Рішення № 31676773, 05.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 Справа №914/1231/13

за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 6' 930,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Від прокуратури: Телюк Г.В.

Представники:

від позивача: Малець Н.М.

від відповідача: ОСОБА_4

На розгляд господарського суду Львівської області Прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6' 930,00 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2013р. було порушено провадження у справі, яку призначено на 16.04.2013р. У судових засіданнях 16.04.2013р., 14.05.2013р., 28.05.2013р. та 04.06.2013р оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 28.05.2013р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

У судовому засіданні 05.06.2013р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просять суд позовні вимоги задоволити повністю.

У судовому засіданні 05.06.2013р. представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

31 грудня 2009 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради - Робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами (надалі - Робочий орган), КП «Адміністратовно-технічним управлінням» (надалі - Оператор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Розповсюджувач) було укладено договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів. Предметом даного договору є регулювання відносин, які виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м.Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, зазначені у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові (п.2 договору). У разі самовільного встановлення рекламного засобу на місцях, несвоєчасного демонтажу спеціальної конструкції, розповсюджувач сплачує оператору штраф у розмірі 90 грн. за кожний день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов'язковому демонтажу (п.5.8 договору). Договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 01.01.2015р. (п.8.1 договору).

10.03.2005р. відповідачу видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №5-05-03-003 (місце розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами - «м.Львів, вул.Зелена,96»), який був продовжений до 21.05.2012р.

09.03.2006р. відповідачу видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №5-06-03-062 (місце розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами - «м.Львів, вул.Стрийська, навпроти ДПІ»), який був продовжений до 21.05.2012р.

18.11.2008р. відповідачу видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №6-09-03-016 (місце розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами - «м.Львів, пр. Ч.Калини»), який був продовжений до 21.05.2012р. 17.10.2012р. на продовження даного дозволу видано дозвіл №6-12-10-256 терміном дії до 21.05.2014р.

30.11.2011р. відповідачу видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №1-10-11-245 (місце розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами - «м.Львів, вул.Винниченка,3 місце№4») терміном дії до 31.03.2012р.

Листом Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 30.05.2012р. №23-1790 Відповідача повідомлено про те, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №5-06-03-062 втрачає чинність 01.06.2012р. без права наступної пролонгації, оскільки існуючий рекламоносій не відповідає Класифікатору рекламних засобів, встановлення яких дозволяється у м.Львові. Крім того, відповідача попереджено, що згідно п.3.6.10 договору розповсюджувач зобов'язаний демонтувати у 15-денний термін спеціальні конструкції після закінчення терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

12.06.2012р. на адресу Відповідача надіслано вимогу від №23/Р-7-1399 про добровільний демонтаж рекламної конструкції до 27.06.2012р., однак дану вимогу відповідач не виконав.

06.07.2012р. директором департаменту економічної політики Львівської міської ради видано наказ №17Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, яким зобов'язано позивача у строк до 25.12.2012р. провести демонтаж рекламних конструкцій, серед яких і рекламна конструкції відповідача.

12.09.2012р. позивач здійснив демонтаж рекламної конструкції відповідача, що знаходилася за адресою: м.Львів, вул.Стрийська (навпроти ДПІ), про що складено відповідний акт.

18.10.2012р. позивач звернувся із претензією до відповідача, у якій вимагав оплатити штраф за розміщення рекламних конструкцій без відповідного дозволу за період з 27.06.2012р. по 11.09.2012р. у сумі 6' 939,00 грн.

Докази оплати штрафу у матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Враховуючи зазначене, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п.4 правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., розміщення зовнішньої реклами у м.Львові проводиться виключно на підставі дозволів, що видаються робочим органом відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради. За несвоєчасний демонтаж рекламного засобу, самовільне його встановлення на рекламорозповсюджувача накладаються штрафні санкції згідно з вимогами чинного законодавства та договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу за кожен день несвоєчасного демонтажу або самовільного встановлення рекламного засобу відповідно до Господарського кодексу України (п.6.5 Правил).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі самовільного встановлення рекламного засобу на місцях, несвоєчасного демонтажу спеціальної конструкції, розповсюджувач сплачує оператору штраф у розмірі 90 грн. за кожний день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов'язковому демонтажу.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт розміщення рекламної конструкції у період з 27.06.2012р. по 11.09.2012р. без відповідного дозволу. Суд критично оцінює заперечення відповідача про те, що його заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки оплата, яку проводила ОСОБА_1 після 01.06.2012р. - це оплата за розміщення рекламної конструкції, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Червоної Калини (дозвіл №6-12-10-256 терміном дії до 21.05.2014р.).

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Згідно з п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11,509,526, Цивільного кодексу України та ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79012, м.Львів, вул. Сахарова, 42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13804591) 6' 930,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України 1' 720,50грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 05.06.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 06.06.2013р.

Суддя Яворський Б.І.