Рішення № 31686441, 28.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4986/13 28.05.13

За позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»

До 1. Чернігівської обласної державної адміністрації

2. Головне управління Держземагенства в Чернігівській області

Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,4 га, наданої позивачу на підставі рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186), зобовязання вчинити дії

Суддя Станік С.Р.

від позивача Гарнага П.А. - представник за довіреністю

від відповідача -1 не з'явився

від відпвідача-2 не з'явився

У судовому засіданні 28.05.2013 судом на підставі ст. 85 Господарського кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів - Чернігівської обласної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства в Чернігівській області про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,4 га, наданої позивачу на підставі рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186), а також зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 7,4 га, яка надана для розширення і будівництва очисних споруд згідно рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 порушено провадження у справі №910/4986/13. Розгляд справи призначено на 16.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 розгляд справи відкладено на 14.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 продовжено строк вирішення спору у справі, а також відкладено розгляд справи на 28.05.2013.

В судовому засіданні 28.05.2013 представник позивач підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996, Чорнобильсьій АЕС, правонаступником якої є позивач, надано у користування земельну ділянку площею 7,4 га для розширення і будівництва очисних споруд (КОС). В подальшому, об'єкт «Розширення і будівництво КОС», розташований на вказаній земельній ділянці, був переданий як об'єкт незавершеного будівництва у комунальну власність територіальної громади міста Славутич Київської області за актом приймання - передавання.

Таким чином, право позивача на постійне користування земельною ділянкою припинилось в силу статті 120 Земельного кодексу України, оскільки перейшло до іншої особи, у зв'язку з чим позивач звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 7,4 га проте, відповідачем-1, як органом, до повноважень якого згідно статті 122 п. 5 Земельного кодексу України віднесено розпорядження землями за межами населеного пункту, рішення про припинення позивачу права постійного користування - прийнято не було, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач-1 в судове засідання 28.05.2013 представників не направив, проте, в судовому засіданні 14.05.2013 представник відповідача-1 проти позову заперечував.

У письмових поясненнях по суті спору наголошував на тому, що дійсно, до повноважень відповідача-1 віднесено припинення права постійного користування земельними ділянками, проте, оскільки Державний акт на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186 видано Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області про те, що вказаному землекористувачу надано в постійне користування 7,4 га земель для розширення будівництва очисних споруд відповідно до рішення Неданчицької сільської ради народних депутатів від 15.08.1996 № 57, а тому підстави для припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою саме позивачу - Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильська АЕС» - відсутні.

Відповідач-2 в судове засідання 28.05.2013 своїх представників - не направив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи у відсутності свого представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186, виданого Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області про те, що вказаному землекористувачу надано в постійне користування 7,4 га земель для розширення будівництва очисних споруд відповідно до рішення Неданчицької сільської ради народних депутатів від 15.08.1996 № 57.

20.05.2005 Славутицькою міською радою Київської області прийнято рішення № 678-46-IV «Про передачу об'єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» у комунальну власність територіальної громади міста Славутича», відповідно до якого надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Славутича об'єкти згідно додатків, доручено виконкому здійснити прийняття об'єктів у комунальну власність територіальної громади міста Славутича згідно з додатками у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 30.11.2005, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, відповідною комісією на виконання рішення Славутицької міської ради № 678-46-IV «Про передачу об'єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» у комунальну власність територіальної громади міста Славутича» від 20.05.2005, було прийнято рішення про передачу об'єктів (згідно наведеного у акті переліку) до комунальної власності територіальної громади міста Славутича Київської області.

26.03.2012 позивач звернувся з до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою № 1320/39/09-103 про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 7,4 га, надану Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція згідно рішення Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області 15.08.1996 № 57, на підставі якого оформлено відповідний Державний акт на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186.

У відповідь на звернення позивача від 26.03.2012 № 1320/39/09-103, Чернігівська обласна державна адміністрація листом від 16.05.2012 № 06-05/1740 повідомила про те, що у випадку надходження клопотання від КП «Управлінння житлово-комунального господарства м. Славутича» про оформлення права користування згаданою земельною ділянкою, облдержадміністрацією буде припинено право користування земельною ділянкою позивачу.

13.06.2012 позивач повторно звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з вимогою № 2427/39/9-242 припинити його право постійного користування земельною ділянкою площею 7,4 га, надану Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція згідно рішення Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області 15.08.1996 № 57, на підставі якого оформлено відповідний Державний акт на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186.

Як зазначав позивач у позові, Чернігівська обласна державна адміністрація відповіді на звернення позивача від 13.06.2012 № 2427/39/9-242 - не надала, і станом на момент подачі позову дій щодо припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою - не вчинила.

Також, відповідно до організаційної структури виробничого об'єднання „Чорнобильська АЕС" (ВО ЧАЕС), затвердженої наказом №80 від 01.02.1990, в якості структурного підрозділу до складу ВО ЧАЕС було включено Управління капітального будівництва ВО ЧАЕС.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 №1268 на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктур було створено державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом".

На виконання зазначеної постанови та у відповідності з наказом державного комітету України по використанню ядерної енергії №138 від 31.03.1997 та наказом Міністерства енергетики України №22 від 22.09.1997 ВО ЧАЕС увійшло до складу НАЕК „Енергоатом" в якості відособленого підрозділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2001 №399 „Про утворення державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», на базі відособленого підрозділу «Чорнобильська АЕС» державного підприємства НАЕК «Енергоатом» утворено державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» шляхом його виділення із складу зазначеної компанії з віднесенням до сфери управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, позивач - ДСП «Чорнобильська АЕС» є правонаступником прав та обов'язків Управління капітального будівництва виробничого об'єднання «Чорнобильська АЕС» на яке був оформлений Державний акт на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186, виданого Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області про те, що вказаному землекористувачу надано в постійне користування 7,4 га земель для розширення будівництва очисних споруд відповідно до рішення Неданчицькою сільської ради народних депутатів від 15.08.1996 № 57.

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Ріпкинському районі Чернігівської області від 18.01.2013 № 01-15/87, земельна ділянка площею 7,4 га (Державний акт на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186) розташована за межами населених пунктів Неданчицької сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є зокрема добровільна відмова власника від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Частиною 2 ст. 120 Земельного Кодексу України визначено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщено на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності за земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" зазначено, що раніше видані державні акти залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте правопопередником позивача у 1996 році в установленому законом порядку, не втрачено позивачем, як правонаступником, а зберігається до його належного переоформлення (вказана позиція узгоджується зокрема з позицією Верховного Суду України у постанові від 26 вересня 2011 року N 6-14цс11).

Згідно ч.1 ст. 377 Цивільного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 182 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 4 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна» встановлено, що виникнення, зміна та припинення речових прав на об'єкти нерухомості (в тому числі земельні ділянки) підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою набувають : підприємства, установи, організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації інвалідів України, тощо.

Частиною 1 статті 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 наведеної статті). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частина 4).

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1). Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (ч. 2). Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (ч. 3). Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5). Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 6). Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) (ч. 7). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації (ч. 8). Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації (ч. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, вищезазначеними нормами законодавства визначено, що підставою припинення відповідачем-1 права користування позивачем земельною ділянкою - є набуття іншою особою права власності на будівлю або споруди, розташовані на земельній ділянці площею 7,4 га, яка знаходиться в користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідно до рішення Славутицької міської ради № 678-46-IV «Про передачу об'єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» у комунальну власність територіальної громади міста Славутича» по Акту приймання - передачі нерухомого майна від 30.11.2005, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, позивачем було передано у комунальну власність територіальної громади міста Славутича об'єкти нерухомості згідно наведеного у акті переліку, зокрема і очисні системи (КОС), розташовані зокрема і на земельній ділянці площею 7,4 га, щодо якої оформлено відповідний Державний акт на право постійного користування землею (бланк ІІ-ЧН № 000885) від 05.09.1996 № 186, виданий Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області про те, що вказаному землекористувачу (правонаступником якого є позивач) надано в постійне користування 7,4 га земель для розширення будівництва очисних споруд відповідно до рішення Неданчицької сільської ради народних депутатів від 15.08.1996 № 57.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача, як правонаступника особи, якій було видано наведений вище Державний акт на право постійного користування 7,4 га земель для розширення будівництва очисних споруд відповідно до рішення Неданчицької сільської ради народних депутатів від 15.08.1996 № 57 - право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилось в силу переходу розташованого на ній нерухомого майна у власність територіальної громади міста Славутича у 2005 році, але відповідачем-1, як органом, до повноважень якого згідно статті 122 п. 5 Земельного кодексу України віднесено розпорядження землями за межами населеного пункту, дій щодо звернень позивача з заявами про припинення права постійного користування позивачем вказаною земельною ділянкою - не вчинено, відповідного права позивача за його вимогою- не припинено.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,4 га, наданої позивачу на підставі рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186) - є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 7,4 га, яка надана для розширення і будівництва очисних споруд згідно рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186) - суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах з огляду на наступне.

Згідно з ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, орагнів місцевого самоврядування, їхніх суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є завданням адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративного судочинства - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Пунктом вісім ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем у адміністративній справі також є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. За положеннями п.5 ч.4 ст.50 КАС суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п. 2 статті 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення інформаційної бази даних з питань ведення Державного земельного кадастру; участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків; затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника; організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру; організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем-2 відсутні договірні/господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. У спірних правовідносинах відповідач-2 виступає суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства у сфері земельних відносин, зокрема здійснення державної реєстрації земельних ділянок і внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру під час реалізації своєї адміністра тивної правосуб'єктності як органу державної влади, наділеного повноваженням щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки, а тому спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з чим провадження в справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, з огляду на викладене, клопотання Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про заміну неналежного відповідача - Головне управління Держземагенства у Чернігівській області на належних відповідачів - реєстраційну службу Ріпкинського РУЮ та відділ Держземагенства у Ріпкинському районі - судом відхиляється.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача-1 на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 1 147,00 грн.

При цьому суд враховує те, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються (пункт 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити право державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (код 14310862; місцезнаходження: 07100 Київська обл., м. Славутич, вул. 77 Гвардійської дівізії, б. 7, а/с 10,11) на постійне користування земельною ділянкою площею 7,4 га, яка надана для розширення і будівництва очисних споруд згідно рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186).

3. Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674; 14000 м. Чернігів, вул. Шевченка, 7) на користь державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (код 14310862; місцезнаходження: 07100 Київська обл., м. Славутич, вул.. 77 Гвардійської дівізії, б. 7, а/с 10,11) судовий збір в сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

4. Провадження у справі в частині зобов'язання Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на постійне користування земельною ділянкою площею 7,4 га, яка надана для розширення і будівництва очисних споруд згідно рішення Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №57 від 15.08.1996 (державний акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 186) - припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

дата підписання рішення - 29.05.2013