Постанова № 31676432, 14.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року 810/1784/13-а

Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства «Трібо» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

УПФ України у м. Білій Церкві Київської області звернулося з позовною заявою до суду в якому просить стягнути із ВАТ «Трібо» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з червень 2010 р. - липень 2010 р. в сумі 412231,39 грн.

28.03.2013 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу УПФУ у м. Біла Церква Київської області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач є платником страхових внесків, відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та виходячи з норм абз. 4 п.1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» повинно відшкодовувати 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За період з червеня 2010 р. - липень 2010 р. відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 1 у розмірі 412231,39 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, тому позивач звернувся до суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, наділав до суду письмові запереченняв яких вказав, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (постраждалі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) з урахуванням положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, набувають право на пенсію: чоловіки - в 55 років; жінки - в 50 років.

Вважає, що згідно ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Вказує, що фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь осіб, яким пенсійний вік занижено як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з таким заниженням має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Вважає, що включення позивачем таких витрат до розрахунку з метою їх відшкодування за рахунок відповідача , є неправомірним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Трібо" є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 1), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій: за червень 2010 р. (основний розрахунок - червень 2010 р. та по іногороднім особам згідно доданих розрахунків) в загальному розмірі 216358,54 грн. та за липень 2010 р. (основний розрахунок - липень 2010 р та по іногороднім особам згідно доданих розрахунків) в загальному розмірі 195872,85 грн.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст. 14 Закону № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень п. 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Вирішуючи питання щодо застосування судом ст. 55 Закону № 796-ХІІ з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками пільгових пенсій, призначених за списком № 1, суд виходить із того, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Крім того, відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

Таким чином, ст. 55 Закону № 796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може. Натомість застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV, оскільки у цій справі предметом розгляду є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

Вирішуючи питання стосовно співвідношення п.6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та п.п. 6.6 п. 6 Інструкції, суд виходить із того, що "надбавки та підвищення", які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону № 1788-XII відрізняються від поняття "збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку", визначеного Законом №1058-IV, оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону №1788-XII, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон №1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону №1058-IV становить її основний розмір.

Крім цього, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії, адже згідно із пунктом 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го числа поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Виходячи зі змісту абзацу другого п.6.8 Інструкції у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 р. по справі № 21-68а12 та від 12.06.2012 р. по справі № 21-107а12 за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трібо" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у попередні періоди, які долучені до матеріалів справи.

В силу статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Частиною першою ст. 70 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких містилася інформація як щодо новопризначених, так і щодо перерахованих пенсій.

Згідно із ст. ст. 10, 81 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у відносинах із страхувальниками та застрахованими особами з приводу виплати пенсій або стягнення заборгованості власної правосуб'єктності не мають, а діють від імені Пенсійного фонду України в межах повноважень, які поширюються на територію відповідної адміністративної одиниці.

Оскільки відповідач є боржником Пенсійного фонду України і знаходиться на території адміністративної одиниці, на яку поширюються повноваження позивача, дії позивача щодо стягнення заборгованості на користь Пенсійного фонду України є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що сума боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 412231,39 грн. не погашена станом на день розгляду справи вона підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідач - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,70,71,72,94,128, 58-163,167, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трібо» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №1 в сумі 412231 (чотириста дванадцять тисяч двісті тридцять одна) грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.