Постанова № 31678973, 30.05.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

30 травня 2013 р. Справа № 802/1706/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Лебедєвої О.С.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості в сумі 8582,72 грн.

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011, 2012 року в загальному розмірі 8582,72 грн.

Оскільки, в добровільному порядку відповідач суму заборгованості зі сплати єдиного внеску не сплатив, УПФ України в м. Вінниці звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 8582,72 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, юридично оцінивши докази, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно наданих позивачем доказів встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1014/183-18309, платники єдиного внеску зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289, передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний рік.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Як видно з таблиць нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) за 2011 рік та за 2012 рік (а.с. 9, 10), відповідач самостійно визначив розмір єдиного внеску до сплати в загальній сумі 8582,72 грн.

В силу ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

Позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме, направлялась вимога про сплату боргу № Ф-1779 від 07.03.2013р. (а.с. 7), яка отримана відповідачем 12.03.2013 р. (а.с. 8) Однак, боржник після отримання даної вимоги її не оскаржила та зазначену у ній суму боргу не сплатила.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011, 2012 роки в розмірі 8582,72 грн., що підтверджується таблицями нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) за 2011 рік та за 2012 рік (а.с. 9, 10), вимогою про сплату боргу (а.с. 5) та витягом картки особового рахунку відповідача (а.с. 7-8).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) - 8582 грн. 72 коп. (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 72 копійки) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905) на р/р 37197104000238 ГУ ДКСУ у Вінницькій області МФО 802015

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна