Рішення № 31683681, 06.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа № 0907/13484/2012

Провадження №22ц/779/1471/2013

Категорія 5

Головуючий в 1 інстанції - Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючої: Вакарук В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Васильковського В.М.,

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» Станіславінвестбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Західгурт», ОСОБА_3 про звільнення майна з арешту та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд», ТзОВ «Західгурт», ОСОБА_3 про звільнення майна з арешту та визнання права власності. Зобов'язано ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» передати у власність ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд не надав оцінки зібраним по справі доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом не дотримано вимог статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» та не враховано вимог ч.3 ст. 635 Цивільного кодексу України, а оскільки зобов'язання, які виникли за попереднім договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_2 та ТзОВ «Західгурт» припинились, доказів про належність позивачці спірної квартири нею не представлено, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засіданні апеляційної інстанції апелянт вимоги скарги підтримала, представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зважаючи на те, що позивачем виконано в повному обсязі покладені на неї обов'язки згідно попереднього договору-купівлі-продажу квартири, сторонами досягнуто згоди всіх істотних умов основного договору, не укладення якого пов'язане з арештом майна відповідача.

Однак, із висновком суду в частині зобов'язання ТзОВ «Будівельна компанія « Станіславінвестбуд» передати у власність ОСОБА_2 спірну квартиру колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Встановлено, що 29.01.2008 року між ТзОВ «Західгурт» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за номером 365 в державному реєстрі правочинів /а.с.4-7/, виконання якого за Договором переведення боргу від 29.08.2011 року взяв на себе новий боржник ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» /а.с. 6-7, 8,12/.

З довідки ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» вбачається, що згідно технічного паспорту, виданого Івано-Франківським ОБТІ, квартирі під №23 присвоєно №21 /а.с.17/.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 21.01.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено арешт на весь будинок по АДРЕСА_1, що належить боржнику ТзОВ «Західгурт», в тому числі і квартиру, що є предметом договорів від 29.01.2008 року та від 29.08.2011 року. 18.11.2011 року відкрито виконавче провадження про стягнення на користь ОСОБА_3 з ТзОВ «Західгурт» 602 784 грн. грошової компенсації за знецінення її житлового будинку /а.с.10-11/. 25.01.2012 року ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» повідомило ОСОБА_2 про неможливість виконання умов договорів від 29.01.2008 року та від 29.08.2011 року у зв'язку із вищенаведеними обставинами /а.с.68/.

Як вбачається із статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Встановлено, що позивачкою сплачено вказаний у договорі розмір завдатку в сумі 46 692 грн., із визначеної у попередньому договорі ціни продажу в розмірі 48 692 грн. на користь ТзОВ «Західгурт», та сплачено решту коштів в розмірі 8000 грн., в т.ч. за додаткові квадратні метри ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд», що стверджується відповідними квитанціями /а.с.14/.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про дотримання позивачкою умов попереднього договору в повному об'ємі та сплату нею повністю вартості зазначеної квартири.

Згідно п. 1.1 Попереднього договору купівлі-продажу сторони зобов'язалися укласти основний договір до 30.12.2009 року, який в подальшому був продовжений до 30 серпня 2012 року, однак у вказаний термін не був укладений.

Частиною третьою ст. 635 ЦК України передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно п.2 Договору про переведення боргу Первісний боржник переводить до нового боржника зобов'язання передати у власність кредитору однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 новий боржник погоджується виконати зазначене зобов'язання в термін до 30 серпня 2012 року в порядку, що закріплений Попереднім договором.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони не уклали основний договір купівлі-продажу квартири, хоча не заперечують проти його укладення і з цього приводу від усіх учасників договору виходили пропозиції /лист № 24 від 25.07.2012 р. - /а.с.9,66,68/. Проте, причиною його не укладення було винесення ВДВС постанови про накладення арешту від 21.01.2011 року на весь будинок, по виконавчому провадженню на виконання рішення суду про стягнення із ТзОВ «Західгурт» на користь ОСОБА_3 6027844,00 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо звільнення майна з-під арешту, оскільки нею повністю виконані всі зобов'язання, які випливають із попереднього договору, а накладення арешту на весь будинок, в якому знаходиться вищезазначена квартира, порушує законні права та інтереси ОСОБА_2 та є перешкодою для укладення основного договору між сторонами, в яких з цього приводу відсутній спір.

Таким чином рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

В той же час, що стосується висновку суду про зобов'язання ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» передати квартиру у власність, то висновок суду з цього приводу постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідно до вимог ст. 635 ЦПК України суд, за відсутності спору між сторонами попереднього договору, не може визнати право власності на квартиру, оскільки даною нормою передбачено інші правові наслідки. Крім того, сторони не позбавлені можливості в такому випадку укласти основний договір відповідно до вимог чинного законодавства та умов даного договору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася із позовом в суд про визнання права власності на квартиру, однак суд, в порушення принципу диспозитивності та вимог вищезазначеної норми закону, вирішив зобов'язати відповідача передати у власність позивачки спірну квартиру, що не було предметом розгляду.

Тому рішення суду в цій частині слід скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2013 року в частині зобов'язання ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» /вул. С.Січових Стрільців, 23, офіс 606 м. Івано-Франківськ/ передати у власність ОСОБА_2 квартиру за АДРЕСА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ТзОВ «Будівельна компанія «Станіславінвестбуд» в частині зобов'язання передати у власність ОСОБА_2 квартиру за АДРЕСА_2 - відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча: В.М. Вакарук

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М.Васильковський