Постанова № 31681024, 05.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.06.2013 р. справа №5009/4502/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.за участю представників сторін: від позивача:Жукова Л.М. - за дов., від відповідача:не з'явився,розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" м.Оріхів Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької областівід18.04.2013р.у справі№ 5009/4502/12 (суддя Науменко А.О.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" с.Мазанка Сімферопольського району Автономної Республіки Кримдо товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" м.Оріхів Запорізької області простягнення 210 000,00 грн. основного боргу, 11489,72 грн. пені, 42 000,00 грн. штрафу, 2297,95 грн. 3% річних Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2013р. у справі № 5009/4502/12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" с.Мазанка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" м.Оріхів Запорізької області 210000,00 грн. основного боргу, 42000,00 грн. штрафу, 11489 грн. 72 коп. пені, 2297 грн. 95 коп. 3% річних, 5315 грн. 75 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факту отримання уповноваженим представником відповідача товару за спірними видатковими накладними, які містять відтиск штампу підприємства-відповідача, оскільки останньому не надавалося відповідного дозволу на виготовлення таких штампів. Крім того, апелянт зауважує, що кільцевої довіреності від 01.06.2012 року, якою визначено зразок такого штампу, відповідач не видавав.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі у судовому засіданні апеляційної інстанції повноважного представника, хоча про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Судова колегія дійшла висновку, що відсутність представника відповідача не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача надав клопотання щодо затвердження мирової угоди від 05.06.2013 року, підписаної сторонами по справі.

Колегією суддів відхиляється вказане клопотання, оскільки Господарсько-процесуальний кодекс України не передбачає затвердження мирової угоди на стадії апеляційного провадження. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сторони не позбавлені можливості затвердити мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.11.10 р. між ТОВ "Кримська водочна компанія" (постачальник) та ТОВ "Конка-Оріхів" (покупець) укладено договір поставки № 963, відповідно до п.1.1 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція, товар). Погоджені сторонами кількість, асортимент і ціни продукції, що продається вказується у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Всі поставки продукції по накладним, оформленим сторонами на протязі строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі і в межах даного договору, навіть при відсутності посилання на даний договір в самій накладній (п. 1.4 договору).

Згідно п. 2.2 договору, продукція постачається партіями. Партією продукції є кількість продукції, вказана у накладній (ТТН).

Пунктами 2.4-2.6. договору сторони визначили порядок поставки продукції. Продукція поставляється на умовах DDР (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торгової точки покупця. Поставка партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не є невід'ємною частиною даного договору. Разом з продукцією постачальник зобов'язався надати покупцеві наступні документи: накладну/ТТН (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії продукції); податкову накладну; документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється. Підписана сторонами накладна/ТТН свідчить, що постачальник передав зазначені документи покупцеві.

Згідно п.2.7 договору, покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна або ТТН /алког/, або цей договір.

Пунктом 2.9 договору визначено, що відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 7 календарних днів з моменту її передачі, яким є, згідно п.2.10 договору, дата її фактичного отримання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі постачальника). В разі відсутності відмітки продавця на екземплярі видаткової накладної постачальника про фактичне отримання продукції, датою поставки вважається дата, вказана в такій накладній у печатний спосіб.

Моментом виконання зобов'язань покупця з оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів в повному обсязі на поточний рахунок постачальника (п.2.14 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, він вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12 р. Строк дії даного договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового строку дії жодна з сторін не повідомила іншу письмово про свої наміри припинити подальшу співпрацю.

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

На виконання умов договору поставки, позивач за видатковими накладними №№РН-42-017540, РН-42-017541 від 06.06.2012 року, № РН-42-017575 від 07.06.2012 року, № РН-42-019102 від 20.06.2012 року, №№ РН-42-020031, РН-42-020032, РН-42-020056 від 28.06.2012 року, №№РН-42-023300, РН-42-023301 від 27.07.2012 року, № РН-42-023547 від 31.07.2012 року передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 220 068,42 грн., що підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого за ним перед позивачем виникла заборгованість за вказаними видатковими накладними в розмірі 210000,00 грн. В підтвердження наявності вказаної заборгованості позивач посилається на складений за підписами сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.12 р.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 210 000,00 грн. основного боргу, 11489,72 грн. пені, 42 000,00 грн. штрафу, 2297,95 грн. 3% річних.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції вірно визначив, що правовідносини сторін регулюються гл.54 Цивільного кодексу України, та, перевіривши дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань за спірним договором поставки, встановив, що за період з червня по липень 2012 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 220 068,42 грн., що підтверджується видатковими накладними, за яку останній розрахувався лише частково, його борг на час розгляду справи складає 210000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та доводами відповідача не спростовується.

За таких обставин, коли відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого товару та до цього часу не погасив перед позивачем спірну суму боргу, незважаючи на письмову вимогу про це від 13.11.2012 року і пред'явлення позову, суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 210000,00 грн. та обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, дослідивши правильність нарахування позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних та відповідність цього розрахунку наявним матеріалам справи, з урахуванням норм ст. 625 ЦК України, правильно дійшов висновку про задоволення таких вимог.

Крім того, пунктом 4.1 договору поставки передбачено відповідальність відповідача за прострочення оплати у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки розрахунку та у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за прострочення понад тридцять днів.

Так, позивачем заявлено до стягнення 11489,72 грн. пені за період з 14.06.12 р. по 20.11.12 р. та 42000 грн. 20 % штрафу за прострочення оплати продукції понад 30 календарних днів.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, суд першої інстанції мотивовано та вірно дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача сум пені і штрафу як законної, обґрунтованої та арифметично вірно розрахованої, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Поряд з цим колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ «Конка-Оріхів», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки вже були предметом розгляду в місцевому господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом Запорізької області фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм як матеріального, так і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2013р. у справі №5009/4502/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" м.Оріхів Запорізької області - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 7 прим.

1,2. позивачу; 3,4. відповідачу; 5. у справу; 6 ДАГС; 7.ГСЗО.