Постанова № 31677170, 30.05.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2-а/260/59/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Олещенко Л.Б.

при секретарі: Дєловєнко О.О.

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про стягнення недоотриманих сум компенсації за продукти харчування за 2009 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління труда праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про стягнення недоотриманих сум компенсації за продукти харчування за 2009 рік, посилаючись на те, що він за висновком МСЕК від 04.11.2009 року визнаний інвалідом 3-ї групи, внаслідок професійного захворювання, яке виникло внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та знаходиться на обліку в УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради. Відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.1991р., вин визнаний постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Відповідно до п.14 статті 20 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.1991 р. йому потрібно компенсувати 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України. Він звертався до відповідача з проханням виплатити недоотримані суми компенсації за продукти харчування, та йому була надана відповідь, згідно якого він зрозумів, що грошова компенсація вартості продуктів харчування виплачувалась у розмірі менше ніж передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 258 від 21.05.1992 року, у зв'язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом. Просив визнати неправомірними дії УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради щодо недоплати йому грошової компенсації за продукти харчування за 2009 рік; стягнути з УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради на його користь недоотримані кошти грошової компенсації за продукти харчування за 2009 рік у розмірі 5452,58 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що згідно Віденської Конвенції строк позовної давності на такі правовідносини, що стосуються ядерного вибуху і як наслідок спричинення шкоди здоров'ю - не розповсюджується. Тому ним строк для звернення до суду із цим позовом не пропущений.

Представник відповідача УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради за дорученням Столярова Ю.С. до судового засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, згідно наданих суду письмових заперечень вбачається, що вона позовні вимоги не визнала, зазначивши, що відповідно до п. 14 ст. 20 Закону громадянам віднесеним до категорії 1 компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України.Норми харчування, для громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 № 258 „Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ( на яку посилається позивач) Пунктом 2, вищезазначеної Постанови, Міністерству праці та соціальної політики надано право, виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров'я норм харчування, визначати розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, встановлені вказаним Законом для громадян, віднесених до 1 і 2 категорії. Щороку Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.9 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальними захистом громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 20.09.2005 року № 936 визначає розміри компенсації вартості продуктів харчування. В 2009 році Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 02.02.2009 № 35 затверджено розміри грошової компенсації. Для Донецької області розмір грошової компенсації для 1 категорії становив 301 грн. 00 коп. яку позивач отримував щомісячно на поточний рахунок відкритий у Ощадбанку. Тому в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи, що підтверджується посвідченням, яке діє на всій території України, постійно, серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Згідно до ст. 20 п.14 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ позивач має право на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, оскільки він віднесений до громадян 1 категорії як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.

Суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті позивачу сум компенсації на харчування, Постанови Кабінету Міністрів № 258 від 21.05.1992 р. «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 02.02.2009 року № 35, яким затверджено розміри грошової компенсації, оскільки статтею 20 п.14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ позивач має право на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до п. 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішення даного спору підлягають застосуванню норми ст. 20 п.14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009 рік, а не вказана Постанова КМУ.

Як встановлено з довідки (а.с.8) позивачу за період з січня по грудень 2009 року відповідач сплатив компенсацію вартості продуктів харчування по 301,00 грн. щомісячно, в загальному розмірі 3601,00 грн.

В той час, як за даними Головного управління статистики у Донецькій області середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіоні за 2009 рік, та фізіологічних норм забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (на одну особу віком старше 18 років на місяць), розмір компенсації вартості продуктів харчування повинен складати 9053,58 гривень. Таким чином, загальна сума недоплати склала 5452,58 грн., тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як недоплачена компенсація вартості продуктів харчування за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оскільки позивач є особою, яка віднесена до 1-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він на підставі ст. 5 Закону України „ Про судовий збір " підлягає звільненню від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 3, 8, 9, 10, 11, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради щодо недоплати ОСОБА_1 компенсації вартості продуктів харчування за 2009 рік неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості продуктів харчування за 2009 рік в розмірі 5452,58 гривень за рахунок коштів Державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя: