Постанова № 31675620, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 р. Справа №801/3706/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Кийік Е.К. довіреність №985/1 від 18.02.13, Кірносова Л.В. довіреність №2612/1 від 18.04.2013, адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0006131502,

Обставини справи: Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0006131502 про нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 4576,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 785,00 грн..

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав викладених у позові, а саме з необґрунтованістю висновків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в акті перевірки від 06.03.2013 №1522/15.2/03347537 та доведеністю використання придбаних товарів (послуг, робіт) наданих ТОВ "БК Акрополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг" в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений нал ежним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 18.02.2013 №829 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БК Акрополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг" за період з 01.05.2009 по 31.01.2011.

За результатами перевірки складений акт від 06.03.2013 №1522/15.2/03347537, в якому зафіксоване порушення Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації":

-пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22564,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2009 року- 3269,00 грн., 3 квартал 2009 року-4988,00 грн., 2 квартал 2010 року-10153,00 грн., 3 квартал 2010 року-2056,00 грн., 4 квартал 2010 року-298,00 грн., 1 квартал 2011 року-1800,00 грн..

З урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України належить до сплати податок на прибуток у сумі 14307,00 грн.;

-підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "БК Акрополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис торг" за період з 01.05.2009 по 31.01.2011 всього у сумі ПДВ- 18051,00 грн..

Завищення податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2009, вересень 2009, червень 2010, серпень 2010, грудень 2010, січень 2011 всього у сумі 11182,00 грн., що призвело до несплаті сум ПДВ в бюджет у розмірі 11182,00 грн..

В результат чого підлягають донарахуванню сум ПДВ до сплати у розмірі ПДВ- 4576,00 грн., з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України , у тому числі за червні 2010 року-1253,00 грн., серпень 2010 року-1645,00 грн., грудень 2010 року-238,00 грн., січень 2011 року-1440,00 грн..

По результатам акту перевірки винесені наступні податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0006131502 про нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 4576,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 785,00 грн..

Суд погоджується з висновком податкового органу про застосування строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, та визначення грошового зобов'язання за податком на додану вартість за червень, серпень, грудень 2010 року, січень 2011 року.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 78 Податкового кодексу України, визначає обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку стосовно того, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Перевіряємий період не відповідає періоду, зазначеному у повідомленні та наказі про проведення перевірки: в повідомленні від 18.02.2013 № 525/10/15.2 та у наказі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 18.02.2013 № 829 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зазначений перевіряємий період з 01.01.2010 по 31.03.2012, однак, у акті перевірки № 1522/15.2/03347537 від 06.03.2013 відображений період з 01.05.2009 по 31.01.2011.

На підставі зазначеного, суд вважає висновки документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.03.2013 №1522/15.2/03347537, складеними поза межами призначеної перевірки.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

З акту перевірки від 06.03.2013 встановлено використання відповідачем документів позивача: податкових декларації з ПДВ за червень, вересень 2009 року, червень, серпень, грудень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, декларації з податку на прибуток за півріччя, 9 місяців 2009 року, за півріччя, 9 місяців, рік 2010, за 1 квартал 2011 року, лист від 13.02.2013 про надання інформації та документів на запит.

Також використовувався акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012 ТОВ «Будівель компанія «Акрополь», акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012 ТОВ «Бренд Строй», акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012 ПП «Базис-Торг».

Під час документальної позапланової невиїзної перевірки використані комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: («Облік платників», «Бест Звіт», «ТАХ», «Аудит», «Облік податків і платежів», «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

За результатами перевірки відповідачем зафіксоване, що позивач в період з 01.01.2009 по 31.03.2011 мав господарські стосунки з ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Бренд-Строй», які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 N266 (далі - Порядок).

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону N 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Проте, як вбачається з акту від 06.03.2013 №5552/10/15-2 фінансово-господарські документи КРП БТІ взагалі не досліджувалися, акт містить лише опис наданих податкових декларацій та зазначених в них показників.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки. Це документи, визначені цим Кодексом, тобто первинні податкові та бухгалтерські документи, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Таким чином вказаний перелік є вичерпним.

Проте з акту перевірки вбачається, що підставою для висновків про фіктивність господарських операцій позивача послугувала постанова слідчого групи слідчих про порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Союз КДС». Вказано постанова процитована в акті перевірки, де зазначено, що використовуючи реквізити та банківські рахунки підприємств, зокрема ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», ТОВ «БК «Акрополь», група осіб документально оформлювала неіснуючи операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей надання послуг, після чого завідомо підроблені документи надавалися замовникам послуг із конвертації в готівку безготівкових коштів для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Пункт 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 №984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до пунктів 4-6 розділу І цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями Податкового кодексу України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування судове рішення. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим статтею 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

На підставі наведеного суд робить висновок про оформлення результатів перевірки на підставі неналежних матеріалів, а тому викладений в акті від 06.03.2013 викликає сумнів в його об'єктивності.

Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд не досліджує обставини проведення позивачем господарської діяльності з ПП БК "Акрополь", оскільки в розрахунок суми грошового зобов'язання не увійшов розмір ПДВ, сплачений за вказаними операціями за закінченням строку давності.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 28.09.1999 надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №633231. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 06.08.1997 №100063966.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95001, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Некрасова, буд. 11.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний),

68.31 Агентства нерухомості,

69.10 Діяльність у сфері права,

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

В період з 01.05.2009 по 31.01.2011 Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" мало господарським стосунки з ТОВ "БК Акрополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис торг".

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ТОВ "БК Акрополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис торг" не перебуває у процесі припинення. Тобто сторони мали належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Судом встановлено, що позивачем були укладені підрядні договори з ПП «Базис Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Бренд Строй».

Згідно пункту 14.1.36. Податкового кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

21.06.2010 між ТОВ "Бренд Строй" та КРП "СМ БРТІ" був укладений договір підряду за №132, за яким ТОВ "Бренд Строй" (підрядник) зобов'язується виконати за завданням КРП "СМ БРТІ" (замовник) роботи з поточного ремонту приміщень КРП "СМ БРТІ" за адресою: м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11, а КРП "СМ БРТІ" (замовник) зобов'язується прийнята та оплатити роботу. Пунктом 2.1 договору ціна договору встановлена у розмірі 7519,56 грн., що також підтверджується розрахунком договірної ціни. Строк дії договору з 21.06.2010 по 30.08.2010.

01.06.2010 між ТОВ "Бренд Строй" та КРП "СМ БРТІ" був укладений договір підряду за № 68, за яким ТОВ "Бренд Строй" (підрядник) зобов'язується виконати за завданням КРП "СМ БРТІ" (замовник) роботи з поточного ремонту приміщень офісу КРП "СМ БРТІ" за адресою: Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64, а КРП "СМ БРТІ" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити роботу. Пунктом 2.1 договору ціна договору встановлена у розмірі 9871,00 грн., що також підтверджується розрахунком договірної ціни. Строк дії договору з 01.06.2010 по 30.06.2010.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

Відповідно до наказу Держкомстату та Держкомбуду від 29.12.2000 №416/299, з 01.01.2001 введені в дію типові форми первинних облікових документів з обліку в будівництві NКБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт"; N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати".

Форма NКБ-2в поширена на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форми власності, що виконують будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Судом встановлено, що акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в містять вартість по об'єкту приміщення офісу КРП "СМ БРТІ" за адресою: Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64, - 9871,20 грн., за об'єктом приміщення КРП "СМ БРТІ" за адресою: м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11 -7519,56 грн., що відповідає вартості будівельних робіт, зазначеної у договорах.

Вказані акти мають дату їх складання, підписи та відбитки печаток замовника та підрядника, що свідчить про дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Оплата послуг проведена 23.06.2010 за платіжним дорученням №891 з розрахункового рахунку КРП "СМ БРТІ" на розрахунковий рахунок ТОВ "Бренд Строй", що також підтверджується випискою з особового рахунку КРП "СМ БРТІ" за 23.06.2010 та 06.08.2010 за платіжним дорученням № 1121 з розрахункового рахунку КРП "СМ БРТІ" на розрахунковий рахунок ТОВ "Бренд Строй", що також підтверджується випискою з особового рахунку КРП "СМ БРТІ" за 06.08.2010.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бренд Строй» анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутність за мiсцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій ТОВ «Бренд Строй» повноваження виписувати податкові накладні: від 06.08.2010 за №1270, від 30.06.2010 №607.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Вказані податкові накладні зареєстровані у відповідних Реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Факт віднесення вказаних сум на податковий кредиту підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010, прийнятими ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС 19.07.2010 (квитанція № 2), податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010, прийнятими ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС 16.09.2010. (квитанція № 2).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній ( стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Судом встановлено, що 17.12.2010 між ПП "Базис Торг" та КРП "СМ БРТІ" був укладений договір купівлі-продажу за №221, за яким ПП "Базис Торг" (продавець) зобов'язується надати у власність КРП "СМ БРТІ" (покупець) товар згідно накладної, а КРП "СМ БРТІ" (покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість. Оплата проводиться не пізніше 10-днів з моменту надання рахунку на оплату вартості товару. Приймання продукції проводить у день її фактичної передачі у присутності уповноважених представників сторін.

17.12.2010 на адресу позивача був наданий рахунок-фактура №1680 на оплату лічильника ЦЕ 6803В/1 1Т220В 5-60-А, обмежувач тиску OSP-6 32А/3Р, щит НКУ-ВУ 3ф, дріт ПВС 4*6,0 мм2, Автомат 32А/3р. 13.01.2011 на адресу позивача був наданих рахунок-фактура №-00005 на кабель ВВГ 5*6 силовий, трубу гофру ПВХ 25мм, дробель потай с шурупом 6*60 мм (упаковка 100 шт.), ізострічка ПВХ 3 шт., крепіж-клипса дім.25 мм, шайба плоска оцинкована 8мм (упаковка 100 шт.), дріт установочний АППВ 3*4, дріт установочний ПВ-1 1*4.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору купівлі-продажу відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, відповідно до ст. 664 ЦК України, у момент:

-вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

-надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Закон не встановлює обов'язкових форм документів на підтвердження факту передачі товару постачальником та отримання його покупцем, тому на думку суду належним доказом виконання постачальником своїх зобов'язань за договором стосовно передачі товару покупцю може бути й видаткова накладна.

Судом встановлено, що 22.12.2010 сторонами складена та підписана видаткова накладна №1735 на отримання лічильника ЦЕ 6803В/1 1Т220В 5-60-А, обмежувач тиску OSP-6 32А/3Р, щиту НКУ-ВУ 3ф, дроту ПВС 4*6,0 мм2, автомату 32А/3р, 14.01.2011 сторонами складені та підписані видаткові накладні №1 на отримання світ накл. LUMEN-418E, лампа люм. G13 EL Elektrum 18W/54, НКУ-ВУ 3ф, ЦЕ 6808, OSP-6 обмежувач потужності ЕТІ 32А/3р, авто викл. 3Р, розетка накладна, викл 1 кл., кор.. распред, кабель 25*16, АППВ 2*4, АППВ 3*4, кабель АВВГ 2*10 силовий, кабель 4*4 силовий, №5 на отримання кабелю ВВГ 5*6 силового, труби гофра ПВХ 25 мм, дюбелю потай з шурупом 6*60мм, дюбелю потай з шурупом 8*60 мм, ізострічки ПВХ, кріплення-клипси 25мм, шайби плоскої оцинкованої 8мм, дроту установочного АППВ 3*4, дроту установочного ПВ-1 1*4.

Суд вважає вказані документи належними доказами належного виконання продавцем своїх зобов'язань за договором стосовно передачі товару покупцю.

Оплата за придбаний товар була проведена безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок ПП "Базис Торг" загальною сумою 1425,59 грн., у тому числі ПДВ 237,60 грн. (платіжне доручення № 1870 від 21.12.2010; виписка з особового рахунку КРП "СМ БРТІ" за 21.12.2010), загальною сумою 8638,98 грн. (7705,89 грн. та 933,09 грн.), у тому числі ПДВ 1439,83 грн. (1284,31 грн. та 155,52 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 33 від 11.01.2011 та № 49 від 13.01.2011.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ ПП «Базис Торг» анульоване 24.01.2012 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутність за мiсцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій ПП «Базис Торг» повноваження виписувати податкові накладні: від 14.01.2011 за №1, від 14.01.2011 за №5, від 22.12.2010 за №1735.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Отримані від ПП "Базис Торг" податкова накладна від 22.12.2010 за №1735 внесена до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 у суми ПДВ у розмірі 238 грн., від 14.01.2011 за № 1 та за № 5 внесені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 у розмірі 1440 грн. і є документальним формування податкового кредиту за вказані періоди.

Факт віднесення вказаної суми на податковий кредит підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року, прийнятими ДШ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (квитанція № 2).

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом встановлено, що оплата придбаних товарів від ПП «Базис Торг» та робіт від ТОВ «Бренд строй» відбулася безготівковим шляхом з розрахункового рахунку про наявність якого був повідомлений податковий орган.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар (виконання робіт) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Основна господарська діяльність КРП "СМ БРТІ" здійснюється за юридичною адресою підприємства: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11, у будівлі, що належить підприємству на праві господарського відання (нежитлова будівля перебуває у господарському віданні КРП "СМ БРТІ" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого за рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1023 від 25.04.2008).

Відповідно до пункту 2.2 Статуту КРП "СМ БРТІ" до зони обслуговування підприємства входять населені пункти м. Сімферополя, Алушти, Бахчисарая, Білогірська і прилягаючих районів. Наказом від 04.01.2010. № 4-Л/С "Про внесення змін до структури підприємства" введений в дію склад відділів підприємства згідно додатку № 2 з визначенням зони обслуговування кожного відділу. Відповідно до цього приказу:

-в зону обслуговування виробничого відділу технічної інвентаризації № 2 входять Залізничний район м. Сімферополя та смт. Зуя;

-в зону обслуговування виробничого відділу технічної інвентаризації № 5 входять м. Бахчисарай та Бахчисарайський район.

В зв'язку з територіально великою зоною обслуговування і віддаленістю окремих зон організовані стаціонарно діючі відділення у:

-м. Білогірськ (частина виробничого відділу технічної інвентаризації № 4);

-м. Бахчисарай (виробничий відділ технічної інвентаризації № 5).

Крім того, наказом від 20.07.2009 № 103-О/Д "Про порядок проведення прийому громадян у селищних, сільських радах Алуштинського, Бахчисарайського, Білогірського районів", який діяв у період здійснення господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Базис Торг" та діє в даний момент, було доручено фахівцям підприємства проведення прийому громадян у всіх сільських та селищних радах, що входять до зони обслуговування КРП "СМ БРТІ" (зокрема, у Зуйській селищній раді Білогірського району).

Для здійснення виробничими відділами технічної інвентаризації №№ 1, 4 та 5 господарської діяльності у м. Алушта, м. Білогірськ та м. Бахчисарай, а також проведення прийому громадян у сільських та селищних радах підприємством орендовані приміщення, зокрема:

-у смт. Зуя за адресою: АР Крим, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64 (право користування КРП "СМ БРТІ" вказаними приміщеннями підтверджується договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад від 02.08.2010.),

-у м. Бахчисарай за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 7 (право користування КРП "СМ БРТІ" вказаними приміщеннями підтверджується договором оренди від 23.12.2010 № 1147/630-01).

Слід зауважити, що поточний ремонт, проведений ТОВ "Бренд Строй" у червні та серпні 2010, був зроблений у приміщеннях КРП "СМ БРТІ" за адресами:

1)м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11,

2)Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64.

Вказані приміщення використовуються КРП "СМ БРТІ" для здійснення господарської діяльності: здійснення прийому громадян, прийому замовлень від фізичних та юридичних осіб, виконання робіт.

Таким чином, віднесення на податковий кредит сум ПДВ, які сплачені у складі сум послуг за поточний ремонт приміщень, купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, призначених для здійснення господарської діяльності, є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду вказаної справи відповідачем не надано доказів правомірності свого рішення.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 26.03.2013 №0006131502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.05.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 21.05.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 26.03.2013 №0006131502.

3.Стягнути на користь Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" судовий збір у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська