Постанова № 31682807, 21.05.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р. Справа №818/2036/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,

представників позивача - Галімон Н.А., Доценко І.О.,

представника відповідача - Євенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адмністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 22.01.2013 № 0000052230/3633 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 235 092 грн., у тому числі за основним платежем - 228 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 183 грн.;

- від 22.01.2013 № 0000042230/3632 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 445 799 грн., у тому числі за основним платежем - 402 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 406 грн.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що Державною податковою інспекцією в м. Сумах з 20.112012 по 29.12.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства, за результатами якої складений акт перевірки від 09.01.2013 № 38/2230/140055202/3.

22.01.2013 відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000052230/3633 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 235 092 грн., у тому числі за основним платежем - 228 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 183 грн. та № 0000042230/3632 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 445 799 грн., у тому числі за основним платежем - 402 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 406 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними, такими що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, просить скасувати, зазначивши, що в ході перевірки встановлено, що податковий кредит позивача було сформовано за рахунок придбання ТМЦ у ТОВ "Лобос-Трейд", ПП "Росток+", ТОВ "Будгерметик".

На думку відповідача господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Лобос-Трейд» ПММ (бензин А-76) є безтоварними, та такими, що не тягнуть за собою реальних наслідків, оскільки у ТОВ «Лобос-Трейд» є офісні приміщення, склади, автозаправочні блоки, автоцистерни, але воно не може здійснювати господарської дільності у розумінні ст. 3 ГК України, тому що кількість працюючих у нього за трудовим договором - 1 особа, а саме підприємство на запити податкових органів щодо надання інформації відповіло, що не може надати інформацію, оскільки у нього вилучено правоохоронними органами відповідні документи.

Проте, на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Лобос- Трейд" позивачем надано усі необхідні первинні бухгалтерські документи.

Відповідач не піддає сумніву законність та правильність складання первинних бухгалтерських та податкових документів, на підставі яких було отримано позивачем товар та сплачено за нього кошти, так само відповідачем не вжито жодних заходів щодо оскарження договору постачання чи подання до правоохоронних органів інформації про підробку первинних документів.

В акті перевірки податковим органом викладено обставини щодо неможливості проведення зустрічної перевірки контагента позивача ПП "Росток+", оскільки дане підприємство не було знайдено за місцем реєстрації, на ньому працює лише дві особи і ВПМ Основ'янської МДПІ м. Харкова надано до управління податкового контролю висновок № 128 від 06.09.2012р. щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємством ПП "Росток+". В цілому в акті перевірки зроблено висновок щодо фіктивності та відсутності реальної господарської діяльності ПП "Росток+".

Проте, при укладенні договору позивачем з ПП "Росток+", останнім було надано пакет документів, які підтверджують правомірність діяльності ПП "Росток+" та повноваження осіб, які підписали договір, так само і господарські операції про придбанню цементу підтверджуються первинними документами, в тому і числі і щодо транспортування , які видані перевізником - залізницею.

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ з вартості будівельних матеріалів, які були придбані позивачем у ТОВ «Будгерметик». Згадані господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Будгерметик» товару - силікону склопакетного відповідач вважає безтоварними і такими, що не тягнуть за собою реальних наслідків, оскільки ДПІ в Печерському р-ну м. Києва склало акт про неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Стейдпрод», яке є постачальником постачальника ТОВ «Будгерметик». Разом з тим відповідач не піддає сумніву правомірність і законність первинних документів, які були складені при вказаних господарських операціях, ні той факт, що позивач використав придбаний товар у власній виробничий діяльності - при виготовленні пластикових вікон.

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ податку сплаченого у вартості товарів, які були придбані позивачем у ТОВ «ЛюАл». Відповідач вважає, що позивач незаконно сформував податковий кредит за вказаними господарськими операціями з тих причин, що свідоцтво про реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Люал» було анульоване 17.08.2012р.

Проте, яким чином анулювання свідоцтва суб'єкта господарювання у 2012 році впливає на формування податкового кредиту контрагентів у 2011 році відповідач не вказує.

Отже, оскільки суми податку, віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджені первинними документами на підставі здійснення господарських операцій з придбання товарів, то твердження відповідача щодо безтоварності згаданих операцій є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами перевірки. Факт достовірності первинних документів відповідачем не оспорюється.

Таким чином, на думку позивача, підстав вважати господарські операції з вищенаведеними контрагентами безтоварними чи не направленими на реальне настання наслідків у відповідача не було.

Крім того, в акті перевірки вказано, що позивач згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2011 реалізував об'єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 за договірною ціною 400 000 грн. Відповідач вважає, що позивач неправомірно включив до валових доходів та до податкового зобов'язання з ПДВ суми, виходячи з договірної вартості проданого майна, чим занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Позивач зазначає, що при проведенні перевірки відповідач не звертався до позивача із запитом про обґрунтування рівня ціни майна, проданого за вказаним спірним правочином.

Беручи до уваги все вищевикладене, обставини, викладені відповідачем в акті перевірки позивач ввважає необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (а.с. 18-24, т. 4), в яких зазначає, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Лобос-Трейд» ПММ (бензин А-76) є безтоварними, та такими, що не тягнуть за собою реальних наслідків, оскільки ТОВ «Лобос-Трейд» не може здійснювати господарської дільності у розумінні ст. 3 ГК України, тому що кількість працюючих у нього за трудовим договором - 1 особа, а саме підприємство на запити податкових органів щодо надання інформації відповіло, що не може надати інформацію, оскільки у нього вилучено правоохоронними органами відповідні документи.

Провести зустрічну перевірку контрагента позивача ПП "Росток+" виявилося неможливим, оскільки дане підприємство не було знайдено за місцем реєстрації, на ньому працює лише дві особи і ВПМ Основ'янської МДПІ м. Харкова надано до управління податкового контролю висновок № 128 від 06.09.2012 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємством ПП "Росток+". Таким чином, відповідач приходить до висновку щодо фіктивності та відсутності реальної господарської діяльності ПП "Росток+" і, як наслідок, неможливості проведення господарських операцій між позивачем та ПП"Росток".

Господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Будгерметик» товару - силікону склопакетного відповідач вважає безтоварними і такими, що не тягнуть за собою реальних наслідків, оскільки ДПІ в Печерському р-ну м. Києва склало акт про неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Стейдпрод», яке є постачальником постачальника ТОВ «Будгерметик». Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Будгерметик" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з не формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у ТОВ "Будгерметик" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та операціях з придбання товарів (послуг) в підприємств-постачальників.

Також, відповідач вважає, що позивач незаконно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Люал» з тих причин, що дане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, не включило суми по операціям з позивачем до податкових зобов'язань, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Люал» було анульоване 17.08.2012.

Крім того, ТОВ «БВК Федорченко» згідно договору купівлі-продажу б/н від 19.05.2011 та акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 19.05.2011 реалізувало об'єкт нерухомого майна (цех № 3), розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 1937,0 кв.м фізичній особі ОСОБА_5. Відповідно до п.172.3 ст.172 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями: «Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону». Згідно до звіту «Про оцінку майна» оціночної фірми «Юніт» від 18.12.2012 вартість нежитлової будівлі цеху № 3 , загальною площею 1937 кв. м., визначена у висновку, відповідно для вказаних у звіті умов дорівнює 1390200.0 грн., в т. ч. ПДВ 231700,00 грн., тобто у нашому випадку об'єктом оподаткування при купівлі-продажу нерухомого майна за участю фізичної особи є оціночна вартість.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Справедлива вартість - сума, згідно якої може бути здійснено обмін активу, або сплата зобов'язань в результаті операції між зацікавленими та незалежними сторонами ".

Справедлива вартість, яка використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, може виступати в ролі первинної, переоціненої або залишкової (балансової) вартості, як що вони відповідають ринковій вартості об'єкта основних засобів на даний момент.

Таким чином, підприємством занижено податкові зобов'язання за травень 2011 року.

У судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у письмовому запереченні, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 20.11.2012 по 29.12.2012 Державною податковою інспекцією в м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012. За результатами перевірки складений акт від 09.01.2013 № 38/2230/14005202/3, відповідно до якого встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1.2. ст.. 228 ЦК України, п. 3ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПКУ у зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 228 908, 00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6183,0 грн., також встановлено порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, п. 172.3 ст. 172, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 у зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" на 402393,0 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 43406,00 грн. (а.с. 20-123, т. 1).

22.01.2013 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000052230/3633 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 235 092 грн., у тому числі за основним платежем - 228 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 183 грн. (а.с. 16, т.1), та № 0000042230/3632 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 445 799 грн., у тому числі за основним платежем - 402 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 406 грн. (а.с. 17, т.1)

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2011 між позивачем та ТОВ "Лобос-Трейд" укладено договір № 26, згідно якого позивач придбає у ТОВ "Лобос-Трейд" нафтопродукти (бензин марки А76) (а.с. 124).

Придбання позивачем натопродуктів згідно договору від 03.01.2011 підтверджується видатковими накладними від 07.02.2011 № РН-0000047, від 16.03.2011 № РН-0000143, від 02.06.2011 № РН-0000371, від 21.06.2011 № РН-0000440, від 08.07.2011 № РН-0000490 (а.с. 126, 134, 141, 146, 153, т. 1); податковими накладними від 07.02.2011 № 3, від 16.03.2011 № 38, від 01.06.2011 № 3, від 21.06.2011 № 79, від 07.07.2011 № 13 (а.с. 127, 135, 142, 147,154 т. 1).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.02.2011 № РН-0000047, від 16.03.2011, від 02.06.2011 № РН-0000371, від 21.06.2011 № РН-0000440, від 08.07.2011 РН-0000490 (а.с. 128, 136, 143, 148, 155, т. 1); подорожніми листами №№ 9041, 9468, 10190, 10334, 001591.

Оплата товару здійснювалась згідно платіжних доручень від 07.02.2011 № 2609, від 16.03.2011 № 55, № 234, від 01.06.2011 № 133, від 21.06.2011 № 31126, від 07.07.2011 № 3199 (а.с. 125, 132, 133, 140, 145, 152, т.1).

Придбаний у ТОВ «Лобос-Трейд» товар позивач використав у власних виробничо-господарських потребах, а саме: для заправки власного автомобільного транспорту, про що свідчать подорожні листи (а.с. 179-250 т.1, а.с. 1-27, 50-145, 164-215, 238-250 т.2, а.с. 1-77 т.3), кратки руху ПММ (а.с. 28-49, 146-163, 216-237 т.2, а.с. 78-99 т.3), картки (а.с. 158-162) та оборотно сальдові відомості бухгалтерського рахунку 203 (а.с. 131, 139, 151, 157).

Таким чином, суд не приймає твердження податкового органу щодо безтоварності вищенаведених операцій.

16.03.2012 між позивачем та ПП "Росток+" укладено Договір купівлі-продажу цементу № 16/03-12 (а.с. 100-105 т. 3), згідно якого ПП "Росток+" продає, а позивач купує цементну продукцію. Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість і асортимент товару, що поставляється, вказується в додатках (специфікаціях) до договору.

В пункті 3.1. договору вказано, що постачання товару здійснюється залізничним транспортом, станція відвантаження - ст. Шебелинка Харківської області або ст. Краматорськ Донецької області, місце призначення вказується у заявці Покупця. Додатком № 1 до договору купівлі-продажу є форма заявки на відвантаження .

Відповідно до п. 5.4. Договору купівлі-продажу покупець має право розрахуватись за поставлений товар у вексельній формі.

Специфікацією № 3 від 01.06.2012 позивачем та ПП "Росток+" було погоджено обсяг поставки на червень 2012. Відповідно, в червні 2012 було здійснено наступні поставки товару ПП "Росток+" позивачу:

- 05.06.2012, у кількості 288 тон, на суму 286560,00 грн, в т.ч. ПДВ 47760,00 грн., згідно видаткової накладної № 616 (а.с. 107, т.3), податкової накладної № 21 від 05.06.2012 (а.с. 108, т.3);

- 07.06.2012, у кількості 288 тон, на суму 286560,00 грн, в т.ч. ПДВ 47760,00 грн., згідно видаткової накладної № 646 (а.с. 109, т.3), податкової накладної № 50 від 07.06.2012 (а.с. 110, т.3);

- 11.06.2012, у кількості 288 тон, на суму 249120,00 грн, в т.ч. ПДВ 41520,00 грн., згідно видаткової накладної № 669 (а.с. 11, т.3), податкової накладної № 64 від 11.06.2012 (а.с. 112, т. 3).

Товар було доставлений Південною залізницею, станція відправлення - Шебелинка, станція прибуття Баси у 12 вагонах по 72 тони кожний, згідно залізничних накладних (а.с. 118-129, т. 3).

Розрахунки за товар було здійснено у вексельній формі простими векселями: № АА 0902298 від 18.06.2012 на суму 259521,00 грн.; № АА 0902299 від 18.06.2012 на суму 281359,50 грн; № АА 0902300 від 18.06.2012 на суму 281359,50 грн. (а.с.114-116, т. 3), які були передані ПП "Росток+" за актом приймання-передачі від 18.06.2012 (а.с. 113, т. 3).

При цьому договором № БЦ 4/12 від 17.01.2012 на поставку цементу, укладеного між ПАТ "Євроцемент - Україна" (Продавець) та ПП "Росток+" (Покупець), продавець зобов'язався постачати товар не безпосередньо покупцеві, а вантажоотримувачам, яких вкаже Покупець (п. 2.1.1. договору) (а.с. 130-135, т. 3). Факт відвантаження цементу в адресу позивача залізнодорожним транспортом підтверджено також листом ПАТ «Евроцемент - Україна» № 13/КЦ3-721/12 від 19.11.2012 (а.с. 138, т. 3) з доданим реєстром відвантаження продукції (а.с. 139, т.3), а факт поставки цементу від ПАТ «Евроцемент - Україна» ПП «Росток+» підтверджено відповідними видатковими накладними (а.с. 140-143, 145-148, 150-153, т. 3) та податковими накладними (а.с. 144, 149, 154, т. 3).

Отриманий в червні 2012 від ПП "Росток+" цемент було оприбутковано на головний склад позивача, згідно прибуткових накладних: від 05.05.2012 № 1303, від 07.06.2012 № 1333, від 11.06.2012 № 1334.

З головного складу цемент було виписано під звіт матеріально відповідальній особі - начальнику формувального цеху заводу залізобетонних виробів (структурний підрозділ позивача) Шкиря О.С., згідно накладних на переміщення: від 05.06.2012 № 2319, від 07.06.2012 № 2437, від 11.06.2.012 № 2450.

З вказаного цементу було виготовлено бетон і начальником формувального цеху заводу ЗБВ було складено матеріальний звіт, згідно якого цемент списано у виробництво, а також складено виробничий звіт на виготовлення бетону, за яким, згідно вимоги, начальником формувального цеху частину бетону передано для виробництва готових залізобетонних виробів під звіт майстру формувального цеху ОСОБА_7 (а.с. 77-85, т. 4).

Готові ЗБВ та бетон, згідно накладних на переміщення, передані майстром формувального цеху заводу ЗБВ під звіт виконавцям робіт ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 (а.с. 86-175, т. 4).

Частину виготовленого бетону та готових ЗБВ було реалізовано контрагентам, згідно видаткових накладних на товар: ТОВ «Будівельна компанія «Техекс», ТОВ «Валерія-СП», ПП «Компанія «Надежда», ПП «Суми-капітал», ПАТ «Астарта Млинелеваторбуд», НВПП «Беркут-СВ», ПАТ «Сумиінвест», ТОВ «СБМК», ППФ «Агрохімпромцентр», УКБ ВАТ «Сумбуд», ТОВ «ВКП Нотехс», ТОВ «Сумифітофармація», ФОП ОСОБА_13, фізичним особам: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_19 (а.с. 176, 181, 182, 183, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 195, 196, 197, 198, 201, 202, 205, 208, 211, 212, 213, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, т. 4)

Таким чином суд вважає, що господарські операції з придбання цементу у ПП «Росток+» в червні 2012 року мали реальний характер, підтверджені належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, достовірність яких відповідачем не оспорюється. В свою чергу податковим органом не подано жодного доказу на спростування такого висновку. Посилання відповідача на акт перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова, в якому зроблено висновок щодо фіктивності та відсутності реальної господарської діяльності ПП "Росток+", суд вважає безпідставним, оскільки така перевірка проведена лише 14.09.2012 року, а господарські операції відбувались в червні 2012 року.

16.02.2011 між позивачем та ТОВ "Будгерметик" укладено договір поставки № ХАБГ-048-02-2011 (а.с. 166-167, т. 3). Згідно даного договору позивачем були придбані у ТОВ «Будгерметик» будівельні матеріали за червень 2011 року на суму 5260,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1052,00 грн. та за серпень 2011року на суму 4635,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 927,00 грн.

Факт придбання товару за вищевказаним договором підтверджується видатковими накладними від 21.06.2011 № 610/2 (а.с. 169, т. 3) та від 22.08.2011 № 868/2 (а.с. 174, т.3); податковими накладними від 21.06.2011 № 6029/002 (а.с. 170, т. 3) та від 22.08.2011 № 870/002 (а.с. 175, т. 3).

Транспортування будівельних матеріалів здійснювалося автомобілем НОМЕР_1, згідно товарно-транспортних накладних від 21.06.2011 № 290 (а.с. 171, т. 3) та від 22.08.2011 № 409 (а.с. 176, т. 3).

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку згідно платіжних доручень від 08.07.2011 № 574 на суму 6312,00 грн. (а.с. 168, т. 3) та від 19.09.2011 № 3855 на суму 5562, 00 грн. (а.с. 173, т.3).

Придбаний позивачем у ТОВ «Будгерметик» на підставі договору поставки № ХАБГ-048-02-2011 від 16.02.2011 товар (силікон) було оприбутковано позивачем на головний склад згідно прибуткових накладних від 21.03.2011 № 1522 та від 22.08.2011 № 2215.

З головного складу силікон було передано під звіт матеріально відповідальній особі начальнику столярного цеху позивача Голубченко Г.П., - згідно накладних на переміщення від 21.06.2011 № 2439 та від 22.08.2011 № 3602.

Силікон було використано столярним цехом для виготовлення склопакетів для пластикових вікон, про що начальником цеху було складено матеріальний звіт.

Також, позивач включив до податкового кредиту за перевіряємий період суми податку, сплаченого у вартості товарів, які були придбані позивачем у ТОВ «ЛюАл»:

- згідно видаткових накладних № РН-0000031 від 19.08.2011 (масло компресорне КС-19) на суму 4220,00 в т.ч. ПДВ 703,33 грн. (а.с. 179, т.3), № РН-0000032 від 19.08.2011 (масло трансформаторне Т-1500) на суму 4488,00 в т.ч. ПДВ 748,00 грн. (а.с. 180, т.3), № РН-0000033 від 19.08.2011р. (вібробулава d 76) на суму 744,00 в т.ч. ПДВ 124,00 грн. (а.с. 181, т.3), податкова накладна № 1 від 09.08.2011 (а.с. 182, т.3), оплачено передоплатою, згідно платіжного доручення № 3298 від 09.08.2011 у сумі 9452, 00 грн. (а.с. 178, т.3);

- згідно видаткової накладної № РН-0000034 від 19.08.2011 (командоконтроллер ККТ-61 У2) на суму 2310, 00 в т.ч. ПДВ 385, 00 грн. (а.с. 184, т. 3), податкова накладна № 3 від 15.08.2011 (а.с. 185, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 3822 від 15.08.2011 на суму 2310, 00 грн. (а.с. 183, т. 3).

- згідно видаткової накладної № РН-0000036 від 16.09.2011 (емальпровод ПЄТ-155) на суму 1987,20 в т.ч. ПДВ 331,20 грн. (а.с. 198, т. 3), податкова накладна № 5 від 25.08.2011 (а.с. 199, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 259 від 25.08.2011р. на суму 1987,20 грн. (а.с. 197, т. 3).

- згідно видаткових накладних № РН-0000054 від 10.11.2011 (масло трансформаторне Т-1500) на суму 4512,00 в т.ч. ПДВ 752,00 грн. (а.с. 188, т. 3), № РН-0000055 від 10.11.2011р. (емальпровод ПЄТ-155) на суму 2484,00 в т.ч. ПДВ 414,00 грн. (а.с. 189, т.3), податкова накладна № 1 від 03.11.2011 (а.с. 190, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 3544 від 03.11.2011 на суму 6996,00 грн. (а.с. 187, т. 3).

- згідно видаткових накладних № РН-0000064 від 30.12.2011 (електрокартон ЄВ # 0,4) на суму 291,00 в т.ч. ПДВ 48,50 грн. (а.с. 193, т.3), № РН-0000065 від 30.12.2011 (масло компресорне КС-19) на суму 4244,00 в т.ч. ПДВ 707,33 грн. (а.с. 194, т.3), податкова накладна № 2 від 15.11.2011 (а.с. 195, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 3608 від 15.11.2011 на суму 4535, 00 грн. (а.с. 192, т.3).

Товар, придбаний позивачем у ТОВ "ЛюАл" було оприбутковано позивачем на головний склад та передано під звіт енергетику заводу ЗБВ Юрченкову І.Н., згідно накладних на переміщення: від 19.08.2011 № 3603 (а.с. 242, т. 4), № 3604 (а.с. 245, т. 4), № 3605 (а.с. 247, т. 4); від 16.09.2011 № 4133 (а.с. 249, т. 4); від 10.11.2011 № 5236 (а.с. 1, т. 5), від 30.12.2011 № 6251 (а.с. 5, т. 5), та списано енергетиком заводу ЗБВ як використані для ремонту обладнання, згідно актів на списання від 31.08.2011 № 1/8 (а.с. 248, т. 4), № 2/8 (а.с. 246, т. 4), № 3/8 (а.с. 244, т. 4); від 30.09.2011 № 11/9 (а.с. 250, т. 4); від 30.11.2011 №№ 1/11, 11/11 (а.с. 2,3, т. 5); від 31.01.2012 №№ 7/1, 8/1 (а.с. 7, 9, т. 5); від 30.12.2012 № 10/12 (а.с. 6, т. 5).

Відповідач вважає, що позивач незаконно сформував податковий кредит за вказаними господарськими операціями з тих причин, що свідоцтво про реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Люал» було анульоване 17.08.2012.

Проте, на думку суду, дане твердження позивача є безпідставним, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ "Люал", які вплинули на формування податкового кредиту у перевіряємому періоді, відбувалися у 2011 році.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи, а саме наданими належним чином оформленими первинними документами, повністю підтверджується реальність господарських операцій спрямованих на виконання договорів з контрагентами ТОВ "Лобос-Трейд", ПП "Росток+", ТОВ "Будгерметик", ТОВ "ЛюАл".

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентами ТОВ "Лобос-Трейд", ПП "Росток+", ТОВ "Будгерметик", ТОВ "ЛюАл".

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "БВК "Федорченко" права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем подакткових зобов'язань за травень 2011 року внаслідок реалізації об'єкта нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 за договірною ціною 400 000 грн.

Відповідач вважає, що позивач неправомірно включив до валових доходів та до податкового зобов'язання з ПДВ суми, виходячи з договірної вартості проданого майна, чим занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток на 189788,18 грн. на прибуток і ПДВ суму 165033,00 грн.

Даний висновок зроблено відповідачем враховуючи звіт "Про оцінку майна" оціночної фірми "Юніт" від 18.12.2012, де визначено вартість вищезазначеної будівлі у розмірі 1 390 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 231,700 грн. (а.с. 215, т. 3).

Суд не погоджується із даним твердженням податкового органу з огляду на наступне.

19.05.2011 позивач згідно договору купівлі-продажу (а.с. 202-203, т. 3) та акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 19.05.2011 (а.с. 201, т. 3) реалізував об'єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 за договірною ціною 400 000 грн.

За придбане майно ОСОБА_5 розрахувався в повній мірі грошовими коштами передоплатою шляхом безготівкового розрахунку, згідно платіжних доручень № 2 від 24.02.2010, № 3 від 24.03.2010, № 4 від 28.04.2010, № 5 від 28.05.2010, № 7 від 24.06.2010, № 11 від 27.07.20101, № 14 від 26.08.2010, № 21 від 10.09.2010 (а.с. 207-214, т. 3).

Слід зазначити, що на замовлення позивача було виготовлено ще один оціночний акт спірного майна - приміщення цеху № 3 на АДРЕСА_1 - висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 338 від 11.03.2013 Сумського відділення при Харківському НДНІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого вартість вказаного нерухомого майна визначена у сумі 616400,00 грн. (а.с. 216-231, т. 3).

Згідно положень п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З цієї ж норми вбачається, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону вказано, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року № 817/98 визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Там же визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Тому будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України та при цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм чинного законодавства України суд прийшов до висновку, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звичайні ціни визначені податковим органом всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством, без належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін, без представлення статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, а тому суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах:

- від 22.01.2013 № 0000052230/3633 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 235 092 грн., у тому числі за основним платежем - 228 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 183 грн;

- від 22.01.2013 № 0000042230/3632 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 445 799 грн., у тому числі за основним платежем - 402 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 406 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1, розрахунковий рахунок № 26008750000103 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ідентифікаційний код 14005202) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення від 14.03.2013 № 249, у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складено та підписано 27 травня 2013 року.