Рішення № 31675105, 30.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р.Справа № 922/1413/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області, м.Лозова, в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України Аграрного фонду державної спеціалізованої бюджетної установи, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство", м.Лозова, Харківська область про стягнення 523244,73 гривень за участю представників:

прокурора - Кріциної Н.Г. (посвідчення №006801 від 29 вересня 2012 року)

позивача - Оксеніча М.В. (довіреність №286 від 27 березня 2013 року)

відповідача - Пікуля В.І. (довіреність №1 від 26 серпня 2010 року)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України Аграрного фонду державної спеціалізованої бюджетної установи звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 523244,73 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов форвардного біржового контракту №735Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна, укладеного 24 травня 2012 року між Позивачем та Відповідачем. Крім того, Прокурор просив суд забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок Відповідача за №26009276325100 в АТ "Укрсіббанк".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2013 року.

23 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду (вх.№15763) додаткові документи, на підтвердження своєї позиції по справі, та письмові пояснення, в яких обґрунтував стягувану суму, а саме, просив стягнути з Відповідача 130766,40 гривень пені, 101707,20 гривень 7% штрафу, 290592,00 гривень 20% штрафу та 179,13 гривень 3% річних. Крім того, просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову. Суд дослідив надані документи та долучив до матеріалів справи.

23 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№15762) витребувані судом документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 23 квітня 2013 року було оголошено перерву до 30 травня 2013 року.

24 травня 2013 року Прокурор Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області надав через канцелярію суду (вх.№15872) письмове обґрунтування поданого позову. Суд дослідив наданий документ та долучив до матеріалів справи.

25 квітня 2013 року представник прокуратури надав через канцелярію суду клопотання (вх.№16214), в якому просив суд долучити до матеріалів справи витребувані документи та обґрунтований розрахунок суми 3% річних, який складає 1671,90 гривень.

15 травня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№17521), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім."Щорса", правонаступником якого є Відповідач, уклало спірний контракт з Позивачем, але свої договірні зобов'язання виконало у повному обсязі, а саме, повернуло на рахунок Позивача повну суму авансового платежу та направило останньому повідомлення про відмову від виконання зобов'язання по поставці товару. Проте, Позивач знову перерахував авансовий платіж у розмірі 50% від суми спірного контракту, після чого Відповідач повторно повернув Позивачу суму відповідного платежу. З урахуванням викладеного, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Також, Відповідач до відзиву надав документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Прокурора у відкритому судовому засіданні 30 травня 2013 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, наполягав на задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 30 травня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Також, підтримав надану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 30 травня 2013 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необгрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, заперечував проти заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12 грудня 2006 року „Про деякі питання практики забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі Позивачем не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заява Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою, а тому суд не вбачає правових підстав для її задоволення.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, встановив наступне.

24 травня 2012 року між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (Позивачем) та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім."Щорса" було укладено форвардний біржовий контракт №735Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна. Даний контракт було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного контракту, продавець (ПОСП ім. "Щорса") передає покупцю (Позивачу) у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідний товар.

Згідно із п.1.3. контракту, місяць поставки: в термін до 01 листопада 2012 року.

Згідно із п.1.6. контракту, вартість товару: 1452960,00 гривень, у тому числі ПДВ 242160,00 гривень.

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки, відповідно до умов договору (п.2.2.контракту).

Відповідно до п.5.1 спірного контракту, покупець впродовж 3 робочих днів з моменту укладання контракту на торгах аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж 3 робочих днів після поставки товару, відповідно до цього контракту (п.5.3).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач 20 липня 2012 року сплатив суму попередньої оплати у розмірі 726480,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №U105649 від тієї ж дати, потім 25 липня 2012 року сплатив щє 726480,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №1811 від тієї ж дати, а приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім."Щорса", в свою чергу, повернуло повністю сплачену Позивачем суму у розмірі 1496961,95 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №637, наявним у матеріалах справи.

Крім того, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім."Щорса", у зв'язку з порушенням Позивачем умов договору щодо строків сплати авансового платежу (п.5.1. контракту), направило 24 липня 2012 року на адресу Позивача повідомлення (вих.№294) про відмову від виконання зобов'язань за спірним контрактом по поставці товару. Факт направлення відповідного повідомлення підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чека від 24 липня 2012 року та описом вкладення, наявними у матеріалах справи.

26 липня 2012 року, згідно рішення єдиного засновника "Йерсте Б.В.", діяльність приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім."Щорса" була припинена шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" (Відповідача).

Проте, не зважаючи на відмову приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім."Щорса" від виконання зобов'язань за спірним контрактом, Позивач повторно перерахував на рахунок Відповідача 726480,00 гривень передоплати за відповідним контрактом. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №U114049 від 31 липня 2012 року.

07 грудня 2012 року Відповідач повторно повернув на рахунок Позивача повністю суму передоплати у розмірі 726480,00 гривень. Це підтверджується копією банківської виписки за 07 грудня 2012 року та платіжним дорученням №612 від тієї ж дати, про що, до речі, не заперечував Позивач.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про те, що Позивачем належним чином не обґрунтовано підстави для стягнення штрафних санкцій з Відповідача за неналежне виконання зобов'язань за форвардним біржовим контрактом №735Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 24 травня 2012 року, та не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення відповідних штрафних санкцій. До того ж, із змісту позовної заяви суду не зрозуміло, за який період Позивач нарахував відповідні штрафні санкції. З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 523244,73 гривень заборгованості є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Позивача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 10464,89 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1413/13