Постанова № 31678965, 06.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 червня 2013 р. № 7719/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В. при секретарі судового засідання Мелконян А.П.

у присутності

представника позивача Єршової О.І.

представника відповідача Гужви М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ДФІ Харківської області до КП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про зобов'язання виконати вимогу

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про зобов'язання виконати вимоги від 22.07.2009 року № 05-21/ 5079 та від 19.08.2009 № 05-21/5792, а саме: - відшкодування до Державного бюджету неправомірно використану пільгу по податку на землю у розмірі 52738,71 грн.; - донарахування компенсації працівникам у зв'язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706, 62 грн.; - проведення донарахування звільненим працівникам виплати, що підлягають виплаті відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 168495,27 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що на виконання п. 2.12 Плану контрольно - ревізійної роботи ГоловКРУ України на ІІ квартал 2009 року, було проведено планову виїзну ревізію фінансово - господарської діяльності Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" за період 2006 - 2008 роки та завершений звітний період 2009 року. За результатами ревізії складено акт від 18.06.2009 № 05 - 20/55, який підписано з запереченнями та на підставі п.7 ст.10 Закону України „Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" керівнику пред'явлено вимогу від 22.07.2009 № 06-21/5079 та від 19.08.2009 № 05-21/5792 про усунення виявлених ревізією порушень. На теперішній час виявлені ревізією порушення в сумі 311337,74 грн. не усунуто, що свідчить про невиконання вимоги та є порушенням вимог ч. 2 ст. 15 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що вимога позивача в частині проведення донарахування звільненим працівникам виплати, що підлягають виплаті відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 213892, 41 грн. оскаржується в касаційному порядку, а перевірка правомірності застосування пільги по податку на землю не віднесено до компетенції позивача

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно Плану контрольно - ревізійної роботи ГоловКРУ України на ІІ квартал 2009 року КРУ в Харківській області було проведено планову виїзну ревізію фінансово - господарської діяльності Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" за період 2006 - 2008 роки та завершений звітний період 2009 року. За результатами ревізії складено акт від 18.06.2009 № 05-20/55, який підписано з запереченнями посадовими особами КП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування"

За результатами проведеної ревізії, на підставі п.7 ст.10 Закону України „Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" керівнику підприємства пред'явлено вимогу від 22.07.2009 № 06-21/5079 та від 19.08.2009 № 05-21/5792 про усунення виявлених ревізією порушень.

Щодо позовної вимоги про зобов"язання відповідача донарахувати компенсації працівникам у зв"язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706, 62 грн., суд зазначає наступне. Питання проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати регулювалося ст. 34 Закону України "Про оплату праці", Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з указаним Порядком у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Дія зазначених нормативних актів поширювалася на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовувалася у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосувалася усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Строки виплати заробітної плати, соціальних виплат регулюються, зокрема ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 40 Закону від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV. Аналіз положень ст. 34 Закону України "Про оплату праці", положень Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, ст. 115 КЗпП України, ст. 40 Закону 23 вересня 1999 року № 1105-XIV та Порядку № 159 дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки ці нормативні акти не містять будь-якого виключення.

Згідно із пп. 5, 7 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведенні ревізії встановлено, що при виплаті заробітної плати працівникам за червень, серпень, жовтень, грудень 2008 року, січень-лютий 2009 року (по банківським відомостям) за жовтень-грудень 2008 року (по видатковим касовим відомостям на виплату заробітної плати) не нарахована сума у розмірі 41774,35 грн. за 2008 рік та 2932,27 грн. за відповідний період 2009 року, яка повинна була бути нарахована та виплачена відповідно до положень постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 (а.с.126-127, т.1)

У судовому засіданні встановлено, що не нарахування компенсації відповідно до положень постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 виникло внаслідок відсутності грошових коштів та значною заборгованістю по заробітній платі, податкам та страховим внескам, проте суд не приймає таке посилання відповідача, оскільки відсутність коштів на підприємстві не виключає обов'язку останнього здійснити нарахування та виплату компенсаційних виплат.

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовну вимогу про зобов"язання відповідача донарахувати компенсації працівникам у зв"язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706, 62 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині проведення донарахування звільненим працівникам виплати, що підлягають виплаті відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 213892, 41 грн., суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог щодо проведення донарахування звільненим працівникам виплат, що підлягають виплаті відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 213892, 41 грн., заперечували посилаючись на те, що перевірка правильності нарахування заробітної плати не є компетенцією позивача, програмою ревізії ця перевірка не передбачалась. На думку представників відповідача, позивач неправильно трактує ст. 117 КЗпП, якою передбачається виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при відсутності спору про їх розмір. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, це здійснюється згідно глави ХV КЗпП в індивідуальному порядку. В статті 117 вказується, що при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. На цей час у КП ХКБД немає таких підстав, немає заяв від звільнених працівників виплатити такі суми, немає рішень судів або рішень комісії по трудовим спорам. За рішенням суду було нараховано та виплачено середній заробіток за весь час затримки. Строки здійснення остаточного розрахунку зі звільненими визначено у статті 116 КЗпП, згідно якої, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Таких вимог не надходило від працівників, з якими на 01.04.2009 року не було здійснено остаточного розрахунку. Компенсація за затримку розрахунку зі звільненими є разовою виплатою. Вона нараховується та виплачується не раніше ніж стане відомо дата фактичного розрахунку. Щомісячного, або поквартального нарахування компенсацій, як це вимагає позивач, законодавством не передбачено. Представники відповідача у судовому засіданні також наполягали на тому, що звітним періодом для складання фінансової звітності являється календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу. Отже, виходячи з норм Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", завершальний звітний період - це 1 квартал 2009 року, що закінчується 31 березня 2009 року. За таких підстав, на час проведення перевірки (станом на 01.04.2009 року) "поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" (Фінансова звітність ф. № 1 Баланс - код рядка "580") були відображені об'єктивно, згідно регістрів бухгалтерського обліку і фактичного стану розрахунків. Станом на 31.03.2009 року не було підстав нараховувати середню зарплату за час затримки кінцевого розрахунку. Звільнені працівники, які одержали кінцевий розрахунок в травні місяці, не мають претензій до підприємства щодо виплат по оплаті праці та компенсації за її затримку, що підтверджується розписками та заявами про відсутність претензій з їх боку, а тому і відсутній предмет спору.

З цього приводу суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2012 року у справі 2н-496/12/2070 (2а-5809/10/2070) задоволено заяву Державної фінансової інспекції в Харківській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги: постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року по справі № 2а-5809/10/2070 за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги - скасувано. Позов Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги - задовольнено частково: скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 05-21/507 від 22.07.2009 року в частині донарахування звільненим працівникам виплати у сумі 45397,14 грн. У задоволенні позовних вимог про скасування вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 05-21/507 від 22.07.2009 року в частині донарахування звільненим працівникам виплати у сумі 168495,27 грн. - відмовлено. Вказана постанова набула законної сили 21.03.2013 року

Згідно ч.1 ст. 72, ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи, що рішення позивача, на зобов'язання виконання якого подано позовну заяву, частково скасоване постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. і зазначене судове рішення набуло законної сили, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої вимоги в частині донарахування звільненим працівникам у сумі 168495,27 грн. та вважає адміністративний позов в цій частині вимог таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування до Державного бюджету неправомірно використану пільгу по податку на землю у розмірі 52738,71 грн., суд зауважує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення перевірки відповідача КРУ встановлено неправомірне застосування пільги з податку на землю, обрахованої відповідно до положень п.4 ст.12 закону України «Про плату за землю» (додаток 2 до податкового розрахунку земельного податку № 68962).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ головним завданням контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

В п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що органом контролю є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної в законодавстві, здійснює контроль за вчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) і виконанням податкових зобов'язань чи погашенням податкового кредиту. Цей нормативний документ також містить перелік державних органів контролю. До контрольних належать такі державні органи: митні органи, які контролюють порядок сплати й нарахування ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), що їх законодавство зобов'язує стягувати під час ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України; органи Пенсійного фонду України, що наглядають за правильністю нарахування пенсійних внесків і дотриманням порядку їх сплати; органи фондів соціального страхування, які контролюють нарахування страхових внесків і порядок їх сплати; податкові органи, що наглядають за порядком нарахування і процедурою сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), стягуваних до бюджетів і державних цільових фондів (окрім тих, які вказано в пунктах 1-3). Отже інші державні органи не мають права проводити планові й позапланові перевірки з питань діяльності підприємств, установ та організацій у сфері оподаткування.

Таким чином перевірка правильності призначення та сплати податкових зобов'язань не віднесено до компетенції позивача. Беручи до уваги зазначене, суд дійшов до висновку, що позивачем ні документально, ні нормативно не доведено правомірність включення ним у вимогу висновків про наявність порушень відповідачем приписів нормативних актів, що регулюють здійснення сплати податку на землю, а отже вимога про відшкодування до Державного бюджету неправомірно використану пільгу по податку на землю у розмірі 52738,71 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов"язання Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" виконати вимоги від 22.07.2009 року № 05-21/ 5079 та від 19.08.2009 № 05-21/5792, а саме: - донарахувати компенсації працівникам у зв"язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706, 62 грн.; - провести донарахування звільненим працівникам виплати, що підлягають виплаті відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 168495,27 грн.,- підлягають задоволенню в іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 112, 136, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" - задовольнити частково.

Зобов"язати Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" виконати вимоги від 22.07.2009 року № 05-21/ 5079 та від 19.08.2009 № 05-21/5792, а саме:

- донарахувати компенсації працівникам у зв"язку з порушенням термінів виплат по оплаті праці на суму 44706, 62 грн.;

- провести донарахування звільненим працівникам виплати, що підлягають виплаті відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 168495,27 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена 07.06.2013 року

Суддя Зоркіна Ю.В.