Ухвала суду № 31674717, 05.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року справа №805/2848/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: представника позивача Харитонової М.І.(за довіреністю від 11.02.2013 р.),

представника відповідача Гой В.П. (за довіреністю від 07.02.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 15 лютого 2013 року № 0000041517/4206/10/15-17/1, яким позивачеві зменшено суму від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1121872,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наполягає на правомірності своїх дій і зазначає, що під час проведення перевірки позивача було установлено недотримання вимог податкового законодавства в момент вчинення правочинів з ТОВ «Скрап-Мет», які не підтверджують господарську діяльність, тобто, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, внаслідок чого позивачем неправомірно завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 121 872,00 грн., що, в свою чергу стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що укладені ним угоди з вищезазначеним контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, а висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00210602, перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 25.01.2013 року по 31.01.2013 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 31.01.2013 року № 74/15-17/1-00210602.

Перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, при цьому, в акті перевірки йдеться посилання на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «Скрап-Мет», складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, яким установлено відсутність ТОВ «Скрап-Мет» за місцем знаходження, про що внесено відповідний запис до ЄДР, крім того, зазначено, що основний вид діяльності згідно Довідки про включення до ЄДРПОУ (КВЕД, назва) - оброблення металевих відходів та брухту, який відповідно п. 26 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»підлягає ліцензуванню, в той час, як інформація про ліцензію відсутня. Крім того, за результатами експертного дослідження виявлено, що підписи від імені директора ТОВ «Скрап-Мет» в наданих для дослідження документах виконані іншою особою.

З урахуванням всіх викладених обставин, податковим органом зроблено висновок, що вказаний правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

На підставі акта перевірки від 31.01.2013р. відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 року №0000041517/4206/10/15-17/1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1121872,00грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши укладений 09.11.2011 року між позивачем і ТОВ «Скрап-Мет» договір постачання брухту чорних металів у сукупності з іншими наданими первинними документами, суд першої інстанції зробив висновк щодо дотримання сторонами договору передбачених законом умов.

Згідно з п.139.1 ст. 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не пов»язані з провадженням господарської діяльності , а також, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі отриманих видаткових накладних від ТОВ «Скрап-Мет» позивачем сформовано валові витрати за період 2-4 кв. 2011р.

Крім того, про факт реальності та товарності спірних господарських операцій свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні, платіжні доручення тощо.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наведені документи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Апелянт наполягає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», є нікчемною та не спрямована на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою, відсутністю виробничих потужностей для ведення господарської діяльності, а також реєстрацією на особу, яка не мала наміру на здійснення фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та зазначеними контрагентами, не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом установлено, що на момент укладення договору між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет» дані підприємства значилися зареєстрованими в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обов'язки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 07 червня 2013 року.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 рокув адміністративній справі № 805/2848/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко