Рішення № 31680171, 03.06.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

03.06.2013

Справа № 0818/9140/2012 2/335/234/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Косатій М.О., за участі прокурора Аракелян А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб - ОСОБА_6, приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, служби у справах дітей Запорізької міської ради в Орджонікідзевському районі, ТОВ ЗМБТІ про визнання договорів недійсними, визнання права власності, вселення-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в своїх інтересах і інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб - ОСОБА_6, приватних нотаріусів Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, ОСОБА_8, служби у справах дітей Запорізької міської ради в Орджонікідзевському районі, ТОВ ЗМБТІ про визнання договорів недійсними, уточнивши його під час розгляду справи. В позові зазначив, що з 01.10.1993 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу, а саме 12.03.2002 року він з дружиною придбав квартиру АДРЕСА_1. В цій квартирі зареєстрували сина та жінку. Про те, що його дружина продала цю квартиру він дізнався після того, як 23.07.2012 року його сім"ю примусово виселили з квартири АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2012 року. Як йому стало відомо його дружина продала квартиру ОСОБА_4 10.10.2010 р., даний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 В свою чергу ОСОБА_4 продала спірну квартиру ОСОБА_5 09.07.2011 року, договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8 Вважає, що вищевказані договори є недійсними з тих підстав, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири 10.10.2010 р. їх сину було 14 років, він проживав у спірній квартирі та був зареєстрований в ній , однак при укладенні договору орган опіки та піклування згоди на відчуження квартири не надавав.Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в реєстрі № 2869, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 09 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, вселити ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

У зв"язку зі смертю 20.02.2013 року позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 03.04.2013 року до участі по справі в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 залучено орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району.

У судовому засіданні законний представник за ухвалою суду позивача ОСОБА_2 - представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити у повному обсязі, вважає що права неповнолітнього при укладанні угод купівлі-продажу квартири були порушені та підлягають поновленню у судовому порядку, згоди на укладання договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 орган опіки та піклування не надавав.

ОСОБА_1 просить позов задовольнити, пояснивши, що він проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, дізнався що їх квартира продана після того, як прийшовши додому якісь сторонні люди сказали йому про те, що квартира їм уже не належить. Зараз проживає в квартирі бабусі по вул.Перемоги в м.Запоріжжя.

Прокурор просить позов задовольнити, вважає що права неповнолітнього порушені та підлягають захисту у судовому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_3 просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнав, пояснивши, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири 10.09.2010 року відомості про те, що в спірній квартирі були зареєстрований чи проживав неповнолітній син були відсутні. Правові підстави для визнання договору від 09.07.2011 р. також відсутні, оскільки сторони не порушували норм діючого законодавства при його укладанні. Також вважає що не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3, оскільки вона є відповідачем по справі. Правових підстав для вселення також немає, в задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа - ОСОБА_6 у судове засідання не з"явився, надіславши суду письмову заяву про слухання справи у його відсутність, та його незгоду з позовними вимогами.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8 судове засідання не з"явилася, про час та місце розгляду повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Запорізької міської ради в Орджонікідзевському районі у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - ОП ЗМБТІ у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з матеріалами справи, проаналізувавши письмові заперечення відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 а/с 7).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 а/с 172).

Згідно з копією паспорта ОСОБА_2 місцем його реєстрації є АДРЕСА_1 (а/с 170).

Згідно з копією паспорта ОСОБА_3 (раніше ОСОБА_3) місцем її реєстрації є :АДРЕСА_1. (а/с 160).

Згідно наданих приватним нотаріусом ОСОБА_7 копій документів (а/с 81-102), на підставі яких був посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 10.09.2010 року № 2869, а саме договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2010 року ОСОБА_11 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27019590 від 16.08.2010 р. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1

Згідно з довідкою начальника ЖЕУ № 6 КП „ВРЕЖО № 1" від 06.09.2010 р. (а/с 99) за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 09.07.2011 року, зареєстрованого в реєстрі № 6696 приватним нотаріусом ОСОБА_8, ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1(а/с 50-51).

Згідно довідки начальника Орджонікідзевського РВ у м.Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області від 31.05.2013 року та копіями Ф-Б, Ф-А 9а/с 220-223) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 17.03.2005 року по 07.07.2011 р.

Даною довідкою, а також довідками МКП „Основаніє" від 15.01.2013 року та від 09.08.2012 року (а/с225-229), КУ „Міська дитяча клінічна поліклініка № 2" підтверджується право на користування спірної квартири неповнолітнім ОСОБА_2 та спростовуються відомості в довідці, наданій начальником ЖЕУ № 6 КП „ВРЕЖО № 1" 06.09.2010 р. приватному нотаріусу ОСОБА_7

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України та роз"яснень Пленуму Верховного Суду України в п.7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. За змістом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину за ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є суперечність змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови. Статтею 176 ч.2 Сімейного кодексу України визначено, що права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом. Згідно частини 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися саме на те, що в порушення ст..ст.17,18 Закону України «Про охорону дитинства»при укладані оспорюваного договору іпотеки була відсутня обов»язкова згода органу опіки та піклування стосовно нерухомого майна, право користування яким має дитина.

Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Абзац 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Згідно із пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Оскільки, згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину. Тобто, право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги. Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується. Як видно з матеріалів справи, на момент укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 станом на 10.09.2010 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований в квартирі, що була предметом купівлі-продажу, а тому для укладання спірного договору купівлі-продажу законом вимагається дозвіл органу опіки і піклування. Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладання договору купівлі-продажу квартири права неповнолітнього ОСОБА_2 були порушені і є підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2010 року недійсним. Позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 09 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1, вселення ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Ст. 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Однак ст. 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

П.3 ч.1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Сторонами за віндикаційним позовом є власники майна або титульні володільці та незаконні володільці майна. Інші особи не є стороною в таких правовідносинах.

Зазначене також викладене у п.10 Постанови ПВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Позивач ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 були стороною в оспорюваному ними договорі купівлі-продажу від 09 липня 2011 року., тому законні підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Вимоги щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_3 є відповідачем по справі та в силу вимог ЦПК України не наділена правами позивача, з зустрічним позовом до суду не зверталася.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 не ґрунтуються на вимогах закону, є передчасними та не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб - ОСОБА_6, приватних нотаріусів Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, ОСОБА_8, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, ТОВ ЗМБТІ про визнання договорів недійсними, визнання права власності, вселення,- задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в реєстрі № 2869.

В задоволенні інших вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н.І.Рибалко