2004р., яка не увійшла до реструктуризованої заборгованості згідно із угодою № 101 від 27.07.2007р., 22104251,47грн. -сума інфляційних нарахувань, 3039907,67грн. - 3% річних (т.1 а.с.2-5).

Ухвалою господарського суду від 22.03.2010р. у справі № 20/92 встановлено, що предметом первісного позову є вимоги про визнання Угоди № 101 недійсною, а у зустрічному позові позивач просить суд стягнути з відповідача грошові суми, які не увійшли до спірної Угоди, тому зустрічний позов не є взаємно пов»язаним із первісним та має ознаки самостійного позову (т.1 а.с.1).

Ухвалою суду від 17.04.2012р. замінено Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» м.Горлівка на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» у зв»язку із зміною найменування (т.2 а.с.149).

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог від 29.11.2012р. № 5-юр-9986/12, в якій просив стягнути з відповідача:

- заборгованість за передачу електричної енергії мережами позивача по договору №25/76 від 17.02.2006р. у розмірі 23 602 767,52грн.; заборгованість за передачу електричної енергії мережами позивача по договору №341 від 01.01.2004р. у розмірі 39 830 994,70грн.; 3% річних у розмірі 2 104 849,54грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 144 125,71грн. за прострочення оплати боргу за договором № 25/76 від 17.02.2006р.; 3% річних у розмірі 3 584 789,53грн. та інфляційні втрати у розмірі 25 611 329,42 грн. за прострочення оплати за договором № 341 від 01.01.2004р. (т.3 а.с. 111-113).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2013р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м. Горлівка заборгованість у розмірі 32 315 737грн.35коп., 3% річних у розмірі 3 028 796грн.45коп., інфляційні втрати у розмірі 21 449 967грн.52коп., державне мито і судовий збір у розмірі 46 458грн.97коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 121грн.99коп., витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3 141грн.00коп. В іншій частині позову відмовлено (т.10 а.с.95-103).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору №341 від 01.01.2004р. за період з вересня 2005р. по січень 2006р. у розмірі 15003340,55грн. та договору № 25-76 від 17.02.2006р. за період з лютого 2006р. по травень 2007р. у розмірі 17312396,80грн. в частині оплати послуг з передачі електричної енергії мережами позивача та обґрунтованість позовних вимог з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України. В решті вимог в частині стягнення заборгованості за договором № 341 у розмірі 24 827 654,15грн. та заборгованості за договором № 25-76 у розмірі 6 290 370,72 грн. відмовлено, у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності вказаних сум заборгованості. Щодо 3% річних та індексу інфляції, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення, посилаючись на невірне визначення суми боргу та на висновок експерта, тому відсутність підстав для задоволення цих вимог позивача у повному обсязі.

Відповідач, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м. Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає судове рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не всебічно, не в повному обсязі дослідив всі докази по справі.

Зокрема, апелянт вважає, що судом не було досліджено питання про те, чи є в матеріалах справи рахунки-фактури, на підставі яких повинна здійснюватися оплата наданих послуг; коли настав строк виконання зобов»язань за договором № 341 від 01.01.2004р. та чи є підставі для нарахування інфляційних за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми.

Скаржник вважає висновок суду про те, що позивачем не був пропущений строк позовної давності для пред»явлення вимог щодо стягнення основного боргу (за договором №341 від 01.01.2004р. - за травень 2004р. - січень 2006р., за договором №25-76 від 17.02.2006р. - за лютий 2006р. - лютий 2007р. з причини переривання спливу позовної давності, не підтвердженим матеріалами справи та таким, що суперечить діючому законодавству.

На думку апелянта, в порушення вимог ст. 4-2 ГПК України, суд в мотивувальній частині рішення не дає ніякої оцінки поясненням відповідача стосовно акту звірки за період з 01.10.2006р. по 30.04.2007р., який не може бути належним доказом у підтвердження переривання позовної давності для пред»явлення вимог про стягнення заборгованості за період з травня 2004р. по лютий 2007р.

Апелянт вказує на те, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд не взяв до уваги той факт, що акт звірки не відноситься до первісних бухгалтерських документів і складає лише відомості про бухгалтерський облік на підприємстві та не може вважатись належним доказом наявності заборгованості у суб»єкта господарювання. Крім того, апелянт зазначає, що акт звірки за період з 01.10.2006р. по 30.04.2007р. не скріплений печаткою відповідача.

Крім того, апелянт зазначає, що зі змісту акту звірки неможливо визначити суму боргу відповідача, підстави та період її виникнення, а також який борг було визнано відповідачем, що потягло переривання строку позовної давності та за який період, в тому числі за висновком судово-економічної експертизи, яку суд визнав повним та обґрунтованим в частині питань щодо визначення суми заборгованості за передачу електроенергії, наявність боргу згідно акту звірки за період з 01.10.2006р. по 30.04.2007р., що не підтверджено матеріалами справи.

Апелянт вказує на те, що строк позовної давності слід вираховувати відносно кожного розрахункового періоду окремо і таким чином, сплив позовної давності для пред»явлення позовних вимог про стягнення заборгованості за конкретний розрахунковий період може перериватися здійсненням дій, що свідчать про визнання боргу за кожний розрахунковий період.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд скасувати рішення господарського суд Донецької області від 18.04.2013р. по справі №20/92 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (т.10 а.с.112-118).

До Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від позивача на апеляційну скаргу від 03.06.2013р. № 51юр-4113/13, який судом прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (т.10 а.с.126-127). У відзиві позивач просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013р., а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка є юридичною особою (ідентифікаційний код 00131268), що підтверджено копіями Статуту, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки із ЄДРПОУ (т.2 а.с.138-142).

Відповідач, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області є юридичною особою (ідентифікаційний код 32402870), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ (т.1 а.с.44).

Донецька філія Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» є відособленим структурним підрозділом відповідача, без юридичного статусу, що підтверджено Положенням про Донецьку філію (т. 1 а.с.45-49).

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (за договором - ДВАТ, далі - позивач) та Державним підприємством "Укренерговугілля", правонаступником якого є ДП "Регіональні електричні мережі" (за договором - ДПУ, далі - відповідач) був укладений договір №341 про передачу електроенергії, предметом якого є надання ДВАТ послуг з передачі електричної енергії мережами ДВАТ для споживачів ДПУ (підприємствам вугільної промисловості, розташованим у Донецькій області) згідно постанови НКРЕ від 26.12.2003 № 1452 (т.1 а.с.54-55)

Четвертим розділом договору сторони зазначили ціну і порядок розрахунків.

ДПУ оплачує послуги з передачі електроенергії щомісячно у розмірі 2 530 166,66грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33грн. відповідно до постанови НКРЕ № 1452 від 26.12.2003 року (п.4.1 договору).

Оплата послуг з передачі електроенергії здійснюється ДПУ на підставі рахунку-фактури, що виставляється ДВАТ до 5 числа наступного за розрахунковим місяця, плата ДПУ - протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури. До рахунку-фактури додаються: акт виконаних робіт та податкова накладна. Акт виконаних робіт повинен бути оформлений належним чином між ДВАТ та Донецькою філією ДПУ (п. 4.2 договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2004р. і діє до 31.12.2004р. (п.8.1 договору).

Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за два місяці до закінчення дії договору жодною зі сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії (п. 8.6).

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів приймання-здачі виконаних послуг за договором №341, які було складено між замовником (ДП "Укренерговугілля") та виконавцем (ВАТ "Донецькобленерго"), виконавець надав послуги з передачі електроенергії через свої мережі: у травні 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 05 від 07.07.2004р.); у червні 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 06 від 30.06.2004р.); у липні 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 7 від 01.08.2004р.); у вересні 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 09 від 06.10.2004р.); у жовтні 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 10 від 31.10.2004р.); у листопаді 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 11 від 06.12.2004р.); у грудні 2004 року на суму 3 111 789,56грн. (акт № 12 від 06.01.2005р.); у січні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 01 від 09.03.2005р.); у березні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 03 від 08.04.2005); у квітні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 04 від 05.05.2005р.); у травні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 05 від 02.06.2005р.); у червні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 06 від 04.07.2005р.); у липні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 07 від 08.08.2005р.); у вересні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 9 від 10.10.2005р.); у жовтні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 10 від 08.11.2005р.); у листопаді 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 11 від 07.12.2005р.); у грудні 2005 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 12 від 31.12.2005р.); у січні 2006 року на суму 3 036 200,00грн. (акт № 01-06 від 31.01.2006р.) (т. 1 а.с.61-78).

Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками без заперечень.

17.02.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (за договором - ліцензіат 1, далі - позивач) та Державним підприємством "Укренерговугілля", правонаступником якого є ДП "Регіональні електричні мережі" (за договором - ліцензіат 2, далі - відповідач) був укладений договір №25-76 про передачу електроенергії, за умовами якого ліцензіат 1 зобов'язується здійснювати передачу власними місцевими (локальними) електричними мережами електроенергії, яка належить ліцензіату 2, а ліцензіат 2 зобов'язується оплачувати вартість передачі відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору) (т.1 а.с.56-58).

Ліцензіат 2 зобов'язується здійснювати передачу власними місцевими (локальними) електричними мережами електроенергії, яка належить ліцензіату 1, а ліцензіат 1 зобов'язується оплачувати вартість передачі відповідно до умов даного договору (п.1.2 договору).

Ліцензіати зобов'язуються також здійснювати відповідно до умов даного договору фіксацію обсягів перетоків електричної енергії на межах балансової належності електричних мереж ліцензіатів відповідно до узгоджених ліцензіатами схем обліку обсягів перетоків електричної енергії (п.1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ліцензіати здійснюють розрахунки за передачу кожним з ліцензіатів власними місцевими (локальними) електричними мережами електроенергії, яка належить іншому ліцензіату, відповідно до вимог постанов НКРЕ України.

Розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць, протягом якого здійснювалась передача електроенергії (п. 4.2 договору).

Розмір річної плати за передачу місцевими (локальними) електричними мережами ліцензіата 1 електроенергії, яка належить ліцензіату 2, визначений постановою НКРЕ України №64 від 26.01.2006 року, і становить 29 761 200,00грн., в тому числі податок на додану вартість 4 960 200,00грн. (п. 4.3 договору ).

Відповідно до п. 4.4 договору, оплата ліцензіатом 2 за передачу електроенергії електричними мережами ліцензіата 1 здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 2 480 100,00грн. на місяць, в тому числі ПДВ у розмірі 413 350,00грн., з поточного рахунка ліцензіата 2 на поточний рахунок ліцензіата 1 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Ліцензіат 1 зобов'язаний надати ліцензіату 2 рахунок на оплату не пізніше 4 числа місяця, наступного за розрахунковим, при цьому ненадання ліцензіатом 1 рахунку не є підставою для невиконання ліцензіатом 2 обов'язку по оплаті за передачу електроенергії електричними мережами ліцензіата 1.

Надання послуг з передачі електроенергії електричними мережами кожного з ліцензіатів підтверджується актами прийомки наданих послуг, які щомісячно підписуються відповідно до умов даного договору. Акт прийомки наданих послуг, який підтверджує передачу електроенергії електричними мережами ліцензіата 1, має бути підписаний ліцензіатом 2 до 4 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку, якщо ліцензіат 2 до 4 числа місяця, наступного за розрахунковим, не підпише наданий йому ліцензіатом 1 акт прийомки наданих послуг, зобов'язання ліцензіата 1 в даному розрахунковому місяці з передачі електроенергії, яка належить ліцензіату 2, вважаються виконаними ліцензіатом 1 та прийнятими ліцензіатом 2, а підписаний ліцензіатом 1 акт прийомки наданих послуг є доказом надання послуг з передачі ліцензіатом 1 (п.п. 4.7, 4.8 договору).

Зазначений договір набирає чинності з 01.02.2006р. та діє протягом дії постанов НКРЕ України від 26.01.2006р. №64 і №66 (п.7.1 договору).

Договір припиняє свою дію у випадку анулювання ліцензії у однієї із сторін (п.7.2)

Договір може бути змінений або розірваний за взаємною згодою обох сторін (п.7.4).

Відповідно до актів приймання-здачі виконаних послуг за договором №25-76, які було складено між замовником та виконавцем, позивач надав послуги з передачі електроенергії через свої мережі відповідачу: у лютому 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 02-06 від 07.03.2006р.); у березні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 3 від 31.03.2006р.); у квітні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 4 від 30.04.2006р.); у травні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 5 від 31.05.2006р.); у червні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 6 від 30.06.2006р.); у липні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 07 від 31.07.2006р.); у серпні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 08 від 31.08.2006р.); у вересні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 09 від 30.09.2006р.); у жовтні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 10 від 31.10.2006р.); у листопаді 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 11 від 30.11.2006р.); у грудні 2006 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 12 від 31.12.2006р.); у січні 2007 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 1 від 31.01.2007р.); у лютому 2007 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 2 від 28.02.2007р.); у березні 2007 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 3 від 31.03.2007р.); у квітні 2007 року на суму 2 480 100,00грн. (акт № 4); у травні 2007 року на суму 2 480 100,00грн. (акт від 31.05.2007р.) (т.1 а.с.79-94).

Позивач наполягає на тому, що відповідач свої договірні зобов'язання стосовно оплати послуг з передачі електричної енергії за Договором № 341 та Договором № 25-76 за спірний період в повному обсязі не виконав.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за передачу електричної енергії мережами позивача по договору №25/76 від 17.02.2006р. у розмірі 23602767,52грн., заборгованості за передачу електричної енергії мережами позивача за договором №341 від 01.01.2004р. у розмірі 39830994,70грн.; 3% річних у розмірі 2104849,54грн., інфляційних у розмірі 15144125,71грн. за прострочення оплати боргу за договором №25/76 від 17.02.2006р., 3% річних у розмірі 3584789,53грн. та інфляційних у розмірі 25611329,42грн. за прострочення оплати за договором №341 від 01.01.2004р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2012р. у справі № 20/92 було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Волошиній Т.В. та зупинено провадження у справі №20/92 (т.3 а.с. 25-26, 27)

За висновком судово-економічної експертизи № 163/24, складеним 18.10.2012р. експертом Волошиною Т.В. по справі № 20/92, встановлено що:

- сума заборгованості ДП "Регіональні електричні мережі" перед ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" за передачу електроенергії станом на 22.03.2010р. за договором №341 від 01.01.2004р. становить 15 003 340,55грн. (в тому числі за періодами: травень 2004 року - 0,00грн., червень 2004 року - 0,00грн., липень 2004 року - 0,00грн., вересень 2004 року - 0,00грн., жовтень 2004 року - 0,00грн., листопад 2004 року - 0,00грн., грудень 2004 року - 0,00грн., січень 2005 року - 0,00грн., березень 2005 року - 0,00грн., квітень 2005 року - 0,00грн., травень 2005 року - 0,00 грн., червень 2005 року - 0,00грн., липень 2005 року - 0,00грн., вересень 2005 року - 2 858 540,55грн., жовтень 2005 року - 3 036 200,00грн., листопад 2005 року - 3 036 200,00грн., грудень 2005 року - 3 036 200,00грн., січень 2006 року - 3 036 200,00грн.);

- сума заборгованості ДП "Регіональні електричні мережі" перед ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" за передачу електроенергії станом на 22.03.2010р. за договором № 25-76 від 17.02.2006р. становить 17 312 396,80грн. (в тому числі за періодами: лютий 2006 року - 615 896,80грн., березень 2006 року - 1 113 100,00грн., квітень 2006 року - 1 113 100,00грн., травень 2006 року - 1 113 100,00грн., червень 2006 року - 1 113 100,00грн., липень 2006 року - 1 113 100,00грн., серпень 2006 року - 1 113 100,00 грн., вересень 2006 року - 1 113 100,00грн., жовтень 2006 року - 1 113 100,00грн., листопад 2006 року - 1 113 100,00 грн., грудень 2006 року - 1 113 100,00грн., січень 2007 року - 1 113 100,00 грн., лютий 2007 року - 1 113 100,00грн., березень 2007 року - 1 113 100,00грн., квітень 2007 року - 1 113 100,00грн., травень 2007 року - 1 113 100,00грн.);

- інфляційні нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 341 від 01.01.2004р., нараховані за період з березня 2007 року по лютий 2010 року становлять 10 392 674,08грн.;

- інфляційні нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 25-76 від 17.02.2006р., нараховані за період з березня 2007 року по лютий 2010 року становлять 11 057 293,44грн.;

- 3% річних за період з 22.03.2007р. по 22.03.2010р., нараховані на суму заборгованості за договором № 341 від 01.01.2004р., становлять 1 484 444,72грн.;

- 3% річних за період з 22.03.2007р. по 22.03.2010р., нараховані на суму заборгованості за договором №25-76 від 17.02.2006р., становлять 1 544 351,73грн. (т.3 а.с. 30-58)

З висновку експерта вбачається, що експертиза проводилась на підставі первинних документів бухгалтерського обліку та даних бухгалтерського обліку позивача і відповідача (документи, на підставі яких здійснювалось експертне дослідження, витребувані у судового експерта та містяться в матеріалах справи).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги з передачі електричної енергії.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як було встановлено судами, 01.01.2004 року та 17.02.2006 року між сторонами були укладені договори №341 та №25-76 на передачу електроенергії, тому спірні правовідносини, регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов»язаний оплатити прийняти енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За своєю правовою природою договори на передачу електроенергії є договорами про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В процесі розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості за період з травня 2004р. по лютий 2007 року за спірними договорами.

Суд першої інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, а саме супровідний лист ДП «Укренерговугілля» № 1235 від 18.05.2007р. та доданий до нього акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2006р. по 20.04.2007р., зазначив, що у даному акті відповідачем відображена заборгованість за Договором № 341 та за Договором № 25-76 як станом на 01.10.2006р., так і станом на 30.04.2007р., а також міститься інформація про сальдо станом на 01.06.2006р. за обома договорами, до суми якого входить заборгованість за попередні періоди.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що генеральний директор підприємства відповідача Котляренко В.Г., з наданих ним пояснень, який підписав акт звірки за період 01.10.2006р. по 30.04.2007р., є уповноваженою особою відповідача на підставі статутних документів, у тому числі на здійснення дій, направлених на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб»єктами господарювання, а тому дії відповідної особи були направлені не тільки на перевірку стану бухгалтерського обліку на своєму підприємстві, але в силу повноважень, прав та обов»язків, як керівника на визнання спірної заборгованості за Договором № 341 та за Договором № 25-765, у тому числі за період травень 2004р. - січень 2006р. (Договір № 341) та лютий 2006-травень 2007р. ( Договір № 25-76). Таким чином, акт звірки має юридичну силу та може бути належним доказом у справі

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про переривання строку позовної давності, а відтак встановив, що перебіг строку позовної давності по вищезазначеній заборгованості почався з 18.05.2007р.

Проте, колегія суддів не може погодитися з цим висновком з наступного.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново ( статті 264 ЦК України).

Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов»язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов»язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинами (платежам).

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу.

Так, з п. 4.2 Договору № 341 від 01.01.2004р. вбачається, що оплата послуг з передачі електроенергії здійснюється ДПУ на підставі рахунку-фактури, що виставляється ДВАТ до 5 числа наступного за розрахунковим місяця, плата ДПУ - протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури. До рахунку-фактури додаються: акт виконаних робіт та податкова накладна. Акт виконаних робіт повинен бути оформлений належним чином між ДВАТ та Донецькою філією ДПУ.

Таким чином, згідно Договору № 341 строк оплати за розрахунковий період сторони пов»язали з моментом пред»явлення вимоги (рахунку-фактури), отже момент початку позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право вимагати про виконання зобов»язання, тобто з першого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.4 договору № 25-76 від 17.02.2006р., оплата ліцензіатом 2 за передачу електроенергії електричними мережами ліцензіата 1 здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 2 480 100,00грн. на місяць, в тому числі ПДВ у розмірі 413 350,00грн., з поточного рахунка ліцензіата 2 на поточний рахунок ліцензіата 1 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Ліцензіат 1 зобов'язаний надати ліцензіату 2 рахунок на оплату не пізніше 4 числа місяця, наступного за розрахунковим, при цьому ненадання ліцензіатом 1 рахунку не є підставою для невиконання ліцензіатом 2 обов'язку по оплаті за передачу електроенергії електричними мережами ліцензіата 1.

Отже, початком строку позовної давності є 16 число місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що про стягнення заборгованості за Договором № 341 від 01.01.2004р. заявлений наступний період: травень-липень, вересень -грудень 2004р.; січень, березень-грудень 2005р. та січень 2006 року; за Договором № 25-76 від 17.02.2006р. спірний період складається: з лютого по грудень 2006р. та з січня по травень 2007р. (т.3 а.с.112).

Надаючи правову оцінку актам звірки розрахунків між сторонами за період з 01.10.2006р. по 30.04.2007р. з 01.01.2007р. по 30.11.2007р. та від 16.03.2007р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо інше неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов»язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов»язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону в регістрах бухгалтерського обліку відображаються господарські операції лише на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати юридичну силу та доказовість, тобто повинні бути належним чином оформлені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на вищенаведені норми Закону, колегія суддів вважає, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов»язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками тощо. Відповідно, акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Як вбачається з актів звірки за період з 01.10.2006р. по 30.04.2007р. та з 01.01.2007р. по 30.11.2007р. (т. 8 а.с.87, 88), сторони за спірними договорами визначили сальдо на визначену дату.

Сальдо в бух. обліку - це залишок по бухгалтерському обліку, різниця між сумою записів по дебету та кредиту рахунків. Сальдо за період - це сумарний результат операцій за розглядуваний період. Сальдо кінцеве - це залишок по рахунку на кінець періоду, розраховується як арифметична сума початкового сальдо та оборотів за період.

Зазначені акти містять відомості щодо оборотів та рахунків, в тому числі за договорами № 341 від 01.01.2004р., № 25-76 від 17.02.2006р., а тому відокремити суму боргу, підстави та період її виникнення з даних актів неможливо.

Акт звірки розрахунків від 16.03.2007р. взагалі не містить посилання на спірні договори, а відтак не може бути прийнятий до уваги як належний доказ.

Крім того, акт звірки за період з 01.10.2006р. по 30.04.2007р. підписаний керівниками та головними бухгалтерами обох сторін та скріплений печаткою з боку позивача, на підписах керівництва відповідача наявний штамп.

З пояснень В.Г. Котляренко, як генерального директора підприємства відповідача в той час вбачається, що даний акт був підписаний виключено з метою звірки бухгалтерського обліку операцій (печаткою підприємства не скріплявся) та містить інформацію про обороти за вищенаведений період за синтетичним рахунком 36 (розрахунки з покупцями та замовниками) - субрахунок 361 (розрахунки з вітчизняними покупцями)

Таким чином, зазначений акт звірки не може свідчити про те, що відповідачем була визнана заборгованість перед позивачем, що б потягнуло за собою переривання або зупинення строку позовної давності.

Крім того, визнання боргу є дією, яка тягне за собою певні цивільно-правові наслідки, у тому числі і переривання строку позовної давності. А відтак визнання боргу має бути викладено у певній формі, яка б не допускала розбіжностей при тлумаченні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що зазначені акти не можуть розглядатися в якості доказів визнання боргу у розумінні ст. 34 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред»явлення позовних вимог про стягнення боргу за послуги по передачі електроенергії за травень 2004р.- лютий 2007р. за спірними договорами, враховуючи те, що позовна заява подана 22.03.2010р.

Позивач у своїх поясненнях від 14.05.2012р. № 51юр-3011/12 зазначив, що відповідач станом на 27.02.2009р. визнавав існування боргу перед позивачем за передачу електроенергії за Договором № 341 від 01.01.2004р., а відтак, на його думку, строк позовної давності для звернення в суд з вимогами про стягнення заборгованості за передачу електроенергії за договором № 341 від 01.01.2004р. перервався за період травень 2004р. - січень 2006р. (платіжне доручення № 464 від 27.02.2009р.) ( т.3 а.с.10-11,т.2 а.с.115).

Проте, колегія суддів не приймає цей довід позивача, оскільки згідно висновку експертизи, 300000 грн. в якості оплати за платіжним дорученням № 464 від 27.02.2009р. зараховано у погашення заборгованості 27.02.2009р., але невідомо за який період та згідно якого рахунку-фактури (т. 3 а.с.46).

З висновку судово-економічної експертизи № 163/24 від 18.10.2012р. вбачається, що визначити суму боргу ДП «Регіональні електричні мережі» перед ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго» за передачу електричної енергії за договорами № 341 від 01.01.2004р., № 25-76 від 17.02.2006р. на підставі первинних документів бухгалтерського обліку (актів приймання-здачі виконаних робіт та платіжних документів) відповідача не представляється можливим (т. 3 а.с.37 зворотній бік).

В той же час експертом встановлено, що за договором на передачу електроенергії № 341 від 01.01.2004р. сума боргу становить 15003340,55 грн. за період з вересня по грудень 2005р. та січень 2006р., а за Договором на передачу електроенергії № 25-76 від 17.02.2006р. - 17312396,80 грн. за період лютий-грудень 2006р., січень-травень 2007р.

З висновку експертизи вбачається, що відповідачем було здійснено частково погашення заборгованості у сумі 4 101 000,00 грн. за період з березня 2007р. по травень 2007р. у сумі 1 367 000,00 грн. за кожен місяць, в тому числі за травень 2007р. згідно актам про припинення зобов»язань заліком зустрічних вимог від 31.03.2007р., 20.04.2007р. 31.05.2007р.( т. 3 а.с.47-48).

Як вбачається із заяви позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог, сума боргу за договором № 25-76 від 17.02.2006р. складає за березень 2007р. - 1 475 172,97грн., за квітень 2007р. - 1 475 172,97грн., травень 2007р. - 1 475 172.,97грн. (т. 3 а.с.112), а враховуючи часткове погашення за даний період суми боргу щомісячно у розмірі 1 367 000,00грн., то сума боргу за період з березня 2007р. по травень 2007р. складає 324 518,91грн. ( 1 475 172,97 - 1 367 000, 00 = 108 172,97грн. х 3= 324 518,91 грн.).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що сума боргу у розмірі 324 518,91 грн. за договором № 25-76 від 17.02.2006р. за період з березня по травень 2007р., заявлена позивачем в межах строку позовної давності та повинна бути стягнена з відповідача.

Судова колегія вважає, що суд помилково дійшов висновку про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 25-76 від 17.02.2006р. у розмірі 17 312 396,80 грн., врахувавши висновок експертизи, з якого вбачається, що сума боргу за період березень-травень 2007р. складає 2 480 100,00грн. щомісячно, але позивачем дана сума боргу не була зазначена у заяві про збільшення позовних вимог. Отже, суд не може змінювати підстави або предмет позову.

Колегія суддів зазначає, що висновок експерта оцінюється судом відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами, не є обов»язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене та заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних, колегія суддів вважає, що за період з 01.03.2007р. по 01.02.2010р. сума інфляційних нарахувань складає 198 798,65 грн. та 3% річних за період з 22.03.2007р. по 22.03.2010р. складає 29 260,05 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013 року у справі №20/92 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2013р. у справі №20/92 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області (ідентифікаційний код 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (м. Донецьк, ідентифікаційний код 26390719) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (м. Горлівка, Донецької області, ідентифікаційний код 00131268) заборгованість за договором № 25-76 від 17.02.2006р. у сумі 324 518,91 грн., інфляційні у розмірі 198 798,65 грн. та 3% річних у сумі 29 260,05 грн..; державне мито і судовий збір у розмірі 45 160,16грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,68 грн.; витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 25144,85 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (м. Горлівка, Донецької області, ідентифікаційний код 00131268) ) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород, Київської області (ідентифікаційний код 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (м. Донецьк, ідентифікаційний код 26390719) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 17 105,31 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.